Викладає в Києві, значиться в Москві: у Карпенка-Карого працює професор з російськими документами й посадою в московській консерваторії

Чинний професор кафедри звукорежисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого Ігор Стецюк щонайменше від 2019 року значиться у персональному складі Московської державної консерваторії імені П.І. Чайковського.

За даними офіційного сервісу Федеральної податкової служби РФ, Стецюку присвоєно російський податковий номер, а як документ, що посвідчує його особу, зазначено паспорт громадянина Російської Федерації. Водночас у розпал повномасштабної війни він продовжує викладати студентам державного українського університету — за трудовим договором та із затвердженим педагогічним навантаженням.

Університет офіційно підтвердив ZN.UA, що Стецюк працює в закладі. Міністерство культури 24 червня повідомило редакцію, що двома днями раніше доручило вишу провести всебічну перевірку. Однак у відповіді від 25 червня університет зазначив, що службового розслідування не проводить, оскільки для цього немає підстав.

Один професор на дві країни

Ігор Олегович Стецюк — постать помітна в культурі. Народився 21 червня 1958 року у Кривому Розі. Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії Кабінету міністрів України. У відкритих джерелах також є інформація про те, що він — член Національної спілки композиторів, один із співзасновників Асоціації електроакустичної музики при цій спілці. Автор музики до кількох десятків фільмів, знятих в Україні, Росії, Німеччині, Франції, Італії та США. За версією конкурсу «Знято в Україні», у 2011–2015 роках його називали найкращим кінокомпозитором країни.

На офіційному сайті Карпенка-Карого Стецюк — професор кафедри звукорежисури Інституту екранних мистецтв; сторінку востаннє оновлювали в жовтні 2025 року. На офіційному сайті московської консерваторії він — професор кафедри сучасної музики.

У розпорядженні редакції є виписка з Єдиного державного реєстру платників податків Російської Федерації, сформована 19 червня 2026 року. У ній зазначено: Стецюк Ігор Олегович, дата народження — 21 червня 1958 року, вказано індивідуальний податковий номер (ІПН). Перші дві цифри цього номера — «77» — вказують на московську податкову реєстрацію. Дата народження в російському документі збігається з даними у відкритих українських джерелах.

Сервіс «Дізнатися ІПН» на порталі Федеральної податкової служби РФ, через який формувалася виписка, також показує тип документа, що посвідчує особу, — паспорт громадянина Російської Федерації.

Остаточне встановлення громадянства особи — прерогатива компетентних державних органів. Сам університет, як ми бачимо з відповіді на запит, стверджує, що під час працевлаштування Стецюк подав документи громадянина України, а також інші необхідні дані.

Від 2019 року — в московській консерваторії

На сайті московської консерваторії у профілі Стецюка прямо вказано, що з 2019 року він працює у виші як творчий керівник асистентів-стажистів за спеціальністю 53.09.04 «Мистецтво музичної звукорежисури». Це чинна штатна позиція. Там є його фото та розширені дані про викладача.

Сторінка персонального складу консерваторії фіксує, що 2024 року Стецюк проходив там підвищення кваліфікації — два посвідчення (від 10 квітня та від 25 вересня 2024-го) було видано МДК імені Чайковського. У документах консерваторії вказано його загальний педагогічний стаж — 33 роки 7 місяців. Улітку 2025 року Стецюк фігурує в розкладі екзаменаційної сесії асистентів-стажистів консерваторії — документі, розміщеному на офіційному сайті закладу.

Іншими словами, присутність Стецюка в російському державному виші — безперервна, документально простежувана лінія, що тягнеться щонайменше від 2019-го до 2025 року.

Хронологія

2023 рік. Про паралельну роботу Стецюка в Москві вже повідомляли публічно. Музикант і громадський активіст Максим Майборода привернув увагу до того, що викладач Національної музичної академії України водночас перебуває у штаті московської консерваторії.

2024 рік. Стецюк проходить підвищення кваліфікації безпосередньо в московській консерваторії — двічі протягом року.

2025 рік. Його прізвище — у розкладі літньої екзаменаційної сесії асистентів-стажистів МДК.

2025/2026 навчальний рік. У розкладі Карпенка-Карого Стецюк значиться як викладач дисципліни «Основи програмування та комп'ютерного монтажу» для студентів Інституту екранних мистецтв — із посиланнями на заняття в Zoom. Отже, принаймні частину занять для українських студентів Стецюк проводить дистанційно.

Що відповів університет

На інформаційний запит редакції університет Карпенка-Карого відповів листом за підписом ректорки, докторки економічних наук Інни Кочарян від 25 червня 2026 року.

Університет підтвердив: станом на дату відповіді Ігор Стецюк перебуває у трудових відносинах із закладом на посаді професора кафедри звукорежисури (завідувачка кафедри звукорежисури, заслужений працівник культури України Наталія Домбругова).

