Через рік ми не впізнаємо НРК, – інтерв'ю "Юнкера" з "Азову" про логістику, нові виклики на фронті і проблему "зоопарку" техніки

Дрони в російсько-українській війні дали нашому війську можливості для ураження ворога, проте й стали певним викликом. Особливо, коли йдеться про логістику. Зараз складно уявити довезення провізії та боєкомплекту на автівках чи бронетехніці десь біля передових позицій, оскільки кілзона на фронті росте.

Тому наземні роботизовані комплекси стали вкрай важливою логістичною технікою, адже з її допомогою можна забезпечити бійців їжею, водою, технікою і боєприпасами. З урахуванням того, що виходи піхотинців на передовій тривають тижнями, це хоча б забирає потребу тягти на собі провізію на весь цей час.

А ще НРК рятують поранених бійців й евакуйовують їх з передової. Тому не дивно, що цей напрямок постійно розвивається, з'являються нові рішення та підходи.

Про сучасні НРК, проблеми в цій галузі, труднощі в роботі та співпрацю з виробниками наземних роботизованих комплексів – сайту 24 Каналу розповів заступник командира роти НРК 12-ї бригади "Азов" – "Юнкер". Також він пояснив відмінність між українськими та західними НРК та анонсував цікаві зміни, які ми побачимо вже невдовзі.

Як працюють підрозділи НРК і які завдання виконують на фронті?

Розкажіть, як ви зараз працюєте з наземними роботизованими комплексами (НРК)? У який час доби відбувається найбільше роботи і які завдання виконуєте?

Насамперед ми – логістичний підрозділ. У нас готові екіпажі для евакуації поранених бійців, але 99% роботи – це все-таки логістика. Ми забезпечуємо позиції їжею, пальним, водою, обладнанням, боєкомплектом, медициною, холодильниками з кров'ю. Абсолютно все, що потрібне на позиціях – ми туди привозимо.

Працюємо за системою декількох ешелонів, через хаб. Тобто більший дрон привозить логістику на хаб, а звідти ми маленькими дронами розвозимо це по інших позиціях. Працюємо в основному вночі, але під час планування також враховуємо місцевість.

Якщо дозволяє погода, то можемо працювати й вдень. Тобто все ситуативно, все залежить від ворога, від місцевості, від погоди, від нашого ресурсу – є дуже багато показників. Але в основному працюємо вночі й в погану погоду.

"Юнкер" (ліворуч) з посестрою та побратимом / Фото 12-ї бригади "Азов"

Наскільки зараз все це є складною роботою, зважаючи на те, що ворог намагається перерізати логістику й вочевидь на НРК також полює?

Ця тема досить складна, бо раніше ворог не так сильно акцентував на НРК. Загалом НРК було менше, але зараз це така трендова річ, на неї всі переходять. Адже, наприклад, мені як командиру не хочеться посилати зайвий раз своїх людей "ловити" FPV. Мені хочеться відправити НРК.

Нехай воно коштує гроші, нехай це довгий процес, щоб поставити його у стрій, але це не людина. У будь-якому випадку це не людина, не мій боєць. Це просто груба металу з електронікою, яка їде і доставляє логістику.

Тому ворог до цього пристосовується. Він розуміє, як ми працюємо, а ми постійно змінюємо тактику застосування. Наш підрозділ постійно переймає практику з інших підрозділів, з інших напрямків. Ми ділимося досвідом, їздимо на взаємодії, асимілюємо певні речі, переймаємо їх, застосовуємо цікаві практики. Тобто ми комбінуємо місцевість, перечікуємо активність FPV, користуємося перехопленнями, засобами РЕБ і РЕР.

Ми побудували систему, у якій є оперативний черговий. Він постійно слідкує за оперативною діяльністю. Не дивлячись на те, чи є я, чи є командир – робота не стоїть. Ми цілодобово готові до будь-якого сценарію.

"Це зоопарк": у чому проблема різних видів НРК, які передають на фронт?

Ви працюєте з різними НРК. Може бути перевагою те, що умовно один НРК краще для одних завдань, а інший – для інших. Але з іншого боку – це різні НРК і до них потрібен різний підхід. Наявність різних варіантів ускладнює роботу чи навпаки її спрощує?

