Український Національний пантеон. Що треба знати про те, як Європа та Америка вшановують своїх героїв

Президент Володимир Зеленський у День 30-річчя Конституції подав до Верховної Ради законопроєкт «Про Український національний пантеон». Документ передбачає створення в Києві загальнонаціонального місця пам’яті українського народу для вшанування найвидатніших представників нації.

Наступного ж дня, 20 червня, Зеленський відправив орден Новою поштою Навроцькому. На знак протесту проти рішення президента Польщі від такого ж польського ордена відмовилися колишні глави держави Леонід Кучма, Віктор Ющенко та після деяких роздумів і Петро Порошенко.

Зеленський так прокоментував законопроєкт про створення Пантеону: «Імена всіх героїв, які в різні століття та епохи боролися заради України, надихали Україну, будуть поєднані й назавжди вписані в нашу історію з великої літери, з великою повагою і увагою від держави – України, яка поважає себе, цінує своїх та захищає своє – своє право бути українцями. Коли ніхто й ніколи не буде наказувати, як нам жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати».

Згідно з текстом законопроєкту, він визначає правовий статус національного пантеону і вшановуватиме «найвидатніших представників української нації, які зробили винятковий, історично значущий внесок» у здобуття та відновлення незалежності України, її розбудову, формування української нації, війська, культури мистецтва, науки, спорту, становлення мови, розвитку громадянського суспільства та релігії.

Що відомо про ідею президента

З тексту законопроєкту випливає:

• пантеон буде розташований у Києві;
• це буде загальнодоступний меморіальний комплекс;
• замовника будівництва визначить уряд;
• проєкт пантеону розроблятимуть на відкритому конкурсі;
• будівництво та утримання в належному стані Пантеону здійснюватиметься з держбюджету;
• прописаний порядок ухвалення рішення щодо вшанування пам'яті особи в пантеоні, порядок перепоховання, створення Книги пам'яті вшанованих у пантеоні осіб;
• пантеон охоронятиме цілодобова почесна варта.

Також документ визначає список з шести категорій осіб, які можуть бути вшановані у пантеоні. Це:

1) ті, хто обіймав посади глав держав або прирівняні до них у Київській Русі, Руському королівстві, Українській козацькій державі (Війську Запорозькому), Українській Народній Республіці, Західноукраїнській Народній Республіці, Українській державі, Карпатській Україні;

2) президентів України, крім тих, які відповідно до Конституції України були усунуті з поста в порядку імпічменту;

3) особи, які обіймали посади головнокомандувачів або прирівняних до них у збройних силах Української Народної Республіки, Галицькій армії, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Українській повстанській армії;

4) головнокомандувачі Збройних Сил України під час війни за Незалежність України;

5) ті, хто зробив внесок у здобуття та відновлення незалежності, у державотворенні та розбудові Української держави, захист її суверенітету і територіальної цілісності, формування української нації;

6) лауреати Нобелівської премії з науки або літератури, діячі науки або культури світового рівня, які були громадянами України, або які народилися чи проживали на території України.

Крім того, є перелік тих категорій осіб, які не можуть бути у пантеоні: це ті, щодо кого є обвинувальний вирок за вчинення кримінального порушення проти нацбезпеки і миру.

«Прийняття законопроєкту сприятиме відновленню історичної справедливості, формуванню національної пам'яті та консолідації суспільства навколо спільної історії», – йдеться в Пояснювальній записці.

У світі підхід до створення пантеонів дуже різниться: десь пантеони існують вже не одну сотню років і є місцем поховання національних героїв, а десь були зведені нещодавно і мають суто символічних характер. «Главком» розбирався, як різні країни підходять до увічнення пам’яті своїх героїв.

Пантеон у Римі

Без перебільшення Римський пантеон можна назвати батьком всіх пантеонів – хоча б через те, що саме від нього походить назва «пантеон» у значенні «храм, присвячений всім богам». Він з’явився понад 2 тис. років тому. Звели його не на порожньому місці: пантеон був відбудований на місці храму, зведеного полководцем і архітектором Марком Віпсанієм Агріппою за правління Августа. На фасаді і нині є напис: ««M. Agrippa L. f.. con.. sul tertium fecit», що перекладається як «Марк Агріппа, син Луція, обраний консулом втретє, спорудив це».

У 609-му році будівлю освятили як християнську церкву Святої Марії та всіх мучеників. Нині ж Пантеон є національним мавзолеєм, католицька церква проводить тут меси. У Пантеоні поховані видатні італійці – зокрема, художник Рафаель Санті, архітектор Бальдассаре Перуцці, а також королі Віктор Еммануїл II й Умберто I. У 1926 році в крипту Пантеона перенесли прах дружини Умберто I – королеви Маргарити Савойської. Відтоді там не ховають.

Сьогодні Римський Пантеон – популярний туристичний об’єкт. Розташований він на площі Пьяцца-делла-Ротонда, квиток туди коштує 5 євро.

Французький Пантеон

Певно, найвідоміший пантеон – французький. Він розташований у Латинському кварталі Парижа. Пантеон був збудований у 18-му столітті. Історія його така: у 1744 році тодішній правитель Франції Людовик XV сильно занедужав. Тоді, перед лицем смерті, він присягнувся у разі одужання побудувати церкву на честь покровительки Парижа, святої Женев'єви. Король вижив і дотримав слово: звів церкву на місці руїн однойменного абатства. Архітектор проєкту Жак-Жермен Суффло взяв за взірець римський пантеон: будівля повинна була мати величезну крипту. Чи то у короля за час хвороби накопичилось чимало справ, чи то планування будівлі дещо затягнулося, але будівництво розпочалося аж у 1758 році. Через брак коштів і смерть архітектора зведення церкви завершили лише у 1790-му учні Суффло.

