Путін другий день "виховує" Лукашенка на Валдаї: що стоїть за переговорами диктаторів

Президент РФ Володимир Путін другий день поспіль проводить «виховну бесіду» зі своїм білоруським васалом Олександром Лукашенком, який напередодні, 26 червня, прилетів до резиденції російського лідера на Валдаї.

ТСН.ua зібрав усе, що відомо про теми цього спілкування двох дикаторів.

Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков у суботу, 27 червня, підтвердив агентству ТАСС, що Володимир Путін продовжує спілкування з самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком, який напередодні прибув до російської резиденції на Валдаї.

«Я можу підтвердити, що сьогодні продовжується спілкування президента Путіна і президента Лукашенка на Валдаї», — заявив Пєсков.

Таким чином, переговори тривають уже другий день поспіль, що в російських та білоруських медіа подається як серія стратегічних консультацій між союзниками.

При цьому ні Кремль, ні пресслужба Лукашенка не публікують фотографій із зустрічі та не розкривають подробиць. Кремлівський пропагандист Олександр Юнашев стверджує, що обговорюються «найбільш делікатні питання».

Офіційна версія: «ключові переговори»

За даними білоруського державного агентства БелТА, 26 червня Лукашенко прибув на Валдай для зустрічі з Путіним. Офіційно заявлена тема — «ключові питання білорусько-російського співробітництва, регіональна та міжнародна ситуація».

При цьому видання The Moscow Times зазначило, що зустріч відбувається на тлі різкого загострення політичного та військового контексту навколо Білорусі.

Тиск Кремля і прохання «не втягувати»

Напередодні від’їзду на Валдай, у четвер, 25 червня, Лукашенко публічно попросив російського посла Бориса Гризлова «не втягувати» Білорусь у війну з Україною — і вперше відкрито підтвердив, що Москва тисне на Мінськ з метою залучити його до активніших бойових дій. Показово, що російське агентство ТАСС цю заяву у своїх репортажах проігнорувало.

За даними The Wall Street Journal, тиск із боку Путіна посилюється:він вимагає від Лукашенка участі в ескалації війни проти України, погрожуючи в разі відмови зупинити фінансову підтримку Мінська. Серед вимог Кремля — також проведення операцій проти країн НАТО.

Аналітики зауважують, що від 2022 року Лукашенко послідовно уникає надання Росії дозволу використовувати Збройні сили Білорусі в Україні та проводити масштабну мобілізацію білорусів до армії РФ. Білоруські високопосадовці також помітно дистанціюються від кремлівської риторики, яка подає Україну як безпосередню загрозу для Білорусі.

Ретранслятори, ультиматум і мовчання Мінська

Ще одним гострим питанням на переговорах є ультиматум президента України Володимира Зеленського: до 26 червня демонтувати чотири ретранслятори в Гомельській і Брестській областях, які коригують російські дронові атаки на Житомирщину, Рівненщину та Волинь. Лукашенко на ультиматум публічно не відреагував — натомість оголосив про тривале закордонне відрядження і вирушив до Путіна.

За нього відповідали Пєсков і глава МЗС Росії Сергій Лавров, причому говорили різне. Пєсков запевнив, що Москва не сумнівається у здатності Білорусі забезпечити свій суверенітет. Лавров натомість згадав про союзницькі зобов’язання захищати Мінськ «усім комплексом заходів».

У середу, 24 червня, Зеленський повідомив, що, за даними командувача ЗСУ Олександра Сирського та розвідки, ретранслятори не працюють із 22 червня. Чи були вони демонтовані — Україна поки що не знає. Варто нагадати, що ще до ультиматуму командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді попереджав Лукашенка: українські військові вже визначили 500 пріоритетних цілей на території Білорусі.

Загроза з півночі: реальна чи перебільшена?

Військово-політичне керівництво України неодноразово попереджало Лукашенка, що втягування у війну обернеться катастрофою для Мінська. Спроби Кремля схилити його до цього стають дедалі наполегливішими.

Ще в березні Зеленський говорив про плани Росії розгорнути в Білорусі наземні станції управління дронами дальньої дії, розбудувати дороги в прикордонні та налагодити артилерійські позиції. На початку травня він попереджав про специфічну активність на кордоні та ризик операцій проти чернігівсько-київського напрямку або країн НАТО. Утім, тоді і зараз українське командування не фіксує масового переміщення техніки чи підтягнення військ безпосередньо до кордону.

Для створення реальної загрози з білоруського напрямку Росії потрібно сконцентрувати там щонайменше 70 тисяч військових. Наразі такої кількості на північному напрямку немає. Командувач Нацгвардії генерал-майор Олександр Півненко вважає малоймовірним швидке накопичення такого угруповання — враховуючи значні втрати Росії на Покровському напрямку. Водночас головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у середині травня застеріг: «Можливі операції на півночі — це реально».

Суперечливі сигнали з Мінська

Поведінка Лукашенка цього року відзначається разючою непослідовністю. У січні він влаштував масштабну перевірку боєготовності армії — нібито після доставки до Білорусі російського «Орєшніка». У квітні погрожував Україні та НАТО «застосувати все, що є» в разі загрози існуванню Білорусі. У травні оголошував про точкову мобілізацію та навчання ракетних військ із відпрацюванням застосування ядерної зброї разом із росіянами.

У середині червня в інтерв’ю телеканалу «Аль-Арабія» він зненацька змінив тон — вибачився перед Зеленським і запевнив, що Білорусь не вдасться до жодних військових дій. Але саме те саме він говорив напередодні повномасштабного вторгнення 2022 року, коли російські колони наступали з білоруської території. Красномовним підтвердженням ціни його слів стала новина, що з’явилася вже 24 червня: Міноборони Білорусі розпочало масові виклики військовозобов’язаних у двох прикордонних із Польщею та Литвою регіонах.

Факт продовження переговорів Путіна і Лукашенка вже другий день поспіль на Валдаї розглядається як демонстрація інтенсивного політичного контакту між Москвою та Мінськом у момент, коли Білорусь одночасно перебуває під тиском Росії, реагує на українські попередження та намагається зберегти маневр між союзницькими зобов’язаннями і власними ризиками втягування у війну.

Хрестик. / © Pexels Фото ілюстроване / © Віталій Бунечко / Facebook Армія Білорусі / © Сайт Міноборони Білорусі Білорусь та Росія