Ще про «Скелю», Зеленський та Залужний і життя на окупованих територіях

Черговий тиждень, коли суб’єктивний «лідер прокату» в ютубі є очевидним і безсумнівним. І черговий тиждень, коли тема-переможець — суто внутрішня. Але це не привід для гордості, бо історія страшна й огидна. Краще б її не було. Утім, скандал навколо полку «Скеля» набирає обертів, і виглядає так, що далі буде ще гучніше.

Нагадаю, 23 червня«Бабель» опублікував розслідування про ситуацію у 425 штурмовому полку «Скеля», де, як пише медіа, у навчальних центрах знущалися, катували деяких військовослужбовців і порушували інші їхні права, зокрема право на медичну допомогу. У навчальних центрах підрозділу, за інформацією медіа, за останні півроку трапилося 26 небойових смертей мобілізованих, серед них є випадки смертей за підозрілих обставин.

Після матеріалу «Бабеля» Державне бюро розслідувань порушило кримінальну справу щодо «Скелі». Також у полку працюєкоманда Офісу омбудсмана й комісія Генштабу ЗСУ. На час перевірки командира 425 полку підполковника Юрія Гаркавоговідсторонили від виконання обовʼязків.

«Скеля» наявність смертей серед новобранців не заперечує, але відкидає всі звинувачення у зловживаннях. За версією підрозділу, якщо коротко,більшість військових померли за межами полігонів (у лікарнях або дорогою до лікарень) від хвороб. Про поодинокі випадки самогубства, які «на жаль, трапляються», було вчасно повідомлено поліцію, а свідчення про катування давали наркозалежні, яким не можна довіряти. А ще в розслідуванні «Бабеля» є помилка — одна людина з померлих, яку назвало видання, не має відношення до «Скелі». І редакція помилку визнала.

Ще декілька фактів, які потрібно знати. У медіа «Скелю» називають «полком Сирського», бо він нібито підпорядковується безпосередньо Головнокомандувачу. Полк насправді великий (точна кількість військовослужбовців не оголошуються, але загальноприйнятою є кількість близько 13 тисяч людей. Водночас «Бабель» пише, що було опитано загалом близько 30 свідків, із них 10 — військовослужбовці, решта — близькі мобілізованих). Штурмовики успішно воювали у найскладніших точках фронту, а їхній командир Гаркавий є Героєм України.

Водночас про випадки побиття і знущання з військовослужбовців військово-політична верхівка та правоохоронні органи знали щонайменше рік тому. Про це прямо написала військова омбудсманка Ольга Решетилова. Тобто всі описані «Бабелем» смерті військових сталися вже після того, як історія з імовірними зловживаннями спливла на поверхню.

Розслідування «Бабеля» викликало величезний резонанс у соцмережах. Висловилися військовослужбовці, представники влади, юристи, правозахисники,журналісти і, звісно, пересічні користувачі. Деякі дописи спровокували свої локальні скандали, як, наприклад, сталося звідео військовослужбовця «Скелі» та блогера Миколи Хархана, який назвав «Бабель» «офісно-російським виданням», у якому працюють «журнашлюхи», що нібито поширюють дезінформацію за російські гроші. На відео прозвучали не дуже завуальовані погрози на адресу авторок розслідування Катерини Лихогляд і Катерини Кобернік. Речник полку, ексжурналіст Олексій Братущак у відповідь на запитання про відео блогера сказав: «Подобається це чи ні, він, окрім того що військовослужбовець, ще й блогер, і свободу слова в нас ніхто не скасовував». Проте відео, як Братущак сам уточнив, він не дивився.

Щоб розібратися у цій купі інформації, варто скористатися допомогою ютубу, а точніше — декількома конкретними відео за темою.

Отже, розпочати треба з редакційної розмови на каналі «Бабеля», в якому співавторки статті про «Скелю» обговорюють своє розслідування. Цей формат на каналіз’явився після попередньої резонансної статті на «Бабелі» про ймовірне насильство у родині військовослужбовців Вікаріїв. Дуже цікава ідея, адже авторки розкривають те, що залишилося за кадром, діляться своїми сумнівами та здогадками, які не ввійшли у підсумковий текст. Це значно розширює історію. Так було у випадку з Вікаріями, так сталося і зі «Скелею».

