Посилення позицій НАТО в Арктиці: союзники стикаються з фінансовими та політичними викликами — Reuters

За останнє десятиліття Росія значно наростила оборону в Арктиці, модернізувавши найбільший у світі флот криголамів, оскільки кліматичні зміни відкривають нові маршрути, а також відновивши роботу десятків баз радянських часів у регіоні, який забезпечує найкоротший шлях до США для міжконтинентальних ядерних ракет РФ, пише Reuters.

Країни НАТО запустили місію “Арктичний вартовий”, яка має на меті продемонструвати Вашингтону, що Європа та Канада здатні захистити північний фланг Альянсу. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте оголосив про запуск місії в лютому цього року, коли переконував президента США Дональда Трампа відмовитися від намірів придбати Гренландію.

Рютте вдалося домовитися з Трампом, але, за словами нинішніх і колишніх посадовців НАТО та експертів з питань Арктики, суттєве зміцнення позицій Альянсу в регіоні є значно складнішим завданням. Це вимагає довгострокових інвестицій у широкий спектр активів — криголами, підводні човни, безпілотники та супутники — що є випробуванням для економічних та військових ресурсів союзників у той час, коли Трамп погрожує взагалі вийти з НАТО, а Пентагон переглядає американську військову присутність у Європі.

Протягом тривалого часу Крайня Північ не була пріоритетом для НАТО. Однак танення льоду, зростання впливу Росії в багатому на корисні копалини регіоні та посилення інтересу з боку Китаю змінили ці розрахунки.

“Жодна велика держава у XXI столітті не зможе утримати свої позиції на світовій арені, не маючи, так чи інакше, потужної присутності в Арктиці”, — заявив колишній президент Ісландії, який наразі очолює форум “Арктичне коло”, Олафур Рагнар Грімссон.

Reuters не вдалося встановити, збільшився чи зменшився внесок Сполучених Штатів у колективну оборону Арктики в межах місії “Арктичний вартовий”, яку очолює Об’єднане командування збройних сил у Норфолку (штат Вірджинія), створене у 2019 році з огляду на “просування” Росії на Півночі. У відповідь на запитання інформаційного агентства представник НАТО зазначив, що США залишаються ключовим учасником оборони Арктики в межах НАТО.

Кольський півострів 

Ключовим викликом для європейських союзників по НАТО є моніторинг активності на Кольському півострові в арктичній частині Росії, що межує з Фінляндією та Норвегією. На цьому півострові зосереджено близько двох третин російських сил для ядерного удару у відповідь, зокрема Північний флот, до складу якого входять шість із 12 російських підводних човнів із ядерною зброєю.

З цього півострова Росія могла б запускати гіперзвукові ракети в бік Сполучених Штатів, що робить системи раннього попередження критично важливими, або відправляти з регіону підводні човни до східного узбережжя США.

Норвегія та союзники по НАТО наразі стежать за флотом РФ у регіоні, де важливі підводні кабелі зазнавали пошкоджень під час низки інцидентів (деякі з цих інцидентів пов’язують із Росією). Норвегія спостерігає за об’єктами на Кольському півострові та ділиться розвідданими з американцями. Однак Альянс має ще більше покращити свої можливості у сфері розвідки, зазначає аналітик Мауро Гіллі. Такі можливості обходяться недешево в арктичних умовах, де стандартне обладнання часто виходить з ладу. 

Арктика — це переважно океан, тому будь-яка безпекова присутність має бути насамперед військово-морською, що вимагає витрат. Сполучені Штати мають лише два активні криголами. Росія, яка контролює значно більшу територію в Арктиці, має 42 криголами, деякі з них — атомні.

Супутниковий зв’язок, що працює у високих широтах, має вирішальне значення для фіксації суден у режимі реального часу. Також важливими є ⁠”витривалі” безпілотники, що працюють в умовах екстремального холоду, розширене підводне спостереження та різні типи наземних радарів. За оцінками Гіллі, інвестиції можуть сягнути сотень мільярдів доларів.

