Восстановление без Зеленского. Где победила и что не получила Украина на встрече в Гданьске

Конференція з питань відновлення України (URC 2026) у Гданську добігає завершення.

Від учасників чути лише позитивні відгуки, проблем для України на цьому заході не помітно.

Хоча є підстави говорити про невикористану Україною можливість.

"Європейська правда" і раніше висловлювала сумнів щодо рішення президента Володимира Зеленського відмовитися від поїздки на URC.

Перебіг подій підтвердив: їхати варто було.

Ця ж думка домінувала і в кулуарах конференції.

Україна, наприклад, через це не змогла взяти участь у саміті так званого Східного флангу ЄС.

Туди запрошували лише перших осіб (в українській системі це президент), тож до прем'єрки Юлії Свириденко організатори не звернулися.

Також особистий приїзд Зеленського дав би йому змогу підтримати прем'єра Дональда Туска – прихильного до України порівняно з іншим гравцями польської політики – у його конфлікті з президентом Каролем Навроцьким.

Та все це не заважає говорити про успіх URC.

ЄС підготував до цієї дати початок безпрецедентного фінансування України за програмою на суму 90 млрд євро.

А ще пролунали обіцянки про наступні 100 млрд євро.

З важливим зауваженням: прив'язка грошей ЄС до реформ в Україні стане ще сильнішою.

А що ж із "польським питанням?".

Історична суперечка Києва та Варшави, яка домінувала останніми тижнями, немов зникла.

Представники України та Польщі всіляко намагалися показати, що співпраця не залежить від складних питань історії.

Що економіка у відносинах двох країн важить більше.

Утім, до Гданська приїхали лише представники уряду Польщі та партії влади.

Права опозиція, яка живиться історичним конфліктом, була відсутня.

Ця історія додатково продемонструвала, наскільки важливо для України, щоби при владі у Польщі були сили, як прагнуть співпраці, а не конфлікту.

Успіх і поразка на конференції у Гданську.

Хоча в Офісі президента не уточнюють, чому саме Володимир Зеленський вирішив не їхати до Гданська, джерела свідчать, що одне з головних, якщо не ключове, міркування – це небезпека того, що конференція перетвориться на політичний майданчик противників України.

Такого не сталося взагалі, і цьому варто приділити окрему увагу далі у статті.

Між тим до останнього моменту було під питанням, чи не призведе пониження рівня участі України до ланцюгового ефекту – відмови інших топучасників.

На щастя, цього не сталося.

За даними "ЄП", лише Нідерланди відразу після рішення Києва повідомили, що у такому разі прем'єр Роб Єттен також не поїде на URC.

Але усі інші лідери, що планували свою участь, з'явилися у Гданську.

І навіть додався один додатковий (про причини цього згодом).

Отже, список топучасників URC вийшов вражаючим.

Очільники Єврокомісії та Євроради; президент Литви, очільник президентства Боснії.

Голови урядів, тобто найвищі керівники 11 країн із парламентською владою: Польщі, Німеччини, Австрії, Чехії, Словаччини, Болгарії, Албанії, а також балтійської четвірки (Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія).

При цьому болгарський прем’єр Румен Радев ще на початку тижня не повідомляв про намір прибути на URC – але зрештою з’явився там і виступив з доволі притомною промовою.

Але було і те, що відверто засмутило.

Чи можна уявити західного лідера з дружньої до України держави, що прилетів у Гданськ у день URC, але показово не став туди йти, проігнорувавши головний пан’європейський захід 2026 року, присвячений Україні?.

Однак саме це сталося.

Причому таких лідерів було навіть двоє.

Президент Румунії Нікушор Дан та прем’єр Швеції Ульф Крістерссон прилетіли до Гданська в четвер разом з усім іншими лідерами, але не задля українського зібрання, а для участі у саміті Східного флангу ЄС, що проходив паралельно.

Та й загалом, дуже схоже, що такого високого рівня представництва інших держав на URC вдалося досягти передусім завдяки цьому саміту.

Саме сюди прилетів, зокрема, і болгарський прем’єр (хоча він, на відміну від румунського і шведського колег, завітав і на українське зібрання).

Із цим самітом пов’язаний також головний дипломатичний неуспіх України.

Українську прем’єрку, яка була у Гданську, не стали запрошувати на зібрання східноєвропейських лідерів (складно уявити таке показове ігнорування України у разі візиту Зеленського до Гданська).

Та й перелік підтверджених двосторонніх зустрічей Свириденко, які вона провела за два дні у Гданську, зміцнює відчуття, що частина партнерів не вважають коректним пониження представництва України на URC.

Десяток інших лідерів – принаймні, за офіційними повідомленнями – не знайшли можливості для зустрічі з очільницею делегації України та конференції з відновлення України.

Не було повідомлень також про переговори з керівництвом інституцій ЄС.

Історія не заважала.

Ще одним мотивом заміни глави української делегації – і саме про цей мотив оголосили публічно – стало бажання і України, і польського уряду відвернути увагу від нинішньої суперечки між двома країнами.

Зважаючи на це, лунала ідея спробувати перевести українсько-польський діалог на економічну основу.

Ось як пояснили це у польському уряді.

"Приїде прем’єр-міністерка Свириденко, і не буде напруги, пов’язаної з тим, що присутній президент Зеленський.

Контекст УПА та історії домінував би на цій конференції, бо ви, журналісти, за кожної нагоди детально розпитували б Зеленського про це", – пояснював скасування візиту міністр-координатор з питань спецслужб Польщі Томаш Семоняк.