— Якщо що, ми не плануємо помирати від пневмонії, — сумно пожартувала Катерина Коберник. Пневмонія згадується у розслідуванні як найчастіша офіційна причина смерті новобранців.

Головна редакторка спитала співавторку про те, чи не страшно їй після публікації статті.

— Страшно. Я оглядаюся. І ще мене дуже лякає, що ця публікація надаремне. Ми не доторкнулися до дна, ми підсвітили крихти, — відповіла Катерина Лихогляд.

Журналістка розповіла, як натрапила на цю історію, як шукала свідків, а також поділилася своїми думками стосовно того, чому про ймовірне насильство у «Скелі» військовослужбовці переважно мовчать і чому наркозалежність деяких військових у жодному разі не є виправданням протиправних дій військового керівництва. Редакторка згадала, що довго вагалася, чи треба взагалі про це писати.

Позиція авторок розслідування переконлива. Але зупинюся на двох моментах, де доводи зрозумілі, але вибір, на мою думку, міг бути іншим.

По-перше, Катерина Коберник і Катерина Лихогляд пояснили, чому відмовилися їхати на полігон «Скелі», коли полк кликав журналістів на екскурсію.

— Чули, що показуху влаштовують, бунтівних і побитих вивозять на деякий час, — сказала редакторка.

— Ставати частиною шоу не хочеться, — підтримала журналістка.

В іншому відео, що вийшло на «Радіо Свобода» та про яке йтиметься нижче, Катерина Лихогляд додала, що полігонів у «Скелі» декілька, і кожний має розмір близько 50 гектарів. Тож «зазирнути в усі щілини», як пропонується журналістам, за всього бажання неможливо.

Але, здається, це все одно був шанс побачити щось на власні очі. Навіть показуха може бути інформативною.

Другий момент полягає у ступені довіри авторок до слів деяких свідків. Катерина Коберник згадала одного героя, який процитував слова військовослужбовців «Скелі» стосовно побитого новобранця: «Повзе, повзе сінєглазка». Бо обличчя у того після побиття було майже фіолетового кольору.

— Це не можна вигадати. Яка людина таке вигадає? І мене тригерить, коли люди в коментарях пишуть: “Люди вигадують”», — сказала головна редакторка «Бабеля».

Схожий аргумент вона наводила під час першої розмови з Катериною Лихогляд про розслідування щодо братів Вікаріїв. Тоді Катерина Коберник теж казала, що повірила свідченням героїні, адже «таке не вигадаєш».

Скажу обережно: люди вигадують. Це, зокрема, трапляється з людьми залежними або жертвами насильства у минулому. Вони фантазують, бо живуть не зовсім у реальному світі. Часто самі вірять у те, що говорять.

Але це зауваження — лише ремарка, без висновків.

Відео на «Бабелі» за три дні подивилися майже 33 тисячі глядачів.

Наступними відео, які варто подивитися, є офіційні пояснення полку «Скеля» щодо розслідування. Головним спікером від підрозділу є начальник групи цивільно-військового співробітництва Андрій Сурай. Він, наприклад, відповідав на запитання «Апостроф TV» та Radio NV.

Позиція «Скелі» не змінилася протягом днів, які минули з публікації. Щоб дізнатися додаткові аргументи, подробиці та зробити власні висновки, треба послухати все самостійно. Назагал в обох випадках Андрій Сурай мав змогу говорити, що вважає за потрібне — ніхто його не намагався загнати у кут.

— Ми не вважаємо це розслідуванням. Там дуже багато перекручувань, підтасовок, домислів. Усе, що там є — це свідчення двох людей, обидва є наркоманами, які скоїли злочин СЗЧ. Однобоке, написано як “презумпція винуватості”», — відгукнувся він про статтю у «Бабелі» на «Апострофі».

Хто розмовляв із гостем на «Апострофі», невідомо. Здається, канал виклав запис етеру з Андрієм Сураєм, яку зробив сам полк. На таку думку наводить величезний логотип підрозділу на початку відео, хоча на ютуб-каналі «Скелі» цього коментаря не знайшлося.