Наразі це ускладнення роботи, тому що виробників дуже багато, багато різних дронів. До підрозділів, не тільки до нашої бригади, а до будь-якої бригади загалом, – заходять "НРКшки" нашої армії. Це називають "зоопарком". Тобто до тебе приходить "зоопарк".

Безперечно, краще, щоб НРК був, ніж його не буде взагалі. Це база. Але НРК треба поставити в стрій. Всі вони відрізняються електронікою. Один комплекс ми можемо поставити в стрій за 2 дні, а з іншим моїм майстрам треба гратися тиждень-два. За цей час вони могли б поставити в стрій всі інші дрони, але замість того граються з "зоопарком".

Я не переоцінюю, але майстерні НРК – це, напевно, восьме чудо світу. Там люди роблять просто неймовірні речі. Вони не сплять ночами, сидять і думають, як мені зробити це, як зробити се, як можна щось покращити. Тобто майстерні НРК – це такий сірий кардинал, але це база будь-якого підрозділу.

"Юнкер" / Фото 12-ї бригади "Азов"

Від майстерні все відштовхується, і мені дуже шкода своїх хлопців, коли їм заходить НРК, яке треба декілька тижнів дивитися, думати, що з ним робити, дзвонити виробнику. А виробник каже, що не знає такого формату. Тоді треба спілкуватися з підрозділами, питати, хто з цим працював – на це йде дуже багато часу.

Є гусянка, є колеса, є більші, є менші НРК – всі вони по-різному підходять для різних завдань. Кожен підрозділ звикає, у нього є свій певний набір дронів. Але якби в нас була не сотня НРК, а, наприклад, 10 і під різні варіації: під місцевість, вагу, поранених, логістику, камікадзе – от якби був набір таких базових дронів, то було б супер. З ними не доводилось би "гратися".

А зараз є великий "зоопарк ", відбувається більше комерція, ніж повне сприяння тому, щоб ми як можна зручніше їздили. Тобто ми витрачаємо багато часу на все це, а тут однозначно потрібна оптимізація. Це не тільки моя думка, це думка усіх підрозділів НРК.

Скільки видів НРК потрібно та які їхні основні характеристики?

Якщо говорити в ідеалі, то скількома типами НРК можна обмежитися? Чи може бути один тип НРК на всі завдання, чи можна мати два, три?

Недаремно існує гусенична база і колісна. І те, і те має свої переваги. Підрозділи дуже довго стоять на певному напрямку. Наприклад, на напрямку Костянтинівки гусянка може працювати, але все-таки краще колісна база. Адже там більше дороги, асфальту. Тобі не треба повільно на гуслі летіти.

Ситуативно, нам і з колесами нормально, але там, де більше багнюки, дощі – мати запасну гусянку було б супер. Бронетехніка, яка їздить цими маршрутами, – все розмиває, там каша. Буває, НРК застрягають. Буває, що і гусля застряне, але те, що в гусеничної бази більша прохідність – це правда. Тобто все під різні завдання.

Щодо характеристик, то їх є сотня, але я б виділив 4 основні. Перше – гусенична чи колісна база. Друге – вага, яку може перевозити дрон. Від цього залежить його величина, адже чим більший дрон, тим більше він може перевозити. Третє – запас ходу і четверте – швидкість руху. Це 4 основні показники, а далі йдуть інші, не менш важливі нюанси. Але від цих чотирьох характеристик ми насамперед відштовхуємось.

"Це найкращий захист": як військові убезпечують роботів від FPV?

Якщо вдалося евакуювати уражений НРК, тоді його ремонтують, щоб він став у стрій, чи він стає донором деталей для інших?

Буває по-різному. Якщо ми дивимося, що всі основі вузли залишилися цілими, то доцільно вкласти трохи грошей і ресурсу, аби поставити цей дрон у стрій.

А якщо ми бачимо, що все згоріло, наприклад, залишились лише батареї, то доцільно взяти з цього НРК батареї та зробити з них запас для нас. Або можна поставити їх як додаткові й так збільшити запас ходу для інших НРК. Тому все по-різному, все залежить від ступеня ураження і від того, що нам треба станом на зараз.

Чи є зараз засоби захисту НРК від FPV? Чи все залежить від майстерності й спостереження?

Почнемо з того, що зараз навіть танк нормально захистити не можна. На танк можна поставити РЕБ і на НРК також. Але є низка проблем, бо НРК – це не танк. На танк ставлять "мангали" (протидроновий навісний козирок з арматури та металевої сітки,, – 24 Канал), а на наш комплекс ти цього не поставиш. Він має бути менш габаритним, більш прохідним, та й "мангал" насправді не сильно його захистить.

