Земля тремтіла, гази виходили з-під ніг: чому люди у Помпеях не втекли від Везувію

Римляни помічали, що земля в Кампанії нестабільна. Вони знали про підземний гуркіт, сірчані випари, давні сліди вогню й часті поштовхи. Та без сучасної вулканології ці ознаки не складалися в одну зрозумілу картину. Те, що сьогодні виглядає як тривожний сигнал, тоді могло здаватися звичайною особливістю місцевості, повідомляє HistoryExtra.

Чи розуміли римляни, що Везувій ось-ось вибухне?

Коли у 79 році нашої ери Везувій вивергнувся й засипав Помпеї, Геркуланум та сусідні поселення попелом, пемзою і вулканічними уламками, багато людей, схоже, не чекали катастрофи. Принаймні саме так це виглядає з історичних джерел.

Перед загибеллю Помпеїв були дивні сигнали / Фото Unsplash

У мешканців регіону не було сучасної вулканології, сейсмічного моніторингу, шкали Ріхтера чи розуміння тектонічного тиску. Вони не мали наукової моделі, яка могла б пов’язати землетруси, гази з-під землі та підземний гуркіт із наближенням виверження. Докторка Джесс Веннер, антична історикиня та археологиня з Оксфордського університету, пояснює: жителі Помпеїв не знали, що перебувають у безпосередній смертельній небезпеці.

Вони жили в місцевості, яка могла здаватися дивною й нестабільною, але не виглядала як місце, що прямо попереджає про апокаліпсис.

Які дивні ознаки помічали навколо Везувію?

Це не означає, що римляни зовсім не звертали уваги на особливості землі довкола Везувію. Навпаки, підказки були, цей регіон пов’язували з Флегрейськими полями. Сама назва означає "палаючі" або "вогняні" й натякає, що люди зберігали певну пам’ять про вулканічну активність цієї місцевості. Античні автори також порівнювали цей край із сицилійською Етною – вулканом, який був відомий здавна, хоча на той час не вивергався вже століттями.

Деякі описи тепер звучать майже як попередження. Географ Страбон згадував про каміння біля вулкана, яке нібито виглядало так, ніби його "з’їв вогонь". Оскільки Страбон помер приблизно за 30 років до виверження, це означає: сліди давнішої вулканічної активності були помітні ще до 79 року.

Чому земля Кампанії здавалася нестабільною?

У давнину існувало уявлення, що земля в цьому регіоні порожниста або хитка. Страбон писав, що простір між Кумами та Сицилією нібито сповнений підземних порожнин і проходів.

Чому люди не втекли від Везувію / Фото Unsplash

Люди уявляли землю під Кампанією як територію, пронизану тунелями, печерами й прихованими пустотами. За словами Веннер, через це могли виникати окремі побоювання. Втім, навіть якщо хтось і підозрював, що місцевість незвична, це ще не означало розуміння реальної загрози. Дивний ландшафт не дорівнював для них неминучому виверженню.

Якщо Везувій і мав небезпечне минуле, у повсякденному житті він давав мешканцям регіону величезні переваги. Землі довкола Помпеїв славилися родючістю. Веннер називає їх "зеленими", а сам Везувій на римських фресках зображали вкритим виноградниками. Сільськогосподарське багатство Кампанії було однією з головних причин, чому люди хотіли там жити.

У цій місцевості вони могли збирати три-чотири врожаї на рік, тож у них була дуже вагома причина залишатися там,
– каже Веннер.

Іронія в тому, що ця родючість була пов’язана саме з вулканом. Вулканічний попіл з часом збагачує ґрунт поживними речовинами, тому земля стає дуже продуктивною. У довгій перспективі Везувій допомагав підтримувати добробут поселень, які жили біля нього.

Хто взагалі міг знати про небезпеку?

Важливо й те, що знання в римському суспільстві були розподілені нерівномірно. Більшість текстів про особливості ландшафту писали представники еліти – географи, натурфілософи, історики. Їхні праці читали освічені аристократичні кола, а не звичайні мешканці міста.

Треба думати про те, хто читав ці речі. Це була не пересічна людина,
– зазначає Веннер.

Та навіть якби такі спостереження були відомі ширше, їх усе одно було б важко правильно пояснити. У давніх римлян не існувало розвиненого наукового розуміння вулканів. Показово, що Пліній Старший, автор масштабної "Природничої історії" й один із найосвіченіших людей свого часу, прямо не називав Везувій вулканом.

І це попри те, що жив достатньо близько, аби регулярно його бачити. Якщо навіть такий учений не розпізнав справжньої природи Везувію, не дивно, що звичайні жителі Помпеїв не сприймали його як геологічну бомбу сповільненої дії.

Які попереджувальні сигнали вони не могли прочитати?

Сьогодні землетруси, викиди газів і зміни поверхні землі можуть бути ознаками пробудження вулкана. Але для римської Кампанії такі явища не обов’язково здавалися тривожними.

Пліній Молодший пізніше розповідає нам, що люди в Кампанії не хвилювалися, бо землетруси були для них дуже звичними,
– стверджує Веннер.

Це ключовий момент. Поштовхи були частиною звичайного життя регіону. Повторні землетруси не обов’язково мали підказати людям, що наближається велике виверження. Те, що сьогодні здається нам надзвичайним, для них могло бути буденністю. Подібна ситуація була й з отруйними газами.

Веннер згадує поему "Етна", яку в давнину приписували Вергілію, хоча, ймовірно, її написав невідомий автор. У ній територію між Неаполем і Кумами описано як місце, де сірка постійно виходить із землі. Але це не сприймали як знак негайної катастрофи.

Що сталося перед виверженням?

За 16 або 17 років до виверження, ймовірно у 62 або 63 році нашої ери, у регіоні стався потужний землетрус. Античні автори, зокрема Сенека, писали про великі руйнування.

Сенека розповідає нам, що землетрус зрівняв Помпеї із землею, у Геркуланумі були великі руїни, а в Нуцерії та Неаполі він спричинив незначні пошкодження. Вони також кажуть, що загинула отара з 600 овець – ми думаємо, через отруйні гази,
– описує історикиня.

Як римляни пояснювали вулкани та землетруси?

Деякі римські мислителі, зокрема Сенека Молодший, досить близько підійшли до думки, що землетруси, порожнини під землею і вулканічна активність можуть бути пов’язані. Але такі ідеї існували поруч із релігійними та міфологічними поясненнями природи. Вулканічний вогонь пов’язували з Вулканом – римським богом вогню й ковальства. Вважалося, що його підземна кузня може міститися під горами на кшталт Етни.

За іншою традицією, вулкани пов’язували з ув’язненими гігантами, яких боги перемогли й поховали під землею. Поет Сілій Італік писав, що гіганти, розчавлені під землею, трясуть її та випалюють поля своїм гарячим подихом, коли намагаються вирватися назовні.