Ракеты для Patriot и прочее: как работает инициатива PURL и с какими проблемами сталкивается

У липні виповниться рік від запуску ініціативи PURL.

Розшифровується ця абревіатура як Prioritized Ukraine Requirements List, або ж "Список пріоритетних потреб України".

Це механізм, завдяки якому Україна отримує американську зброю, зокрема критично необхідні нам перехоплювачі для систем Patriot.

Згідно з домовленостями, оплачують це країни-члени НАТО та інші партнери (крім США).

Сьогодні PURL забезпечує придбання 75% усіх ракет для систем Patriot в Україні та 90% ракет, що використовуються в інших системах ППО.

Ініціатива виникла через радикальні зміни американської політики щодо України після початку другого президентства Дональда Трампа.

Він багато критикував підхід адміністрації Джо Байдена стосовно війни в Україні і фактично відмовився продовжувати надавати нам підтримку, яку забезпечував попередник.

Кілька разів навіть погоджену вже військову допомогу США призупиняли – включно з обміном розвідданими.

Наприкінці червня 2025 року на саміті НАТО в Гаазі союзники погодилися з ініціативою президента Трампа щодо збільшення витрат НАТО на оборону до 5% ВВП – 3,5% на основні оборонні витрати та 1,5% на інші витрати, пов'язані з обороною та безпекою.

Після цього генеральний секретар НАТО Марк Рютте відвідав Вашингтон та погодив з президентом США нову ініціативу, про яку було оголошено 14 липня 2025 року.

Ідея полягала в тому, що Україна продовжуватиме отримувати необхідне військове обладнання від США – а платитимуть за нього європейські союзники та Канада.

Усе це координуватиме НАТО.

Тоді ж ініціатива отримала назву – Список пріоритетних потреб України (PURL).

Механізм запрацював вражаюче швидко, особливо для такої великої бюрократичної машини, як НАТО.

Домовленостей на високому рівні досягли в середині липня 2025 року, перші кошти надійшли на початку серпня, а перші поставки зброї до України – на початку вересня.

Як працює механізм.

На рівні НАТО та Контактної групи з питань оборони України (формат "Рамштайн") наші партнери використовують так званий Комплексний перелік потреб України.

Це консолідований список українських запитів на військову підтримку, які надає українська сторона.

Частина їх стосується обладнання та зброї, які можуть надати лише США.

Саме такі запити входять у список пріоритетних потреб PURL.

Це обладнання та боєприпаси, які або унікальні для США, або які Штати мають у вільному доступі та у великих кількостях.

Особлива роль у цьому процесі належить верховному головнокомандувачу Об'єднаних Збройних Сил НАТО в Європі (SACEUR) – зараз цю посаду обіймає американський генерал Алексус Гринкевич.

Він виконує подвійну функцію – також є командувачем Європейського командування США (EUCOM).

Це надає генералу унікальні можливості для визначення пакетів обладнання та боєприпасів, які можуть надати Сполучені Штати, координації їх з іншими союзниками НАТО та перевірки відповідності потребам України.

Країни-партнери, окремо або групами, погоджуються забезпечити фінансування цих пакетів.

Кожен з них коштує приблизно 500 млн доларів.

Обладнання та боєприпаси закуповують з наявних американських запасів.

Частину їх уже розміщено в Європі, що робить поставки швидшими.

Надходження зброї до України також координується через НАТО – зокрема, через Командування НАТО з безпекової допомоги та підготовки для України (NSATU).

Постійне недофінансування.

Перші чотири пакети на суму 500 млн доларів кожен були профінансовані швидко.

2 млрд доларів союзники зібрали протягом серпня 2025 року.

Перший пакет повністю профінансували Нідерланди, другий – Данія, Норвегія та Швеція; третій – самотужки Німеччина, а четвертий – Канада.

Україна почала отримувати перше американське обладнання за ініціативою PURL у середині вересня минулого року.

Перші пакети включали ракети для Patriot та HIMARS, але не тільки їх.

Однак після початкового успіху стали помітними певні проблеми.

Україна розраховувала, що партнери зможуть робити внески у розмірі 1 млрд доларів щомісяця.