Те, що буде в перспективі – це сіткомети. Буде детектор, який працюватиме на звук, візуал, за командою оператора. Можна буде збивати FPV, коли він летить. Тобто це найближче майбутнє. Зараз масово у підрозділах цього немає, але, думаю, через пів року воно буде однозначно.

Турелі теж працюють, але вони збивають FPV, а сам НРК це ніяк не захищає. Тому найкращий захист для НРК – це тепловізійне маскування та супроводження повітряним засобом спостереження, щоб завчасно бачити наближення FPV і мати змогу відвернутися.

Якщо ти якось ухилився, то це вже 90% успіху. До того ж сама концепція НРК не передбачає того, що в неї було влучання і вона має його пережити. Це нерентабельно, тому що чим більшим буде шар захисту, тим менше вантажів цей комплекс зможе перевозити. Тобто НРК має бути дешевим, масовим і надійним. Це все. А якщо ми будемо ставити на нього сильні двигуни й ширшу броню, то ми просто підемо в комерцію і все одно кумулятивний боєприпас знищить цей НРК.

Наземний роботизований комплекс "Тарган" / Фото 12-ї бригади НГУ

Чи проводите ви евакуацію поранених на НРК? Якщо це відбувається, то як часто?

У нашій бригаді евакуація на НРК – це не поширена практика. Мені здається, це пов'язано з тим, що у нас не є багато втрат. У нашій бригаді максимальна людиноцентричність, командування перебуває на одному рівні з людьми, а управління більш гнучке у цьому сенсі. Тому евакуації є, але вони рідкісні. Ми готові до такого, але вони справді трапляються дуже рідко.

Якщо ми дивимося на певні підрозділи штурмових бригад, які більш агресивно діють на своєму фронті, на своїй лінії відповідальності, то у них є більше евакуації НРК. Зрозуміло, що в нас немає і значного відпрацювання ворога, але й запитів на евакуацію мінімум.

"Україна – найбільший виробник НРК у світі": як далі розвиватиметься сфера?

Технології розвиваються, а НРК зараз у фокусі. На вашу думку, яким у найближчій перспективі буде розвиток наземних роботизованих комплексів?

Насправді розвиток НРК багато в чому залежить від політики держави, політики Міністерства оборони, Генштабу й всіх управлінських відомств. Скажіть, у чому зараз успіх НРК в Україні? Адже ми – найбільший виробник НРК у світі. Але тут є нюанс – ми використовуємо всі деталі, які є.

Ми використовуємо китайські деталі, українські шини, самі робимо гайки, а метал і двигуни знаходимо в Європі. Все це я кажу для прикладу, але ми справді беремо зі світу по нитці й збираємо дуже непогані НРК як за якістю, так і за ціною.

Але якщо ми рухатимемось за вектором західних країн, то, на мою суб'єктивну думку, ми можемо цього не потягнути. Адже НРК від країн блоку НАТО коштує в середньому 60 тисяч євро. Український комплекс коштує в середньому від 10 до 20 тисяч доларів. За якістю він нічим не гірший. Це підтверджує мій досвід та досвід інших підрозділів.

Наш НРК дешевший і навіть надійніший. Перевагами є і те, що ми можемо його доробляти, ремонтувати на наших майстернях. Коли приходить НРК з країн НАТО, то цей комплекс справді дуже класний, у нього багато електроніки, але він і дорогий. Для держави це дуже великий тягар. Я думаю, ми не в тому економічному становищі, щоб масово робити такі дорогі НРК. До того ж ми й зараз робимо їх просто супер.

Отже, дивлячись, за яким вектором ми будемо рухатись, від того і залежатиме розвиток НРК. Однозначно далі ми побачимо, що ударний складник НРК розвиватиметься, напівартилерійські системи будуть ставати на НРК. Я як артилерист за фахом не зовсім уявляю, як все це буде, але, мені здається, що цей рубіж ми обов'язково перейдемо.

І міномети будуть, і гранатомети, а головне – вони будуть влучними. Вони вираховуватимуть кут, відстань, працюватимуть в одній системі з повітряним бортом, і не треба буде нікому ходити з бусоллю і міряти кути вручну. Тобто все буде автоматизовано.

