Роман Безсмертний: Мадяр несвідомо грає на руку Кремлю, хоча публічно його не підтримує

Одразу після перемоги в Угорщині Петера Мадяра Київ очікував отримати в його особі свого прихильника. Спочатку так ніби й було: він розблокував кредит на 90 мільярдів для України, повернув вкрадені режимом Орбана мільйони українського Ощадбанку і навіть підтримав відкриття першого кластеру процесу вступу України до Євросоюзу. А далі - «як відрізало». Той же Мадяр почав всіляко блокувати подальший прискорений рух України до ЄС, так само, як і Орбан, виступає проти надання нам зброї. Чи став проєвропейський Мадяр Орбаном 2.0, журналіст Коротко про дізнавався про це в українського дипломата Романа Безсмертного.

Мадяр, як і Трамп, - нарцис

- В особі Мадяра Київ очікував отримати прихильника, а отримує другого Орбана. Чому?

- Навряд чи це новий Орбан. Попри зовнішню схожість із позицією Орбана, його мотиви дещо інші. Просто він діє як ідеологічно правий угорський політик. Якщо подивитися на його програму, то насправді те, що він зараз робить, - це реалізація його програмних засад, але без проросійського компонента.
- Тоді яка природа нинішнього збереження антиукраїнських поглядів у нової угорської влади, в економіці? Може, Мадяр боїться того, що якщо Україна вступить до ЄС, то саме вона, а не Угорщина отримуватиме фінансування?

- Є й ця причина. Дійсно, Мадяр, як і всі інші, прекрасно розуміє, що Україна має приводити до норм Європейського Союзу свої економічні параметри. Але у нього, як і у багатьох в Європі, є страх, наприклад, перед українськими агрохолдингами, які стануть серйозними конкурентами для угорських та європейських виробників сільгосппродукції. А оскільки європейський стандарт аграрного сектору - це фермер, то тут потрібно буде взаємно змінювати правила для України та Європи.

Але головна причина криється в іншому. Мадяр не має досвіду ведення міжнародної політики. Вже зараз видно, що він дуже своєрідно ставиться до дипломатичного протоколу та міжнародних відносин. Тут треба розуміти, що це людина несистемна, він з'явився у політиці, щойно став прем'єром. А до цього Мадяр не працював в урядових структурах.

Ну і головне, що зараз уже видно, - це те, що Мадяр, как і Трамп, - нарцис. А такі типи політиків надмірно закохані в себе і зовсім позбавлені самокритики. При цьому вони впевнені у своїй особистій непогрішності. Тому до цього треба дуже спокійно ставитися з урахуванням того, що він нарцис.

- Але все це грає на руку Росії, і чи означає це, що Мадяр свідомо і таємно підігрує Кремлю, як це робив Орбан, чи є якісь інші мотиви?

- Так, це правда, що дії Мадяра грають на руку Кремлю. Він грає на основі російських нормативів, хоча сам їх публічно і не підтримує. Він просто цього не усвідомлює. Так само, як словацький прем’єр Фіцо, виступаючи проти допомоги Україні. І нам потрібно розуміти, що кожен із наших сусідів використовуватиме ситуацію для вирішення двосторонніх та своїх власних проблем. Мадяр використовуватиме ситуацію для вирішення власних проблем у відносинах як з Європою, так і з Україною.

- Тоді що йому завадило підтримати прискорений вступ України до Євросоюзу, чому він заблокував цей формат?

- Давайте будемо чесними та об’єктивними - ніякого нашого прискореного вступу до ЄС немає в природі. Проти цього виступає не лише Мадяр, а й багато інших, зокрема й провідних європейських країн. Так що він не може завадити тому, чого немає.

Природа антиукраїнських поглядів Мадяра в його політичній ідеології

- Але чому Мадяр, як і Орбан, категорично блокує будь-які прямі постачання угорської зброї та військової техніки для ЗСУ?

- Це природа угорських правих, адже Мадяр не лівий, не центрист, а саме правий популіст. А це те саме поле, на якому грався Орбан. І саме через цю свою природу він не може не «погратися» на військовій допомозі Україні.

- А можливо таке, що Мадяр своїми антиукраїнськими наративами заграє з правим електоратом Орбана і хоче прибрати його до рук, адже в Угорщині дуже велика рейтингова «спадщина Орбана»?

- Певною мірою так. Але на відміну від Орбана, Мадяр, намагаючись залучити електорат Орбана, одночасно заграє з Євросоюзом. Він показує, що можна проводити ЛГБТ-прайди в Будапешті і водночас бути правим політиком.

- А чи ми, Україна, не занадто поступливі до вимог Мадяра щодо Закарпаття? Київ підписав з Угорщиною домовленість, згідно з якою угорцям у цьому регіоні фактично дозволили не вивчати державну українську мову?