Університет підтвердив, що у 2025/2026 навчальному році Стецюк викладає студентам старших курсів бакалаврату та першого курсу магістратури. На пряме запитання ZN.UA, чи відбуваються заняття очно або дистанційно, заклад не відповів, обмежившись формулюванням про «форми, передбачені організацією освітнього процесу».

У Карпенка-Карого зауважили: «…викладацька діяльність Стецюка І.О. здійснюється для кількох академічних груп здобувачів освіти зазначених курсів. Персоніфікований облік здобувачів освіти за окремим викладачем Університетом не ведеться».

У листі поряд із посадою Стецюка зазначено його почесне звання — «заслужений діяч мистецтв України» та вказано, що ці відносини є роботою за сумісництвом.

Університет зауважив, що відомостей про трудові відносини із закладами РФ у поданих Стецюком документах немає; перевіряти наявність у працівників громадянства інших держав університет законом не уповноважений; службових розслідувань щодо Стецюка заклад не проводив — «оскільки відсутні встановлені законом підстави»; звернень чи скарг студентів, працівників або інших осіб щодо нього до університету не надходило.

Надати копію трудового договору університет відмовився, посилаючись на захист персональних даних.

Паралельний запит редакція надіслала до Міністерства культури України — органу, до сфери управління якого належить університет Карпенка-Карого. Відповідь за підписом заступника міністра Євгена Лавра датована 24 червня 2026 року.

По-перше, виявилося, що редакція була не єдиною, хто порушив це питання. До міністерства 18 червня 2026 року надійшло звернення громадської організації «Червоний Губер» щодо ознак можливого правового, кадрового або фінансового зв'язку професора Стецюка з Російською Федерацією та московською консерваторією.

По-друге, Мінкульт повідомив, що листом від 22 червня 2026 року №06/109/5523-26 доручив університетові провести всебічну перевірку фактів, викладених у зверненні, і до 5 липня 2026 року надати звіт про вжиті заходи реагування.

По-третє, міністерство також висловило свою позицію щодо ситуації — будь-яка форма співпраці чи паралельної трудової діяльності працівників сфери культури й освіти України з державними закладами Російської Федерації в умовах воєнного стану є, на думку Мінкульту, абсолютно неприпустимою, а особи, інтегровані в державну систему освіти чи пропаганди країни-агресорки, не мають морального та юридичного права брати участь у вихованні українського студентства.

Водночас міністерство наголосило на межах власних повноважень: кадрові рішення — це автономія закладу й персональна відповідальність ректора (стаття 32 Закону «Про вищу освіту»), а виявлення й правова оцінка можливих зв'язків громадян зі структурами держави-агресорки — функція Служби безпеки України та інших правоохоронних органів. Обліку чи моніторингу таких випадків Мінкульт, за власним визнанням, не веде.

22 червня Міністерство культури доручило університетові провести перевірку та відзвітувати до 5 липня. Можливо, на момент підготовки відповіді журналістові заклад ще не запустив перевірки процедурно або не вважав за потрібне згадувати про неї.

Редакція звернулася до Ігоря Стецюка на його робочу університетську адресу, вказану на сайті Карпенка-Карого, з проханням надати коментар і виклала суть фактів, які планувала оприлюднити. На момент публікації відповіді не надійшло. Якщо вона з'явиться, редакція готова навести позицію Стецюка повністю.

Питання, ширше за одну біографію

Історія Стецюка показує, як працюють (або не працюють) запобіжники в державному секторі культури й освіти на п’ятому році повномасштабної війни.

Стецюк роками лишався впізнаваною фігурою й у західному культурному полі: його, зокрема, вказано серед експертів музичної програми Британської Ради в Україні — інституції, одним із напрямів діяльності якої є підтримка української культури. Зауважимо, що у творчій біографії Стецюка є співпраця з Таїсією Повалій і Ларисою Доліною.

Відповіді обох відомств окреслюють і системну прогалину. Мінкульт каже: кадри — це автономія вишу, а перевірка зв'язків із державою-агресоркою — справа СБУ. Університет каже: перевіряти громадянство працівників ми не уповноважені, підстав для розслідування немає, звернень не надходило. У цьому колі взаємних відсилань легко зникає просте запитання: хто, власне, відповідає за те, щоб людина зі штату консерваторії країни, яка веде проти України війну, не викладала українським студентам коштом державного бюджету?

Найближча дата в цій історії — 5 липня 2026 року, коли університет має відзвітувати перед міністерством за результатами дорученої перевірки. Редакція стежитиме за тим, яким буде цей звіт і чи зміниться статус професора, який й досі значиться в персональному складі московської консерваторії.