Як перший динозавр Антарктиди ховався не під льодом, а в музейній шухляді

Так сталося зі скам’янілістю, яку ще у 1985 році знайшли на острові Джеймса Росса в Антарктиді. Спершу її вважали решткою доісторичної рептилії, але новий аналіз показав інше: це хвостовий хребець титанозавра – велетенського довгошиїого динозавра, Іndependent.

Чому ця кістка така важлива?

Її виявили ще у 1985 році на острові Джеймса Росса під час експедиції Британської антарктичної служби. Однак тоді рештку помилково віднесли до доісторичної рептилії й відправили на зберігання у велику геологічну колекцію організації. Лише через чотири десятиліття сучасний аналіз показав, що забута скам’янілість насправді є хвостовим хребцем титанозавра – представника групи велетенських довгошиїх завроподів.

Забута скам’янілість з Антарктиди виявилася хвостом динозавра / Фото unsplash

Це відкриття стало важливим для палеонтології Антарктиди. Річ у тім, що на цьому континенті раніше знаходили лише одну іншу кістку завропода. Професор Пол Барретт, дослідник динозаврів із Музею природознавства, який допоміг підтвердити знахідку, пояснив її значення.

Вірте чи ні, але це перша частина динозавра, яку коли-небудь виявили в Антарктиді. Її не помітили, бо, думаю, її неправильно визначили в суворих польових умовах. Але це завропод, і це лише друга кістка завропода з усього континенту,
– сказав він.

Хто знову звернув увагу на скам’янілість?

Зразок помітив доктор Марк Еванс, менеджер колекції Британської антарктичної служби. Він переглядав тисячі архівних експонатів, коли натрапив на незвичну кістку.

Лише коли починаєш думати. "А що в цій шухляді?", іноді натрапляєш на щось і думаєш: "О, це виглядає цікаво",
– розповів Еванс BBC.

Він зрозумів, що кістка дуже схожа на хребець динозавра, тому звернувся до професора Барретта. Після підтвердження й перевірки дати первинного відкриття стало зрозуміло: ця кістка титанозавра є першою скам’янілістю динозавра, яку коли-небудь знайшли на континенті. Аналіз знахідки опублікували в журналі Acta Palaeontologica Polonica.

Щойно я її побачив, я зрозумів, із чим ми маємо справу. Було абсолютно очевидно, що це титанозавр,
– сказав Барретт BBC.

Яким був антарктичний титанозавр?

У світі вже ідентифікували понад 100 видів титанозаврів. Це були чотириногі рослиноїдні велетні, рештки яких найчастіше знаходять у Південній Америці та Центральній Азії. Найбільші титанозаври могли сягати понад 35 метрів завдовжки й важити до 60 тонн.

Однак знайдена в Антарктиді особина, за оцінками дослідників, була значно меншою. Ймовірно, це був молодий динозавр або представник дрібнішого виду завдовжки приблизно 6 – 7 метрів. Титанозаври належали до завроподів – групи динозаврів, серед яких були одні з найбільших істот, що коли-небудь ходили Землею. До них, зокрема, належали бронтозаври й брахіозаври, довжина яких перевищувала 20 метрів.

Коли цей динозавр жив в Антарктиді?

Науковці припускають, що цей динозавр мешкав у регіоні приблизно 82 мільйони років тому, у пізній крейдовий період. Тоді Антарктида зовсім не була крижаною пустелею, якою є сьогодні. Континент вкривали густі зелені ліси, де рослиноїдні динозаври могли знаходити достатньо їжі. Зазвичай фрагментарні скам’янілості важко точно датувати. Проте в цьому випадку дослідникам допомогло місце, де знайшли кістку.

Її датовано досить точно, тому що вона походить із морських порід. Хребець знайшли поруч із фрагментами амоніта, тож це була тварина, яка після смерті могла виплисти в море, можливо, її винесла туди річка,
– пояснив Барретт.

Чому в Антарктиді так мало знахідок динозаврів?

Сама кістка надто фрагментована, щоб точно визначити вид титанозавра. Водночас вона є важливою для реконструкції давніх екосистем Антарктиди. Сьогодні цей континент залишається одним із найскладніших місць на Землі для палеонтологічних польових робіт.

До трьох кілометрів суцільного льоду приховують давні породи й рештки, які можуть зберігатися під ними. Через такі екстремальні умови на континенті наразі виявили лише близько пів десятка видів динозаврів. Водночас у Музеї природознавства припускають, що насправді їх було значно більше.