Навчальні центри та БЗВП: що не так із підготовкою новобранців у ЗСУ

Через скандал в ОШП «Скеля», де навесні цього року в навчальному центрі померли 26 курсантів, знову привернута увага на базову підготовку новобранців. З початку повномасштабного вторгнення курс БЗВП змінювався вже шість разів, але й це не кінцева редакція.

Питання БЗВП регулярно порушуються на найвищому рівні, однак залишаються проблеми, які не вдається чи неможливо вирішити. Про причини цього - у матеріалі Коротко про.

На початку червня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський провів велику нараду з питань базової загальновійськової підготовки, на якій заслухали результати перевірок у 72 військових частинах. 8 із них були позбавлені права самостійно вчити новобранців, інші отримали завдання покращити умови та зміст підготовки бійців.

Чому загострюються хвороби

Курс молодого бійця, розроблений в мирні часи, під час великої війни пережив уже шість редакцій. Зараз у кількох навчальних центрах опробовується сьома, заснована на досвіді 151-го НЦ. У Міноборони кажуть, що перелік тем і вправ, які мають засвоїти новобранці, не змінився, стала іншою логіка навчання - за принципом «від простого до складного». Курсанти щоденно відпрацьовують ключові навички до автоматизму, особлива увага приділяється протидії малим дронам.

Передостаннє оновлення програми і БЗВП відбулося восени 2025 року. Зараз навчальний курс триває 30 днів для мобілізованих та контрактників, придатних до служби в частинах забезпечення, і 51 день - для придатних до виконання бойових завдань. Програма включає вогневу, тактичну, інженерну підготовку, надання домедичної допомоги.

- Програма в цілому нормальна. Вчать, як поводитися зі зброєю, як стріляти, ходити на штурми. Але півтора місяця - це все одно мало для повноцінного вишколу на початковому рівні. Якщо інструктор сумлінний і все виконує, на курсантів лягає таке навантаження, що через постійну перевтому важко засвоювати матеріал. Вправи з фізичним навантаження розраховані на молодих і здорових хлопців, а не на чоловіків 45+ з недугами, яких зараз привозять із ТЦК. Тому всі болячки загострюються. До бойової частини людина їде вже виснаженою, - каже військовослужбовець Станіслав.

Якщо інструктор дає поблажки, зазначає наш співрозмовник, або дивиться на вимоги програми крізь пальці, то курсант буде погано підготовлений. На це також є регулярні скарги з бойових частин.

Учбові штурми мало схожі на реальні

- До навчальних центрів здебільшого привозять людей, які уявлення не мають, що таке армія. Для багатьох справжнім шоком стає вже «нульовий день» - день приїзду. У деяких частинах влаштовують так зване психологічне перезавантаження - стрілянину, вибухи, команди «падай», «повзи». Це таке собі виведення із зони комфорту, але воно не завжди спрацьовує позитивно, - продовжує Стас. - Пригнічує новобранців і побут - намети або бліндажі, брак нормальної санітарії, незвична їжа, відсутність мобільного зв’язку, можливості зайти в інтернет, бо телефони відбирають і можуть дати раз на тиждень, а то і на десять днів.

Військовий пояснює, що це вимушені заходи. Намети стали повсюдно практикувати після трагедії в «Десні», коли російська ракета зруйнувала казарму навчального центру, спричинивши багаточисленні жертви через скупчення людей. Мобільні відбирають з міркувань безпеки та з виховною метою - щоб поменше скаржилися рідним.

- Щодо побуту, то в деяких частинах досі можуть використовуватися іржаві мийки і щось схоже на баню, що залишились ще після "совка". Вологі серветки не вирішують питань гігієни. Основні кошти спрямовуються на фронт, навчальні табори на вторинному забезпеченні. Багато залежить і від командирів. Хтось шукає волонтерської допомоги, щоб поліпшити побут та харчування. Хтось із того, що дають, кладе собі в кишеню, донатори це бачать і відвертаються.

Станіслав згадує, як проходив навчальний курс у Франції.

- Там теж ганяли так, що важко було всім - і хто старший, і хто молодший. Але умови зовсім інші, легше було відновлюватися. Розміщення в казармі, можна добре митися, смачна якісна їжа. От тільки тамтешні інструктори, хоч і викладали за українською програмою, від реалій нашої війни дуже далекі були. Вони могли дати більше інформації про ті конфлікти, у яких брали участь. Взяти той же Ірак - це радикально інша війна. Їх запитуєш: як боротися з FPV-дроном? Відповідають: копай. А кому це копання допоможе?

Втім, за словами нашого консультанта, і в українських центрах учбові штурми мало схожі на ті, які є в реаліях "на нулі".

- Я так підсумую: хто хоче, той "з учебки" щось для себе винесе. Це добре, що програма є і її вдосконалюють. Однак вимогам сьогоднішнього дня вона ще мало відповідає.

Головну проблему становить війна

Інструктор одного із навчальних центрів, якого ми назвемо Віктором, бачить основну проблему в тому, що… триває війна.

- Через повітряні тривоги весь час доводиться викручуватися. Заняття, яке було розраховане на 3,5 години, доводиться скорочувати до 1,5 години. Бо обід і вечерю не зачепиш - то святе, але знову коли немає тривог. Було таке, що нам одного разу обід з вечерею разом привозили, - згадує офіцер. - Проводити заняття в укриттях немає можливості, бо ж треба і комп’ютер ставити, і проєктор. Добре, що зараз у нас за спонсорські гроші будують підземний клас.

