Провісник глобальних воєн: невелика австралійська шахта стала головним індикатором світових конфліктів

На віддаленому острові Кінг біля південного узбережжя Австралії знову відкрили затоплену вольфрамову шахту «Долфін», яка протягом століття дивовижно точно передбачала спалахи найбільших глобальних воєн. Через різке зростання геополітичної напруги оборонний сектор провідних держав зіткнувся із жорстким браком стратегічної сировини, що спровокувало запеклу міжнародну боротьбу за доступ до копалин, інформує Bloomberg.

Дзеркало глобальних катастроф

Шахта «Долфін» займає площу 80 гектарів і тривалий час була найбільшим працедавцем на острові, де проживає всього 1 600 людей. Її життєвий цикл нерозривно пов'язаний зі світовою стабільністю:

• Перша світова війна: копальню відкрили у 1917 році для забезпечення військового виробництва, але закрили вже за три роки через падіння ринку після настання миру.
• Друга світова війна: роботу підприємства відновлювали у 1938 році напередодні масштабного зіткнення.
• Локальні конфлікти: шахту рятували від банкрутства спалахи воєн у Кореї та В'єтнамі.
• Кінець Холодної війни: рівно через 12 місяців після падіння Берлінської стіни, у 1990 році, об'єкт законсервували, а його тунелі затопило водою.

Помилкове нехтування

З погляду 2026 року колишнє нехтування цим ресурсом виглядає стратегічною помилкою. Почалася глобальна гонка за критично важливими мінералами, в якій вольфрам — надміцний метал, необхідний для загартування куль, снарядів та броні — розглядають як суперзначущий елемент, здатний вирішувати долі націй. З початку 2025 року ціни на нього зросли майже у вісім разів, що викликало хвилю спекулятивного інтересу серед найбільших світових гравців та інвесторів.

Понад 90% вольфраму зазвичай спрямовується на цивільні потреби: від інструментів для обробки металу до лопаток турбін реактивних двигунів і газових генераторів, які живлять гіпермасштабовані дата-центри. Проте саме воєнний чинник наразі диктує правила на ринку.

Руйнівна сила

У воєнній сфері цей метал є незамінним через високу щільність і температуру плавлення, що дозволяє снарядам пробивати найтовщу броню з нищівною точністю. Ракети та протитанкові набої містять по кілька кілограмів вольфраму. Лікарі в Секторі Гази зазначають, що вилучають вольфрамові кубики з тіл поранених осколками. Також новітня американська високоточна ракета Precision Strike Missile (балістична ракета малої дальності для армії США), використана під час ударів в Ірані, була оснащена вольфрамовою боєголовкою.

Пентагон навіть розглядав військовий проєкт під назвою «Стрижні бога», який передбачав скидання великих вольфрамових блоків розміром з колоду з орбіти. Сила їхнього удару за рахунок ваги та швидкості дорівнювала б потужності малого ядерного вибуху, здатної нищити підземні бункери.

Китайська монополія

Залежність західних країн від Китаю у питанні постачання цієї сировини формувалася десятиліттями. Пекін володіє найбагатшими покладами вольфраму і за рахунок ультранизьких цін свого часу витіснив з ринку всіх конкурентів, включно з американськими шахтами. Наразі Китай видобуває 80% усього вольфраму у світі, ще 5% припадає на Росію та Північну Корею. Західні аналітики наголошують, що постачання критичної сировини від головного стратегічного суперника є серйозною загрозою для нацбезпеки, особливо в умовах тривалих воєн на виснаження, які вимагають колосальних обсягів боєприпасів.

Спроби відновлення

Виконавчий голова компанії Group 6 Metals Ltd. Кевін Паллас наразі намагається повернути шахту «Долфін» до повноцінної роботи. Це найбільше родовище високоякісного вольфраму за межами Китаю, яке зараз щомісяця відвантажує близько шести контейнерів сірого піщаного концентрату вартістю близько $2 мільйонів кожен. Компанія планує постачати 2 000 тонн металу на рік, що становитиме близько 2,4% від світового обсягу видобутку. Водночас підприємство стикається з браком стабільного довгострокового фінансування та необхідністю виплатити $16 мільйонів боргу в найближчі 12 місяців, що залежить від швидкості відкачування води із затоплених підземних тунелів.

Інтерес до вольфрамових проєктів виявляють і на найвищому політичному рівні США. Сини Дональда Трампа спільно з родиною міністра торгівлі Говарда Лютника співпрацюють над вольфрамовим проєктом у Казахстані, а американський уряд розглядає можливість підтримки цієї ініціативи федеральними позиками, що вже викликало дискусії щодо можливого конфлікту інтересів в адміністрації.

Сьогодні світ повертається від глобалізму до ресурсного націоналізму — стратегії, спрямованої на створення закритих ланцюгів постачання всередині власних країн або держав-союзників. Якщо демократичні уряди зможуть підтримати власних виробників, стабільне постачання мінералу, який раніше був лише провісником великих воєн, може перетворитися на фактор стримування потенційної агресії.

Раніше повідомлялося, що Китай збільшує підтримку розвідки власних родовищ корисних копалин, оскільки політики Пекіна докладають дедалі більше зусиль для реалізації амбіцій лідера країни Сі Цзіньпіна щодо “самодостатності” в питанні ресурсів на тлі посилення конкуренції з США.

Намагаючись послабити домінування Пекіна в цьому секторі, президент США Дональд Трамп після свого повернення до Білого дому в січні визначив пріоритетом внутрішній видобуток корисних копалин, а також доступ до критично важливих корисних копалин за кордоном, у тому числі в Гренландії, Україні та Демократичній Республіці Конго.

Економіст Олексій Кущ у статті для ZN.UA спробував розібратися, "Що насправді хоче Трамп від України, нав’язуючи ресурсну угоду".