Вчені припускають, що Земля може пережити загибель Сонця

Використавши новітні моделі зоряної еволюції, науковці припустили, що Земля може не зникнути разом із Сонцем, навіть коли воно розшириться й поглине внутрішні планети Сонячної системи. Це відкриває альтернативний сценарій майбутнього нашої планети, адже раніше вважалося, що вона загине разом із завершенням життєвого циклу Сонця. Про це пише Live Science.

Як жовтий карлик, Сонце має відносно спокійний життєвий цикл тривалістю близько 10 млрд років. Але приблизно через 5 млрд років воно вичерпає водень у своєму ядрі для термоядерного синтезу і почне зливати водень у оболонці, через що різко розшириться, перетворившись на червоного гіганта, а потім - на ще більшу "AGB-зірку", після чого зрештою завершить існування як білий карлик.

У новому дослідженні у журналі Astronomy & Astrophysics астрономи проаналізували спостереження за близькою вмираючою зорею, подібною до Сонця, й переглянули можливі сценарії майбутнього Землі. Коли Сонце перейде в завершальні етапи еволюції, на нашу планету одночасно діятимуть дві протилежні сили.

З одного боку, зоря почне стрімко розширюватися - її радіус може зрости приблизно у сотні разів. Це посилить припливний вплив, який "тягнутиме" Землю ближче до Сонця. З іншого боку, розширена зоря активно втрачати­ме зовнішні шари разом із частиною маси. У результаті її гравітаційне поле послабшає, що потенційно дозволить Землі зміститися на більш віддалену орбіту в межах Сонячної системи.

- Доля Землі залежить від делікатного балансу між цими двома ефектами. Якщо переважають припливні взаємодії - Землю буде поглинуто. Якщо переважає втрата маси — Земля уникне цього, перейшовши на ширшу орбіту, - заявив докторант Інституту астрономії KU Leuven у Бельгії та провідний автор нового дослідження Мац Ессельдеурс.

Попередні дослідження лише робили різні припущення щодо втрати маси Сонцем, припливних сил і планетарних взаємодій, які можуть виникати під час еволюції внутрішньої частини Сонячної системи. У результаті залишається невизначеним, чи переживе Земля обидві гігантські фази Сонця перед тим, як воно перетвориться на білого карлика.

Астрономи знайшли певну надію після виявлення планет, що обертаються навколо білих карликів. Щоб краще зрозуміти можливе майбутнє Землі, вчені дослідили вмираючу зірку-гігант L2 Puppis - "сонцеподібний" об’єкт за ~200 світлових років у сузір’ї Корми. За оцінками, вона щороку втрачає близько однієї мільйонної маси Сонця, формуючи пиловий диск, у якому може існувати планета масою 12-16 Юпітерів.

Також дослідники провели складні гравітаційні розрахунки, змоделювавши еволюцію внутрішньої частини Сонячної системи та повний життєвий цикл Сонця - від народження до стадії білого карлика. Моделі показують, що Земля може вижити, якщо її орбіта зміститься за межі розширеної сонячної оболонки.

Подальші спостереження за зорями та вдосконалені моделі допоможуть точніше зрозуміти долю нашої планети. Наприклад, місія Європейського космічного агентства PLATO - космічний телескоп, що шукатиме землеподібні планети навколо сонцеподібних зір - має бути запущена наступного року.  

• У березні результати нового дослідження показади, що тривалість доби на Землі змінюється - як діяльність людини впливає на час на планеті.
• У липні 2025 року зонд NASA зробив найближчі фотографії Сонця за всю історію досліджень.