Зміна клімату ускладнює відстеження підводних човнів, що вимагає інвестицій у сенсори нового покоління, здатні протидіяти змінам рівня солоності води та течій, спричиненим потеплінням океанів. Ці зміни впливають на те, як звук поширюється у воді, скорочуючи відстань, на якій можна виявити підводні човни.

“Наразі ми можемо відстежувати підводні човни в Баренцевому морі та спостерігати за ними. Якщо ми цього не робитимемо і втратимо контроль над підводними човнами, то у нас виникне проблема”, — заявляв журналістам у січні міністр оборони Норвегії Торе Сандвік.

У червні союзники зафіксували розвідувальне судно РФ, яке стежило за навчаннями НАТО в Північній Атлантиці та рухалося між Ісландією та Гренландією, що підкреслює факт російського спостереження за стратегічними водними шляхами регіону.

Чи готові союзники по НАТО до цього виклику?

Є ознаки того, що НАТО намагається відповісти на цей виклик. Країни Північної Європи стали одними з лідерів Альянсу за обсягом витрат на оборону і йдуть за планом, щоб до 2035 року досягти встановленої мети — 5% ВВП. США та Фінляндія об’єднують зусилля для будівництва до шести криголамів, перший з яких має бути готовий уже наступного року. Норвегія закуповує фрегати та підводні човни.

Стурбована погрозами Трампа та прагнучи позбутися багаторічної залежності від оборонної підтримки США, Канада в березні оприлюднила масштабний план оборони Арктики на $25,7 млрд, який передбачає розбудову інфраструктури, зокрема військових аеродромів у регіоні. Оттава тісніше координує свої дії з країнами Північної Європи та, спільно з Данією, інвестує в судна, здатні плавати в льодових умовах. 

Британський офіцер Джеймс Морлі, заступник глави Об’єднаного командування сил у Норфолку зазначив, що місія “Арктичний вартовий” допоможе більшій кількості військовослужбовців НАТО навчитися діяти в суворих полярних умовах.

Однак колишня заступниця помічника міністра оборони США з питань Арктики та глобальної стійкості Айріс Фергюсон каже, що визначити пріоритетність арктичного регіону складно.

“Коли на Сході вирує гаряча війна, важко спрямовувати інвестиції в регіон, який не здається таким гарячим”, — сказала Фергюсон.

Американська підтримка 

Американські військові чиновники, які беруть участь в арктичних навчаннях Cold Response, намагалися заспокоїти своїх європейських колег.

“Наше зобов’язання — захищати кожен дюйм території НАТО”, — заявив командувач сил Корпусу морської піхоти США в Європі та Африці генерал-майор Деніел Шиплі.

Водночас європейські лідери відчувають значне занепокоєння після погроз Трампа щодо Гренландії та його заяв про вихід із НАТО. Минулого місяця США оголосили про скорочення свого внеску в кризові сили Альянсу.

Арктика стає центром глобальних перегонів через величезні запаси нафти та газу, що за обсягами перевищують поклади в Саудівській Аравії. Росія контролює понад 53% арктичного узбережжя. Глава Кремля Владімір Путін неодноразово наголошував на стратегічній важливості цих територій, заявляючи, що “майбутнє РФ — в Арктиці”. Для реалізації своїх арктичних амбіцій Росія активно відновлює покинуті радянські військові бази та розгортає нові радарні системи. Також триває постійне нарощування підводного флоту для контролю над Північним морським шляхом. Однак повномасштабне вторгнення в Україну змусило Росію перекинути деякі спеціалізовані війська на фронт.

Як писав Петро Катеринич у статті “Тут заборонено вмирати, а сонце не сходить місяцями: як живуть у місті, де білих ведмедів більше, ніж людей”, попри значну військову присутність у регіоні, РФ поступово втрачає домінування у високих широтах через виснаження військ у війні проти України. Також баланс сил змінив вступ Фінляндії та Швеції до НАТО, залишивши Росію в опозиції до решти арктичних держав.