Подібні очікування публічно висловив і генеральний секретар НАТО під час грудневого засідання міністрів закордонних справ – Рютте сподівався, що союзники зможуть зібрати 5 млрд доларів до кінця 2025 року та 12 млрд доларів протягом 2026-го.

Однак з вересня по жовтень 2025-го жодних додаткових пакетів допомоги профінансовано не було.

Лише в середині листопада Данія, Естонія, Фінляндія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія та Швеція оголосили про спільний – п'ятий – пакет вартістю 500 млн доларів.

Штаб-квартира НАТО та сам Марк Рютте наполегливо працювали над забезпеченням більш системного надходження коштів для цієї ініціативи, навіть вдаючись до певного тиску на союзників, які ще не зробили внесків.

На останньому минулого року засіданні міністрів закордонних справ НАТО 3 грудня 2025 року союзники взяли на себе додаткові зобов'язання та оголосили про три нові пакети допомоги – кожен вартістю 500 млн доларів.

Тож шостий пакет був профінансований Німеччиною, Норвегією та Польщею, сьомий – Німеччиною, Нідерландами та Норвегією, а восьмий – Бельгією, Канадою, Люксембургом, Португалією, Словенією та Іспанією.

Деякі інші країни-члени Альянсу та партнери, зокрема Австралія та Нова Зеландія, також заявили про свою готовність зробити внесок в ініціативу.

Після засідання у форматі "Рамштайн" 16 грудня тодішній міністр оборони України Денис Шмигаль згадав кілька інших країн, які оголосили про підготовку своїх внесків до PURL, зокрема Чорногорію, Данію, Латвію, Литву та Люксембург.

В останній день 2025 року ще дві країни оголосили про свої внески – Румунія у розмірі 50 млн євро та Хорватія – 15 млн євро.

Кількість пакетів PURL у 2025 році.

Незважаючи на всі ці зусилля і додаткові внески у грудні 2025 року, до досягнення оголошеного Марком Рютте плану щодо 5 млрд доларів до кінця 2025 року бракувало ще 700 млн.

Загальна сума внесків до PURL у 2025 році склала 4,3 млрд доларів.

Те, що союзникам не вдалося досягти очікуваного фінансування PURL у критичний перший рік створення ініціативи, поставило також під сумнів можливості забезпечення 15 млрд доларів на 2026 рік – а саме щодо такої суми внесків висловили сподівання і Марк Рютте, і Володимир Зеленський.

Перша половина 2026 року продемонструвала, що союзники продовжують робити внески до PURL, але не з такою швидкістю та обсягом, як того хотіла б Україна.

Так, внески та зобов'язання щодо PURL, оголошені в середині лютого 2026 року на зустрічі міністрів оборони НАТО та у форматі "Рамштайн", склали 584 млн доларів.

У квітні про додаткове фінансування було оголошено під час ще однієї зустрічі в форматі "Рамштайн" та неформального саміту ЄС на Кіпрі – проте точні суми не називали.

Загалом від початку 2026 року НАТО більше не звітує публічно про нові пакети PURL, тому точно невідомо, скільки з них відтоді було профінансовано.

Згідно з нашими розрахунками, а також враховуючи інформацію від Міністерства оборони України у квітні 2026 року, можна припустити, що загальна сума фінансування PURL від серпня 2025-го і на кінець квітня 2026 року складала приблизно 5 млрд доларів.

А це означає, що лише близько 700 млн доларів – максимум мільярд було внесено в період з січня по квітень 2026-го.

Нерівномірність розподілу внесків.

Ще одна проблема, з якою зіткнулися союзники, став нерівномірний розподіл внесків між союзниками – те, що у НАТО англійською називають burden-sharing (розподіл тягаря).

З одного боку, низка держав-членів від початку відмовилися брати участь у цій ініціативі.

А з іншого – одні країни-учасниці ініціативи роблять внески постійно, а інші – одноразово.

При цьому суми теж є дуже різними.

Наприкінці 2025 року повідомляли, що в ініціативі взяли участь 24 країни – 22 з 32 країн НАТО та два партнери.