У сенсі логістики, я думаю, що надійність НРК тільки збільшиться. Якщо все буде добре, то підрозділи НРК зможуть більше достукатись до виробників. Ми отримуватимемо те, що безпосередньо потрібно війську. А ми будемо більше підганяти тактико-технічні характеристики.

Ну і те, що я говорив – сіткомети найближчим часом мають бути. А в майбутньому, може, і мобільні РЕБи будуть – хтозна. Можливо, з'являться якісь засоби пожежогасіння НРК, або щось, що дозволить йому перестрибувати колії. Адже НРК часто застрягають на коліях. Я думаю, через рік ми не впізнаємо наземні роботизовані комплекси.

"Юнкер" на службі в "Азові" / Фото з соцмереж бійця

Ви комунікуєте з виробниками?

Однозначно так. Регулярно.

Є вже кейси, коли вони щось змінювали у своїх НРК за вашими рекомендаціями?

Так. Це кейс не тільки нашої бригади чи нашого підрозділу. Зазвичай топові підрозділи НРК мають свого фаворита, свого виробника, з яким тісно комунікують. Він знає, що підрозділ спрямований на нього, а підрозділ орієнтується на виробника. Тобто відбувається конект і виходить, що виробник підлаштовується під якийсь підрозділ.

Ми надсилаємо багатьом виробникам правки, які будуть для всіх оптимальними. Це робимо ми, це роблять інші підрозділи – абсолютно всі. Виробник щось змінює, іноді не змінює – все залежить від того, який виробник.

"Юнкер" (ліворуч) з побратимом маскують НРК / Фото 12-ї бригади "Азов"

Напевно, у цьому є ще одна перевага, адже свої НРК ми можемо вдосконалити, а НРК країн НАТО – там вже нічого не скажеш?

У НАТО дивляться за нами, хочуть мати наш досвід. В їхній армії не вистачає тільки досвіду. Вони не мають досвіду великої війни. Ми його маємо, але не маємо технологій. Тобто вони намагаються дати нам технології, озброєння, а ми їм – свій досвід. До речі, він не є дешевшим ніж якась техніка. Це однозначно. Адже протидіяти ворогу допомагає не тільки озброєння, а насамперед досвід.

Я впевнений, що вони дослухаються до наших правок. Але у будь-якому випадку комунікація з українським виробником завжди буде більш оптимальною. Він тут перебуває, можна до нього приїхати, з ним поговорити, показати НРК, назвати його недоліки. Одразу почути, що з цим всім зробити. Все це краще відбувається з українським виробником.

"Проблем дуже багато": що найбільше ускладнює роботу?

Напрямок НРК має величезне значення. Але які зараз у нас є проблеми у роботі? Чого, можливо, не вистачає, чи що сьогодні ускладнює весь процес?

Як я вже сказав, перший нюанс – дуже велика кількість видів НРК. Кожен виробник робить щось своє унікальне, але майстрам підрозділів треба з цим далі розбиратися.

Другий нюанс – виробник не завжди добре комунікує з державою у сфері закупівель. Потім це позначається на підрозділах. Кількість НРК досить невелика, якщо порівнювати з кількістю підрозділів. Звісно, виробники ростуть у сенсі виробництва, але сьогодні підрозділи навіть близько не забезпечені всім необхідним. Тобто деякі підрозділи волонтерять, деякі самі купують – буває по-різному.

Іноді держава йде на зустріч, а іноді відбувається дискомунікація. У нашій бригаді з НРК все добре. Бригада, корпус максимально сприяють, щоб ми мали на чому їздити й не зупинялися в роботі. Але загалом проблематик дуже багато.

Іноді виробник не чує підрозділ. Іноді приходиться велику частину докуповувати самому підрозділу. Нюансів, які треба покращувати, є дуже багато.

Розкажіть, які є шляхи для отримання НРК? В основному це закупівлі, державне забезпечення чи волонтерські програми?

Станом на попередні місяці – це однозначно отримання від АЗОВ.ONE (відділ фандрейзингу бригади "Азов", – 24 Канал), бригади й корпусу. Велика вдячність АЗОВ.ONE, бо без них ми б загнулись. Вони назбирали для нас на велику кількість НРК "Тарган" – це наші найбільш "ходові" комплекси. АЗОВ.ONE дуже сильно врятував у цьому сенсі. Тому загалом щось дає держава, щось знаходить сама бригада.