У відео спікер у кадрі є, а журналістки, яка ставить за питання, ні. І ніде не звучить її ім’я: ані під час інтерв’ю, ані у тексті-супроводі. Виглядає доволі дивно. Детектор медіа звернувся до Олексія Братушака та керівника медіахолдінгу «Апостроф»  Віктора Шлінчака з приводу цього відео, але на момент публікації відповіді не отримав.

На Radio NV з представником полку розмовляв ведучий Дмитро Тузов, який, до речі, й на «Апострофі» має свій авторський проєкт. Але там він поки що тему «Скелі» не розбирав. Наприкінці етеру на NV Тузов вийшов за межі формату питання-відповідь і звернувся до представника полку та його командування з пропозицією налагодити комунікацію з журналістами.

— Це може бути в закритому режимі. Ви ж розумієте, що скандал є на сьогодні достатньо серйозним і гучним. Можливо, є сенс зустрітися, щоб обговорити та поставити один одному питання, і, можливо, відпрацювати якісь алгоритми, які справді будуть сприяти тому, щоб у нас кількість смертей, небойових втрат зменшувалася спільними зусиллями, — запропонував Тузов.

Сурай радо погодився та сказав, що полк «відкритий і тільки “за”». А я залишилася у німому здивуванні, бо які алгоритми можуть запропонувати журналісти військовим щодо збереження особового складу, які ще не прописані у чинному законодавстві? І до речі, авторка розслідування та Сурай зустрілися, про що нижче. Але розмова не склалася.

На «Апострофі» інтерв’ю Сурая подивилися 8,7 тисячі глядачів за день, на NV за два дні — 10,2 тисячі.

Потребу в гострих запитаннях і цікавих експертах із різними позиціями задовольнила Власта Лазур на проєкті «Свобода Live». Для повноти картини варто подивитися щонайменше два випуски програми, що виходить на каналі «Радіо Свобода».

У першому епізоді, що з’явився по гарячих слідах у день виходу публікації на «Бабелі», гостями були Катерина Лихогляд, Андрій Сурай, народний депутат України від «Слуги народу» Олександр Федієнко, офіцер ЗСУ Андрій Оністрат і полковник ЗСУ у відставці Дмитро Кащенко.

Катерина Лихогляд була постійно присутня у студії, поки змінювалися спікери. Вона мала змогу прокоментувати те, що вони казали. Порозумітися з опонентами їй не вдалося.

— Що я тут можу сказати? Слово проти слова, — сказала Катерина Лихогляд після коментаря Сурая.

— Але на відео теж слово, — зауважив той.

Ішлося про відеозапис свідчень мобілізованого Олександра Семенова, який «Бабель» згадував у статті. Семенов утік у січні з підрозділу, прийшов до своєї лікарки, в якої лікувався від наркозалежності, та на камеру розповів їй про катування та самогубства у «Скелі». За декілька днів він помер у лікарні від запалення легенів. Семенов розповів, зокрема, що за чотири дні девʼять людей у підрозділі скоїли самогубство. «Скеля» визнала деякі факти суїциду, але вони начебто сталися у різний час. «Заяви про масові самогубства були перевірені поліцією, виявилося, що ці події зібрані з усіх підрозділів за пів року. Події були задокументовані та відповідним чином оформлені», — йшлося у відповіді на запит видання щодо самогубств, про які говорив Семенов.

— Те, що він каже, це не є доконаний факт, — сказав у Власти Лазур представник підрозділу.

— Я перепрошую, але він весь побитий, — відповіла Катерина Лихогляд.

— Те, що він побитий, автоматично робить усе, що він каже, правдою? — перепитав Сурай.

Залишалося продовжити думку та припустити зворотне: те, що Семенов міг казати на відео неправду щодо, наприклад, самогубств, не виключає, що його могли катувати. Але така версія не прозвучала. Можливо, це зробить слідство.

Цей випуск «Свободи» подивилися майже 361 тисяча глядачів за п’ять днів.

Не менш інформативним став п’ятничний епізод «Свобода Live», де взяли участь сестра та донька двох померлих за підозрілих обставин військовослужбовців «Скелі». Окрім того, гостями стали народний депутат, член оборонного комітету Федір Веніславський і ветеран та адвокат Масі Наєм.