Не долучалися до фінансування механізму Албанія, Болгарія, Чехія, Франція, Угорщина, Італія, Словаччина, Туреччина, Велика Британія та Сполучені Штати.

Серед цих країн є ті, які не підтримують надання військової допомоги Україні – як, наприклад, Угорщина та Словаччина, але є й країни "великої п'ятірки" та наші ключові партнери – як-от Франція, Італія та Велика Британія.

Остання тривалий час пояснювала свою неучасть використанням інших програм надання підтримки.

Однак у лютому 2026 року вона змінила позицію через гостру потребу України в ракетах-перехоплювачах Patriot на тлі посилених російських атак взимку 2026 року.

Тоді Британія внесла 200 млн доларів до спільного пакета.

Франція відстоює концепцію європейської оборонної автономії, тому не хоче купувати американську зброю за європейські гроші.

Крім того, Париж виступає проти потенційного використання на це позики ЄС Україні в розмірі 90 млрд євро.

Ситуація з Італією також складна – її міністр оборони у жовтні 2025 року висловив зацікавленість у наданні фінансування через PURL, але це рішення не знайшло підтримки в італійському уряді.

Нещодавно Італія повторно заявила, що не фінансуватиме закупівлі зброї для України через програму PURL.

Станом на лютий 2026 основними донорами були Норвегія, Нідерланди та Німеччина.

За ними йшли Канада, Швеція та Данія (після додаткових внесків навесні цей список дещо змінився) – усі ці країни і так є досить великими донорами для України на двосторонній основі.

Внески союзників до PURL станом на травень 2026 року.

Нещодавно під час червневої зустрічі Контактної групи з питань оборони України було оголошено про новий безпрецедентний одночасний внесок на 1 млрд доларів до ініціативи PURL від низки союзників.

Успішна, але не гарантована.

Загалом ініціативу PURL можна вважати успішною.

На сьогодні це ключовий інструмент отримання американського обладнання, яке самі європейські партнери не можуть забезпечити з належною швидкістю та у потрібному обсязі – або вони просто не виробляють його самостійно.

Наприклад, ракети для систем Patriot, боєприпаси та інше необхідне обладнання для захисту цивільного населення та критичної інфраструктури.

Україна дуже зацікавлена ​​в сталості цієї ініціативи, бо вона є для нас життєво важливою.

Однак попри очевидні успіхи, PURL стикається з низкою обмежень.

Окрім зазначених вище проблем з внесками на фінансування та розподілу грошового тягаря між союзниками це також питання виробничих потужностей і доступності озброєнь.

Особливо гостро це відчувається стосовно ракет-перехоплювачів для Patriot.

Хоча США, НАТО та Україна наголошували, що поставки через PURL не були скорочені чи перенаправлені, очевидно, що обмежені ресурси є ключовою вразливістю цієї системи.

Іншим викликом залишається політична сталість механізму.

PURL значною мірою залежить від готовності США продовжувати участь у ньому та забезпечувати доступ до американських озброєнь.

Будь-яке загострення політичних суперечностей всередині Альянсу або зміна пріоритетів Вашингтона може вплинути на майбутні поставки.

Ми бачили це на піку так званої Гренландської кризи, коли європейські союзники не робили жодних нових внесків до PURL у січні.

Очевидно, європейські лідери не могли би тоді пояснити своїм платникам податків, чому вони повинні купувати зброю у країни, яка створює прямі загрози іншому європейському союзнику.

І все це відбувалося на тлі посилення інтенсивності російських атак на українську енергетичну інфраструктуру, коли Україна критично потребувала допомоги.

Також незадоволений реакцією європейських союзників на війну, яку США розпочали проти Ірану, президент США Дональд Трамп пригрозив вийти з ініціативи PURL.

Тож, попри беззаперечну користь PURL для України, довгострокова стійкість цієї ініціативи у швидкозмінній геополітичній реальності не є гарантованою.

Матеріал підготовлено на основі дослідження NATO Support for Ukraine: The NSATU and PURL Frameworks | Ifri) для французького центру IFRI.

Авторка: Ірина Красноштан,.

програмна директорка Міжнародного центру української перемоги.