І хоча джерела "ЄП" свідчать, що це було не єдиною і не головною причиною (та й Зеленський також міг утриматися від заяв про історію) – але ця частина плану дійсно спрацювала.

Історична проблема не зникла (навіть у Гданську в день конференції відбулася нечисленна демонстрація біля монумента "Солідарності" з антиукраїнськими банерами, перекресленим тризубом тощо).

Але і Київ, і Варшава змогли показати, що контакти та спільні інтереси двох держав не обмежуються питаннями історії.

Що економіка має значно вищу вагу.

І українські, і польські посадовці перед конференцією отримали вказівку максимально уникати історичної проблематики.

Одним з небагатьох винятків стала промова міністра закордонних справ Радека Сікорського – але і вона була спонтанною, а не запланованою.

Це відбулося на дискусії YES, яку провів фонд Віктора Пінчука ввечері перед початком URC.

За даними "Євро.

Правди", Сікорський попередив організаторів, що він буде лише мовчазним слухачем, щоб раптом йому не пропонували взяти слово.

Але після гарячої промови експрезидента Александра Квасневського (читайте також його інтерв'ю "Не можна віддавати відносини з Польщею в руки радикалів"), яку аудиторія переривала оплесками, Сікорський раптом подав знак: мовляв, "хочу дещо сказати".

Його виступ був не суто про Україну і без згадки слів "Волинь" або "УПА", але усе читалося між рядків.

Міністр пояснив, що Польщі потрібна Україна в ЄС саме для того, щоби складні сторінки історії, на кшталт Волинської трагедії, ніколи не повторилися.

Варто додати, що фокусування самої конференції на економіці виглядало цілком природним.

Гроші для України та вступ до ЄС.

І наостанок трохи про змістовну частину конференції.

Те, що до Гданська, за твердженнями організаторів, прибуло близько 4-5 тисяч осіб, значну частину яких складали представники бізнесу – є найкращим свідченням того, що подібні конференції дійсно мають значення.

Тобто це – майданчик, де перетинаються гравці з України, з держав ЄС та з більш далеких держав-партнерів.

Також під конференцію зазвичай підлаштовують заплановані транші фінансової допомоги Україні.

Це сталося і цього разу.

Саме у Гданську президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила, що Європейська комісія перерахувала уряду перший транш на суму 3,2 млрд євро з безпрецедентного пакета допомоги Україні на 90 млрд євро.

Але вважати це досягненням саме URC точно не варто, адже ці кошти Україна і мала отримати наприкінці червня.

Як відомо, нинішні програми допомоги Україні мають завершитися у 2027 році.

Продовжити їх неможливо, адже у Євросоюзу саме тоді закінчується семирічний бюджетний період.

Але вже зараз ЄС готує нові багатомільярдні програми підтримки України.

І це ще одна новина, яка не пов'язана з Гданськом напряму, але дискутувалися саме тут.

Дипломати, з якими спілкувалася "ЄП", наголошували саме на цих дискусіях як на надзвичайно важливих.

А представниця Єврокомісії, глава Української служби ЄК Анна Ярош-Фріс, підкреслила: Україна має готуватися до значно вимогливішого ставлення з боку ЄС щодо реформ, які має втілити Київ для отримання грошей.

Наразі йдеться про вражаючу суму – 100 млрд євро.

Щоправда, цих грошей точно буде недостатньо для допомоги Україні, адже це – допомога, виділена на весь семирічний бюджетний період.

Тож будуть і нові програми (Київ розраховує, зокрема, на активніше використання заморожених активів РФ).

Але ті 100 млрд, про які йдеться зараз, ЄС твердо налаштований пов'язати із проведенням реформ.

"Фонди ЄС будуть більше і більше пов’язані з реформами і з питаннями верховенства права… Тож очікуйте на дуже-дуже жорсткі умови", – наголосила Анна Ярош-Фріс.

Обговорювали у Гданську також питання формату вступу України до ЄС.

Проривних новин, утім, тут не було – ця дискусія триває між державами членами і наразі далека від завершення.

Але єврокомісарка Марта Кос, відповідальна за розширення ЄС, впевнено каже, що Євросоюз дозрів до так званої поетапної інтеграції, за якої Україна (а також, напевно, інші кандидати) отримуватиме окремі переваги держави-члена ще до завершення вступного процесу.

Утім, найближче завдання – відкрити усі кластери у переговорному процесі.

Ось тут поки бракує позитивних новин.

Джерела свідчать, що держави ЄС схиляються не відкривати усі п'ять кластерів, що лишилися, на міжурядовій конференції Україна-ЄС 14 липня.

При цьому, що важливо, Польща наразі не належить до табору скептиків.

Уряд Дональда Туска, який зайняв зважену позицію у питанні історичної суперечки і зробив все для успішного проведення URC, тут також не є джерелом проблем.

Поза тим, консенсусу у ЄС немає.

Проти, як відомо, виступає Угорщина.

До неї, за даними кількох джерел "ЄП", доєдналася Болгарія: там почали казати, що зі зміною уряду воліють переглянути або принаймні детальніше вивчити переговорну позицію ЄС за найважливішими кластерами.

І хоча шанси на диво лишаються, наступні кілька днів напевно поставлять крапку у питанні того, як далеко просунеться наш вступний процес початку літніх канікул Євросоюзу.

На теперішньому етапі вплинути на це Україна вже не може.

Автор: Сергій Сидоренко.

редактор "Європейської правди", з Гданська.