На думку Віктора, польові умови, у яких живуть курсанти, цілком нормальні.

- Люди мають розуміти, що у них попереду, і готуватися. Харчування три рази на день, як "в учебці", в окопі їм точно не зможуть забезпечувати. Інша справа, що не всі, хто визнаний придатним, в той окоп потрапить, але це не наша вина. Привозять, наприклад, чоловіка, а він періодично свідомість втрачає - в черепі титанова пластина після ДТП. Або весь жовтий через алкогольний цироз печінки. Таких відправляємо на шпиталь. Ці чартери раз на день або й кілька разів на день доводиться організовувати. Щодо загострення хвороб під час навчального курсу, то воно не дивно. Коли людина лежала на канапі та пила горілку, звісно, у нас їй стане зле. Зараз у більшості курсантів фізична підготовка на рівні - «не зміг втекти від бусика».

Втім, відмічає Віктор і позитивні зміни:

- У 2021 році ми й мріяти не могли, що замість тягатися зі стосами паперів будемо ходити з планшетами. І що в глухому лісі ловитиме інтернет, коли проводиш заняття на місцевості. Щодо харчування, то інструктори їдять те саме, що їх підопічні. Ось у нас сьогодні салат грецький з оливками, каша з маслом, сирний суп, яблука та банани - сам бери. Вдома таке не завжди буває.

Співрозмовник також впевнений, що все вирішує людський фактор.

- Як нормальний командир, то і волонтерська допомога буде. От у нас класні донорські намети з двома пічками та підлогою. Комісія, що недавно була, аж здивувалася. І туалети хоч примітивні, але чисті, бо порядок не наводимо, а підтримуємо.

Не кожен може бути педагогом

Сьогодні посада інструктора у навчальному центрі - одна з найдефіцитніших у ЗСУ. В березні цього року Міноборони навіть оголосило проєкт «На досвіді», щоб залучити до інструкторства побільше ветеранів та чинних військовослужбовців, придатних до служби в підрозділах забезпечення. Навчальні центри регулярно скаржаться на брак інструкторів, особливо з бойовим досвідом, курсанти - на грубість та неповагу з боку наставників.

- Інструктор - це насамперед педагог, який мусить працювати і зі слухняними, і з неслухняними "дітьми". А на таке не кожен здатний, не кожний може бути педагогом, - каже Віктор. - Тому й буває, що людина все сама вміє, а нормально говорити і навчити не може, тому компенсує це зверхнім або суворим ставленням до людей, випускає їх непідготовленими й демотивованими. Самих інструкторів демотивує грошове забезпечення у 25 000 гривень, з доплатами може бути хіба що до 30 000.

Тема навчальних центрів у ЗМІ звучала не раз. У 2025 році фонд «Повернись живим» опублікував результати дослідження проблем БЗВП за 2024 рік. Багато з порушених питань актуальні й досі і будуть залишатися актуальними. Зокрема, поширення у навчальних центрах сезонних хвороб та ускладнений доступ до медицини через ризики СЗЧ.

Нині увага до базової підготовки привернута через скандал у «Скелі», де навесні цього року померли 26 курсантів. Офіційно - від пневмоній, неофіційно - через відмову у лікування і жорстоке поводження.

Що таке пряма відповідальність

«Скеля» належить до тих 72 військових частин, яким дозволено проводити БЗВП на власних базах і з власними інструкторами. За даними видання DW, у списку 8, де це право відкликали, її немає, хоча після розслідування «Бабеля» ДБР відкрило кримінальну справу.

Однак ситуацію в «Скелі» не можна розглядати як типову.

- До «Скелі» мобілізованих завозять із ТЦК, тут був примус. Переважна більшість військових частин, які проводять власний вишкіл, отримують курсантів через рекрутинг. Тобто люди свідомо йдуть служити, а тому й ставлення до програми, до умов, у яких вона реалізується, інше, менша ймовірність конфліктів та СЗЧ, - розповів нам ще один із військових.

Окремі підрозділи мають свою оригінальну програму. Наприклад, в «Хартії» - корпусі Нацгвардії - БЗВП в навчальному батальйоні триває два місяці і ще місяць новобранець тренується безпосередньо у військовій частині. А 3-й армійський корпус готує особовий склад за протоколами НАТО.

Питання, де краще проходити базову підготовку - безпосередньо в частині чи в навчальному центрі з багаторічним досвідом - дискусійне. Військовий експерт Олег Жданов пригадує досвід радянської армії, який започаткували ще до Другої світової.

- Були полкові школи різних родів військ. Вони існували до 60-х років, коли їх поміняли на централізовані "учебки". Так от методика полкових шкіл була набагато ефективніша, бо передбачала пряму відповідальність. Сьогодні боєць в навчальній роті, а завтра - в батальйоні. Командир батальйону завжди може прийти до командира роти і суворо запитати: кого ти мені навчив? Так само зараз інструктори та командири навчальних частин при корпусах несуть пряму відповідальність перед бойовими командирами.

У навчальному центрі, зауважує експерт, курсантів після підсумкового заліку розвозять по різних частинах. Ступінь відповідальності менший, як менший і ступінь контролю. Але ключовим моментом тут є рекрутинг, якого поки недостатньо, щоб відмовитися від примусової мобілізації.