Саме Наєм озвучив важливі та вкрай неприємні, якщо не сказати грубіше, речі. Він зауважив, що зараз у публічному просторі обговорюються не найстрашніші випадки, які могли статися у «Скелі».

— Там є набагато гірші історії, — запевнив він.

Адвокат зауважив, що досі невідомо, кому насправді підпорядковується підрозділ, бо документів із цього приводу немає у доступі.

Він також сказав, що про ситуацію у «Скелі» знали багато людей, зокрема, ймовірно, і президент Володимир Зеленський, і закликав владу «припинити це».

— Чому наші роблять те саме, що росіяни роблять з українцями у полоні? Ми воюємо за інші цінності з росіянами. Я благаю, зробить усе, щоб люди припинили принижувати інших людей у «Скелі» й інших підрозділах. Не треба покривати це. Люди, які це зараз роблять, повернуться у суспільство. Вони підуть працювати у поліцію. Ви впевнені, що ваша дитина не опиниться у поліцейському відділку, де буде те саме, що зараз у «Скелі»? Я не впевнений, — сказав адвокат.

Цей випуск «Свободи» встигли подивитися майже 190 тисяч глядачів за добу.

Наостанок можна подивитися випуск «Є питання» з Оленою Трибушною, де вона разом із політологом Ігорем Рейтеровичем з’ясовує, як скандал зі «Скелею» може вплинути на позиції головкома Олександра Сирського та де у поточному політичному моменті перебуває колишній головком Валерій Залужний.

Не залишатиму інтригу: подейкують, що Залужний і Зеленський мають спільні політичні плани. У 2023-му це звучало б дивно, але сьогодні виглядає цілком робочою версією.

Відео за добу подивилися майже 124 тисячі глядачів.

Зрозуміло, що ютуб-тиждень однією «Скелею» не вичерпується. Зокрема, не вщухала тема польсько-українського конфлікту, що розгорівся після позбавлення Володимира Зеленського польського ордену Білого Орла, що того тижня зробив президент Польщі Кароль Навроцький.

Тут варто не пропустити розмову журналіста та публіциста Віталія Портникова з надзвичайним і повноважним послом Валерієм Чалим в Українському медіацентрі та черговий випуск у форматі «Клімкін пояснює» на Liga.net із колишнім міністром закордонних справ Павлом Клімкіним.

Чалий розкритикував Навроцького, але водночас заявив, що не збирається відмовлятися від своєї нагороди за заслуги, що отримав від Польщі, адже це «контрпродуктивно» для відносин народів.

Разом із Портниковим дипломат дав прогноз ймовірного розвитку ситуації.

— Ми з вами розуміємо одну річ. Що на наступних виборах у Польщі, якщо до влади прийде той політичний табір, який репрезентує партія «Право і справедливість», цей табір не обійдеться без допомоги ультраправих сил, антиукраїнських. І ми розуміємо, що Польща буде тримати Україну на задньому дворі Європейського Союзу багато років, тому що в неї набагато більше можливостей, ніж в Угорщини й умовної Словаччини, — попередив Портников.

На каналі медіацентру відео подивилися 54 тисячі разів за п’ять днів, а окремо у Портникова на каналі — 117,3 тисячі за чотири дні.

А Клімкін, зокрема, перелічив конкретні кроки, які треба зробити для подолання кризи, як-от деміфологізація історії, спільні проєкти та збільшення уваги українсько-польським відносинам. Але попередив, що тема — на роки.

Клімкіна за шість днів подивилися 107 тисяч разів.

У якості бонусу варто подивитися інтерв’ю правозахисника Максима Буткевича з головним редактором «Реальної газети» Андрієм Діхтяренком на «Громадському радіо» про життя українців на окупованих територіях.

Нещодавно «Реальна газета», яка є релокованим луганським виданням, опинилася у центрі уваги через статтю про наслідки удару ЗСУ по Старобільську. Матеріал газети про ймовірних жертв спровокував ширшу дискусію в українських медіа про висвітлення ситуації на окупованих територіях. Точніше, про майже відсутність такого інформування.

Буткевич і Діхтяренко продовжили говорити про життя на окупованих територіях, стереотипи про людей, що там залишилися, й інформаційний розрив між ними й рештою країни.

За тиждень це відео подивилися 3,5 тисячі людей.