Таємницю кратера Silverpit розкрили через 20 років Його залишив астероїд

Міжнародна група вчених підтвердила, що загадковий кратер Silverpit під дном Північного моря утворився після падіння астероїда або комети приблизно 43 – 46 мільйонів років тому. Про це пише Sciencedaily.

Що допомогло підтвердити космічне походження кратера?

Роботу очолив доктор Уїшдін Ніколсон з Університету Геріот-Ватта в Единбурзі. Дослідження фінансувала британська Рада з досліджень природного середовища (Natural Environment Research Council).

Кратер Silverpit розташований приблизно за 700 метрів під морським дном у південній частині Північного моря, приблизно за 130 кілометрів від узбережжя графства Йоркшир.

Його відкрили ще у 2002 році, однак відтоді серед геологів точилися суперечки щодо його походження. Одні вважали, що структура виникла внаслідок падіння космічного тіла, тоді як інші пояснювали її переміщенням підземних соляних пластів або вулканічними процесами. Дискусія була настільки гострою, що у 2009 році геологи навіть провели офіційне голосування щодо походження кратера. Тоді більшість учасників не підтримала версію про удар астероїда.

Нові дані повністю змінили цю картину.

Які докази вдалося знайти?

Дослідники використали сучасну сейсмічну томографію, яка дозволяє отримувати детальні тривимірні зображення геологічних структур під поверхнею Землі. Метод працює за принципом, схожим на медичне ультразвукове дослідження, використовуючи відбиття звукових хвиль.

Нові дані дали змогу детально вивчити внутрішню будову кратера. Крім того, вчені дослідили зразки гірських порід, отримані під час буріння нафтової свердловини неподалік Silverpit. Саме там вони знайшли так звані "шоковані" кристали кварцу та польового шпату.

Нова сейсмічна зйомка дала нам безпрецедентно детальне уявлення про кратер. Зразки з нафтової свердловини також містили рідкісні "шоковані" кристали кварцу та польового шпату на тій самій глибині, що й дно кратера, – пояснив доктор Уїшдін Ніколсон.

За його словами, знайти такі мінерали було надзвичайною удачею.

"Нам неймовірно пощастило їх знайти – це було справжнє "пошук голки в копиці сіна". Вони беззаперечно підтверджують гіпотезу про ударний кратер, адже така структура кристалів може виникнути лише під дією надзвичайно високого ударного тиску", – зазначив дослідник. Такі мінерали вважаються одним із найнадійніших доказів падіння астероїдів, оскільки аналогічні структури не можуть утворитися внаслідок звичайних геологічних процесів.

Якою була сила удару?

Згідно з комп'ютерним моделюванням, у Північне море врізався астероїд діаметром приблизно 160 метрів.

Він летів із заходу під невеликим кутом до поверхні. Під час удару майже миттєво утворилася величезна колона уламків порід і води висотою близько 1,5 кілометра. Коли вона обвалилася назад у море, виникло цунамі висотою понад 100 метрів.

Хоча цей астероїд був значно меншим за небесне тіло, яке приблизно 66 мільйонів років тому утворило кратер Чиксулуб і пов'язується з масовим вимиранням динозаврів, його енергії вистачило для масштабних руйнувань. Сам кратер Silverpit має діаметр приблизно три кілометри. Навколо нього також простягається система кільцевих геологічних розломів діаметром близько 20 кілометрів.

Чому такі кратери зустрічаються так рідко?

За словами дослідників, Земля постійно змінюється під впливом ерозії, тектонічних процесів, вулканізму та інших геологічних явищ. Через це більшість слідів давніх зіткнень із космічними тілами поступово зникає.

Доктор Ніколсон зазначає, що сьогодні науковці підтвердили існування приблизно 200 ударних кратерів на суходолі та лише близько 33 під морським дном.

"Silverpit є рідкісним і надзвичайно добре збереженим ударним кратером. Подібні об'єкти трапляються нечасто, оскільки Земля – дуже динамічна планета. Тектоніка плит і ерозія знищують майже всі сліди таких подій", – пояснив він. Науковці вважають, що нові результати допоможуть краще зрозуміти, як падіння астероїдів впливали на розвиток Землі в минулому, а також удосконалити моделі прогнозування наслідків можливих майбутніх зіткнень.

Професор Гарет Коллінз з Імперського коледжу Лондона, який створював комп'ютерні моделі для дослідження, зізнався, що від самого початку вважав версію про падіння астероїда найбільш переконливою.

"Я завжди думав, що гіпотеза про удар є найпростішим і найкраще узгоджується зі спостереженнями. Дуже приємно, що нам нарешті вдалося знайти вирішальний доказ. Тепер ми можемо використовувати ці унікальні дані, щоб краще зрозуміти, як удари космічних тіл формують планети під їхньою поверхнею", – підсумував учений.