Саме у цей час гриміла французька революція. Новий уряд вирішив зробити з іще не освяченої на той момент церкви некрополь для видатних людей – тоді церква Святої Женев'єви перетворилась на пантеон. На фасаді з'явився напис Aux grands hommes, la patrie reconnaissante, що у перекладі означає «Великим людям вдячна вітчизна». Цікаво, що після цього  Пантеон ще двічі ставав то церквою, то знову пантеоном, поки нарешті у 1885 році остаточно не став усипальницею.

У пантеоні поховані такі визначні французькі діячі, як філософи Вольтер, Жан-Жак Руссо, науковці П'єр Кюрі та Марія Кюрі-Склодовська, письменники Віктор Гюго, Еміль Золя, Олександр Дюма (батько), Луї Брайль, Андре Мальро, Жан Зе та інші.

З 2013 року Пантеон перебуває на реставрації, яка триватиме до 2030 року. Її вартість оцінюють у 100 млн євро. Реставрацію розділили на багато етапів і почали з найбільш критичної частини: купола, який міг у будь-який момент обвалитися. Нині ремонтні роботи тривають над зовнішніми фасадами, нижніми ярусами, криптою та інтер'єрами. Фінансується реставрація з державного бюджету.

Національний пантеон у Лісабоні

Португальський пантеон розташований у парафії Сан-Вісенте-де-Фора. Заснований урядовим декретом у 1836 році, первинно він розташовувався у Монастирі єронімітів. У 1966 році його перенесли до Церкви святої Енграції, яка була побудована у 1586-му. Через 96 років шторм повністю зруйнував будівлю. На її відбудову пішло цілі три століття.

Серед інших, там поховані президенти Республіки Мануел де Арріага, Теофілу Брага, Ошкар Кармона, Сідоніу Пайш, письменники Алмейда Гарретт, Жуан де Деуш, Герра Жункейру, Акіліну Рібейру, а також співачка Амалія Родрігіш, генерал Умберту Делгаду та інші. Крім того, у пантеоні є кенотафи (тобто імітації, порожні символічні могили) різних героїв португальської історії: принца Енріке Мореплавця, мореплавцю Васко да Гамі та іншим.

Востаннє перепоховання у цьому пантеоні відбулося 27 вересня 2025 року – тоді сюди перенесли прах португальського письменника Еса де Кейроша.

Пантеон Вітчизни та Свободи Танкреду Невеша

Бразильський пантеон є абсолютно унікальним. По-перше, він має дуже незвичайний зовнішній вигляд: модерністський, ця будівля за формою нагадує голуба. Збудований у 1985 році. Його автор – архітектор Оскар Німеєр.

По-друге, на відміну від усіх, перерахованих раніше пантеонів, у бразильському немає жодної справжньої могили – лише символічні меморіали, що вшановують національних героїв та героїнь, які сприяли розвитку бразильської нації.

У зовнішній частині Пантеону завжди горить Полум'я Вітчизни та Свободи. Зовнішня частина складається з трьох вигнутих панелей, що представляють Армію, Військово-морський флот і Повітряні сили – як символів охоронців демократії. У самій будівлі багато залів, причому у кожному з них виставлені різні скульптури, панно та інші експозиції видатних культурних діячів.

Там також є культурний простір, присвячений ідеалам демократії та свободи, що вшановує постаті військового Тірадентеса та видатного політика Танкреду Невеша – їх обох вважають символами бразильської нації.

Роздинкою пантеону є символічний меморіал – «Сталева Книга Героїв та Героїнь Вітчизни», куди вписують імена людей, які виборювали свободу та розбудовували Бразилію.

Вшанування у США

У Сполучених Штатах Пантеону немає одного-єдиного Пантеону. Натомість там прославляють національних героїв шляхом вшанування у Ротонді Капітолію та поховання на Арлінгтонському національному цвинтарі.

Арлінгтонський цвинтар – кладовище у штаті Вірджинія. Там поховані учасники війн, президенти, судді Верховного суду і астронавти. Зараз цвинтар налічує приблизно 300 тис. могил. Свій останній прихисток там знайшли, зокрема, американські президенти Вільям Тафт та Джон Кеннеді, астронавт Майкл Андерсон, а також Жаклін Кеннеді, Едвард Кеннеді, письменники Кордвейнер Сміт та Зіткала-Ша та інші.

Іншими словами, Арлінгтон можна порівняти із київським Байковим кладовищем чи львівським Личаківським цвинтарем. Проте візуально він надто сильно відрізняється від головних цвинтарів України.

Ротонда Капітолію – це центральна зала під куполом у Капітолії, місці засідань Конгресу США, що розташований на вершині Капітолійського пагорба. Саме у Ротонді з 1865 року відбуваються важливі для Америки історичні події, зокрема, і прощання з видатними представниками нації.

Така почесть надається лише президентам, віце-президентам та особливо видатним діячами. Наприклад, у Ротонді Капітолію відбувалося прощання з президентами Авраамом Лінкольном, Джоном Кеннеді, Дуайтом Ейзенхауером, Рональдом Рейганом, а також генералом Дугласом Макартуром, сенатором Джоном Маккейном та видатним борцем за громадянські права Джоном Льюїсом. В Ротонді відбувається лише прощання – після того тіло вивозять і захоронюють.

Наталія Сокирчук, «Главком»