- Ні, а Мадяр, вимагаючи цього, «вистрілив сам собі в ногу». Бо якщо угорці не вивчатимуть українську мову, вони будуть обмежені в правах, оскільки не зможуть претендувати на посади в Україні. Жоден угорець не зможе стати, наприклад, міністром в Україні, якщо він не знає української мови. Це так зване позитивне порушення загальної декларації прав людини, і рано чи пізно це дасть про себе знати.

Виконання Києвом вимог Мадяра - це зустрічний компроміс

- Тоді чому ми пішли на це і ухвалили 11 пунктів вимог Угорщини до України?

- Це зустрічний компроміс, але загалом це треба запитувати у тих, хто з українського боку вів переговори і прийняв цю позицію. Але ще раз скажу: якби мені, наприклад, довелося вести переговори, я б ніколи в житті не пішов на це, бо це порушення прав насамперед самих угорців Закарпаття.

- Тут примітно ще й те, що ці 11 пунктів вимог Мадяра - це фактично ті ж самі ультиматуми, які постійно виставляв нам Орбан. Чому ж тоді ми відмовляли Орбану, а погодилися задовільнити ці ж вимоги Мадяру?

- Ну, по-перше, ці вимоги ще ніхто офіційно не підписав. Вони лише взяті для опрацювання двома сторонами. А крім того, ми не зможемо виконувати ті позиції, які суперечать національним інтересам України, її Конституції та європейським стандартам. З огляду на це, потрібно розуміти ситуацію і не додавати сюди емоцій. Та й ми не можемо зробити більше, ніж передбачає загальна європейська декларація прав людини, зокрема й щодо освіти.

Причому варто особливо наголосити, що це має робитися на засадах дзеркальності. Умовно кажучи: ми йдемо назустріч закарпатським угорцям у Берегово, а Будапешт - у центрах угорських земляцтв українців у Ньїредьгазі чи в Будапешті.

- Така поступливість указує на слабкість Києва і може створити небезпечний прецедент вимог з боку інших національних меншин України?

- Щоб цього не сталося, має працювати принцип рівності. Дійсно, ми не можемо давати одній національній меншині більше, а іншій - менше.

Україні потрібно використовувати жорсткість залежно від політичних цілей

- Мадяр і надалі гнутиме свою антиукраїнську лінію чи врешті-решт заспокоїться?

- Він і надалі наполягатиме на реалізації своїх інтересів, але Київ має вести з ним діалог, зважаючи на інтереси України та стандарти Європейського Союзу. Це дипломатична тактика. Є проблема - давайте вирішувати. Тому я не бачу загрози тут ні національній безпеці, ні чомусь іншому, бо це європейський спільний дім.

У мене був такий випадок, коли я працював послом у Білорусі. У мене там були добрі відносини з угорським послом у Білорусі. Я пам'ятаю, як Орбан на якихось чергових виборах запропонував подвійне громадянство Угорщини. Тоді я запитав угорського посла: для чого це подвійне громадянство, якщо Угорщина й так уже в Європейському Союзі, де немає внутрішніх кордонів? І він пояснив, що це виключно політична позиція, яка не вимагає практичної реалізації таких закликів. Але вона добре лягає в рейтинги політика, який її озвучує.

- А може, Києву потрібно жорсткіше відповідати Мадяру, як, наприклад, на претензії польського президента Навроцького у випадку з «орденським скандалом»? Бо даси палець - руку відкусять.

- Знову ж таки, це залежить від тих цілей, які ставить перед собою політичне керівництво України. Це дипломатична тактика: одному відповідати так, а іншому - інакше. Особисто я як дипломат не розумію, для чого колишні президенти України (Кучма, Ющенко, Порошенко) повернули свої ордени Білого Орла Польщі. Бо вони заслужили ці ордени, і я особисто бачив цю важку роботу, починаючи з 94-го року, в налагодженні міждержавних відносин з Польщею.

І я розумію, наскільки важко було врегулювати ситуацію. Крім того, ці ордени - це не лише заслуга президента, а й шана до всього українського народу. А відмовившись від орденів, вони тільки роздмухали полум'я скандалу. Це не означає, що не треба було ніяк реагувати, але вони просто кинули нові «дрова» у багаття.

- Тоді як треба було вчинити у цьому разі?

- Є безліч варіантів дій, у межах яких можна було працювати. Бо той же президент Польщі Навроцький, отримуючи орден Білого Орла, сказав, я цитую: «Це не наша справа, хто буде "королювати" (панувати) на вулицях України, навіть якщо це буде Степан Бандера». Тому і зараз треба було вступати в дипломатичний діалог з Варшавою, як це працювало свого часу за польських президентів Квасьнєвського, Коморовського та й навіть за Качиньського. З ними працювали, зустрічалися, обговорювали міждержавні проблеми, знаходили їх вирішення. Так і зараз потрібно робити.