В Австралії знайшли каменоломню аборигенів, якій близько 7000 років

Намір австралійського уряду винести на референдум питання про конституційне визнання аборигенів підкреслює, наскільки довго офіційна держава не закріплювала в основному законі статус народів, які мають глибокий історичний зв’язок із цією землею. Додатковим свідченням такої тяглості стало нове дослідження каменоломні Шугарлоф-Гілл біля річки Муррей у регіоні Ріверленд у Південній Австралії, яка постачала аборигенські громади сировиною для виготовлення кам’яних знарядь і зброї щонайменше протягом 7000 років. Про це повідомляє Archaeology News.

Каменоломня на березі річки Муррей у Південній Австралії могла забезпечувати аборигенські громади каменем для знарядь щонайменше 7000 років. Такого висновку дійшли дослідники з Університету Фліндерса та Корпорації аборигенів Рівер-Муррей-енд-Маллі, які вивчили каменоломню Шугарлоф-Гілл у регіоні Ріверленд.

Нове дослідження стало першим докладним аналізом цієї давньої каменоломні. Воно показало, що Шугарлоф-Гілл відігравав важливу роль не лише у виготовленні інструментів, а й у переміщенні кам’яної сировини між різними групами, які жили вздовж річки та в ширшому регіоні басейну Муррей-Дарлінг.

Шугарлоф-Гілл розташований поблизу Оверленд-Корнер у південноавстралійському Ріверленді. Протягом тисячоліть аборигени видобували тут силкрет і кремінь — тверді дрібнозернисті породи, які добре підходили для створення кам’яних знарядь і зброї.

Археологи знали про існування цієї каменоломні вже багато років, однак раніше її майже не досліджували з погляду датування видобутку та місця в ширших маршрутах обміну. Через це Шугарлоф-Гілл залишався важливою, але недостатньо вивченою пам’яткою аборигенської історії Південної Австралії.

Під час роботи команда використала кілька методів датування археологічних знахідок і навколишнього ландшафту. Отримані результати вказують, що видобуток каменю в Шугарлоф-Гілл міг тривати близько 7000 років.

Ця хронологія заповнює помітну прогалину в археологічному літописі південно-західної частини басейну Муррей-Дарлінг. Дослідники вважають, що подальше вивчення інших каменоломень Ріверленду допоможе зрозуміти, чи був такий тривалий видобуток типовим для всього регіону.

Окрему увагу науковці звернули на геологічні умови навколо Шугарлоф-Гілл. У дорожньому розрізі поблизу каменоломні видно шари формації Вурінен, які вкривають територію, де аборигени протягом тисячоліть добували силкрет і кремінь. Інший геологічний розріз біля Шугарлоф-Гілл сягає близько 15 метрів завглибшки. Він дозволяє дослідникам краще зрозуміти будову ландшафту довкола давньої аборигенської каменоломні та умови, у яких формувалися доступні для видобутку кам’яні породи.

Дослідження також показало, що камінь із Ріверленду мав значно ширше поширення, ніж сама зона його видобутку. Джерела силкрету й кременю трапляються лише на вузькій ділянці річки Муррей між Беррібі на північному заході штату Вікторія та Оверленд-Корнер у Південній Австралії.

Попри це, кам’яна сировина з цієї території була знайдена далеко за межами самого Ріверленду. Це свідчить, що аборигенські громади переміщували такі матеріали через далекі обмінні мережі, які поєднували групи, розташовані вздовж річки та за її межами. За даними дослідників, камінь із Ріверленду досягав Нижнього Муррею вже в середньому голоцені. У цей самий період, імовірно, посилювалася торгівля та взаємодія між громадами, що мешкали вздовж річкової системи.

Археологи також фіксують у цей час появу більшої кількості цвинтарів, великих насипів-печей для обробки їжі та ширше використання шліфувальних каменів. Значна частина їжі, яку обробляли в таких печах, могла бути пов’язана з водними рослинами.

Разом ці зміни вказують на зміцнення зв’язків між аборигенськими групами вздовж річки. Камінь, їжа, технології та ритуальні практики могли бути частиною ширшої системи контактів, яка формувала життя регіону протягом тисячоліть.

Нагадаємо, що тема давнього видобутку каменю та виготовлення знарядь пов’язана з попередніми висновками вчених про свідомий вибір матеріалів у кам’яній добі. Дослідники з Університету Кента вивчили знаряддя людей, які жили в ущелині Олдувай у Танзанії в період палеоліту приблизно 1,8–2 мільйони років тому. Науковці дійшли висновку, що давні гомініди створювали кам’яні інструменти під конкретні завдання. Вони добирали матеріал за гостротою, міцністю та ефективністю. Для перевірки цього вони провели механічні випробування кварциту, базальту й кременистого сланцю, розрізаючи вінілові труби та завдаючи ударів по дубовій гілці.