Фаворит багатьох підрозділів: у чому особливості НРК "Тарган"?

Про "Тарган" я часто чую від різних підрозділів. Це НРК, який має найбільше позитивних відгуків. В чому його особливості?

Жоден НРК не ідеальний, "Тарган" не виняток. Але чому він є фаворитом багатьох підрозділів? Бо має надійну ходову, а якщо не робити помилок, то він найдовше "живе".

Відповідно до характеристик, ти на нього вантажиш 200 кілограмів, не більше. Бо якщо завантажиш 400 кілограмів, то, звісно, він буде ламатися. Але якщо на нього класти 200 кілограмів і менше, то він є найбільш довгоживучим. І в сенсі техогляду потребує найменше втручання майстерні.

НРК "Тарган" / Фото 12-ї бригади "Азов"

Мені як організатору роботи, як командиру, першочергово треба, щоб НРК нас не підвів. Тобто ми можемо підвести НРК: управління невдале, не додивилися дорогу, застрягли в багнюці, уразило FPV – це допустимо. Це те, від чого ми не залежимо.

Але коли в нас були випадки ще на Костянтинівці, коли біля Клебан-Бицького водосховища деякі "нульцеві" НРК просто взяли й розпалися, а моїм людям тепер треба їхати і їх забирати – так не може бути.

Тоді ми не поїхали такий НРК забирати, бо була велика небезпека для особового складу. Це було досить близько до лінії бойового зіткнення і ми ухвалили рішення, що не треба цього робити. Тим паче якщо НРК сам розпадається, а мені треба ще майстерню напрягати, щоб вона вигадувала якісь "милиці", щоб він не розпадався. Це для нас був удар і приблизно в кінці 2024 року ми активно перейшли на "Таргани".

Безперечно, є свої нюанси, але для мене найголовніше, щоб ходова частина не підводила моїх людей. Все інше залежить від нас, від того, як ми зробимо, так він і поїде.

Доводиться ризикувати: як евакуйовують НРК та чому це важливо робити?

Якщо покращити забезпечення у сенсі кількості НРК, чи можна тоді дозволити собі щоразу не ризикувати, щоб витягати комплекс, який зламався і застряг?

Я відповім трохи складніше. Уявимо, що мені дають умовно тільки "Таргани", щоб моїм людям не доводилося відвертати увагу на весь "зоопарк". Гаразд, можна додати ще декілька видів дронів, але загалом, щоб людина могла орієнтуватися саме на них.

Думаю, ви розумієте, що у нас працюють звичайні люди, які розбираються в електроніці. Немає ж ніякого університету "НРКшників". Людина приходить і на своєму ентузіазмі все це клепає.

Я залежу від того, що в мене майстерня довго робить НРК, тому що вони різні. Якби у мене був набір з 3 або 4 дронів, то у такому випадку людина знає у цьому дроні кожен гвинтик, кожну гайку, вона все це робить. Відповідно у нас з'явиться більше часу.

Якби ми мали більше часу, ми б взяли умовний робот "Змій"чи ТОР, який у нас, сподіваюся, колись буде – і мої люди мали б час, щоб зробити платформу, яка може під'їхати до НРК, взяти його і поїхати.

Але в мене люди працюють над поточкою. Ми вивезли дрон, вони його відновлюють. І так туди-сюди, туди-сюди. Відновили дрон, який ми евакуювали, а тут приїхав дрон, який складно відновити. Тоді людина сидить і весь час клепає цей дрон. За 4 тижні він знову виїхав, а в нього згоріли двигуни – таке бувало. Я не називатиму виробника, але якщо мене хтось особисто спитає, то відповім. Я не боюсь цього.

Тож якби у моїй майстерні був певний набір дронів, а людина знає, що працює саме в цьому векторі, тоді ми б зробили якісь засоби, щоб евакуювати самі НРК. І не довелося б нікому нікуди їхати. А так, це просто необхідність.

Бо зараз краще ми у погану погоду поїдемо й заберемо НРК, але цей комплекс потім зробить 20 доставлень на позицію. А якби ми його не забрали, то іншому підрозділу довелося б брати свого водія, свій супровід і 20 разів їздити. Тому краще один раз витягти НРК, ніж машина з людиною поїде 20 разів. Тож доводиться ризикувати, щоб потім ризикувати менше.