Європа не впевнена в тому, чи може розраховувати на США, – The Guardian

Проте більшість країн сподівається на раціональність Америки. Про це повідомляє The Guardian.

В Європі не впевнені у власному майбутньому

Після повернення Дональда Трампа в Білий дім, країни Європи все більше ставлять собі питання, що робити, якщо Росія нападе, а США не приєднаються до боротьби. У середині травня 2026 року в Таллінні заступника держсекретаря США Томаса Дінанно прямо запитали, чи будуть американські війська воювати, якщо Росія розпочне вторгнення в країни Балтії. Він не сказав "так".

Розмови у Східній Європі точаться протягом 18 місяців з того часу, як Трамп вступив на посаду на другий термін. Обережне схвалення його вимог до Європи стосовно збільшення витрат замінили реальні сумніви щодо прихильності США до колективної безпеки.

Після падіння комунізму Східна Європа була одним з найбільш проамериканських регіонів світу. Польща приєдналася до НАТО у 1999 році, країни Балтії – у 2004 році. Американські гарантії безпеки з того часу були фундаментальною частиною національних оборонних стратегій. Тепер ці країни відчувають, що можуть бути покинуті своїм основним союзником.

Як поведінка адміністрації Трампа ускладнила відносини?

Перший попереджувальний постріл відбувся в лютому 2025 року, менш ніж через місяць після початку другого терміну Трампа. Міністр оборони США Піт Гегсет відвідав штаб-квартиру НАТО в Брюсселі. У своєму виступі, пронизаному зневагою, він заявив союзникам, що безпека Європи більше не буде пріоритетом для Вашингтона. Це було шоком для європейців, які сподівалися, що другий термін Трампа буде схожим на перший – гучні заяви, але не така рішуча зміна політики.

Через два тижні європейці спостерігали за приниженням американським президентом свого українського колеги Володимира Зеленського у Білому домі. Незабаром після цього американська адміністрація припинила обмін розвідданими з Україною. Хоча трохи більше ніж через тиждень рішення скасували, але це залишило незабутнє враження для союзників по НАТО.

Після цього скандалу європейці почали робити ставку на особисте спілкування. Генсекретар НАТО Марк Рютте, а також лідери Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії мали найбільший доступ до президента США. Країни на східному фланзі були маргіналізовані в цих дискусіях, окрім президента Фінляндії Александра Стубба, який налагодив зв'язок з Трампом на полі для гольфу і виступав, як представник всіх маленьких країн.

Проблема, яка постійно підривала найменші позитивні моменти, полягала в тому, що Трамп міг наступного ж дня скасувати будь-яку заяву постом у соцмережі Truth Social.

Для невеликих держав виникли проблеми з доступом до президента США. Звичайні канали зв'язку не працюють, посли США часто мало впливають на Білий дім. Коло осіб, до яких дослухається американський лідер дуже маленьке.

У Trump 1.0 нам не було на що скаржитися. Люди в Пентагоні й державному департаменті дуже добре розуміли наші потреби. Тепер все зовсім інакше. Ми не можемо донести наше повідомлення, ми не можемо передбачити, ми не можемо говорити,
– розповів Артіс Пабрікс, колишній міністр оборони та закордонних справ Латвії.

Ще двома проблемами стали пасивна реакція Америки на потрапляння 19 російських безпілотників у повітряний простір Польщі та погрози Трампа приєднати Гренландію.

Яке майбутнє чекає Європу?

Нова війна на Близькому Сході призвела до затримок у поставках зброї США європейським союзникам. У середині травня Варшава була шокована, дізнавшись, що ротація з 4 тисяч американських військовослужбовців, запланованих до відправки в країну, була скасована. Деякі з них вже прибули, коли було зроблено оголошення.

Ми намагаємося з'ясувати, що відбувається, але важко знайти американця, який знає, що відбувається,
– заявив один з чиновників.

Незабаром Трамп у Truth Social повідомив, що змінив рішення, заявивши, що робить це через дружні зв'язки з праворадикальним президентом Польщі Каролем Навроцьким. Кількість військ може залежати від особистих і політичних відносин президента США з європейськими лідерами.

Персоналізація влади при Трампі означає, що кожна зустріч набуває великого значення. Цьогорічний саміт лідерів НАТО відбудеться в Анкарі. В Альянсі сподіваються, що саміт пройде позитивно. Одна з причин для оптимізму – велика кількість золотого оздоблення та люстр у палаці Ердогана, через що президент США може бути в гарному гуморі.

Потягом останніх 18 місяців Європа зіткнулася з вибором: зробити все, щоб заспокоїти Трампа і сподіватися, що наступний президент США буде більш передбачуваним, або публічно говорити про розчарування і спробувати підготуватися до іншого майбутнього, де США дійсно можуть бути відсутніми.

Європа чимало починає робити, щоб продемонструвати серйозність інвестувати у власну безпеку:

• кілька європейських країн направили війська до Балтії під парасолькою НАТО;
• Німеччина розгортає бригаду військ у Литві. Це стане першою німецькою іноземною базою з часів Другої світової війни;
• ЄС створив нову роль оборонного комісара для посилення координації;
• Еммануель Макрон запропонував розширити ядерну парасольку Франції над більшою кількістю країн Європи, включаючи Польщу.

Проте США має деякі технології, які важче замінити:

• високоякісні системи протиповітряної оборони;
• засоби глибокого удару;
• збір розвідданих.

Європейці також допускають, що наступний президент США може бути ще більш скептичним до Європи. Один з найяскравіших прикладів – віцепрезидент Сполучених Штатів.

Трамп принаймні має деяке захоплення Європою і затяжне бажання європейського схвалення. Венс немає нічого, крім зневаги до нас,
– заявив один з чиновників.

Це невизначеність лежить в основі європейських побоювань щодо американської надійності. До тих пір, поки Трамп перебуває в Білому домі, це створюватиме ситуацію, яку деякі європейські політики називають "НАТО Шредінгера". Це демонструє стан неоднозначності щодо того, як вчинять США, який триватиме до приходу гіпотетичного моменту істини.