Розписка на $400 зіграла проти жінки: суд не віддав будинок після 10 років догляду

Іноді здається, що якщо ти роками дбаєш про покинуте майно — воно поступово стає твоїм. Саме так міркувала мешканка Сумщини, яка понад 10 років доглядала за сусідським будинком. Втім, суд розставив усе по місцях: ані оплачені квитанції, ані зареєстрована в домі донька не зробили її власницею.

Від сусідської домовленості до судової зали

Як стало відомо з матеріалів справи № 950/190/25, господиня будинку померла, а її син вирішив переїхати до столиці. Сусідці він дозволив приглядати за оселею та користуватися городом — навіть віддав техпаспорт і домову книгу, щоб усе було «по-чесному».

Жінка повністю облаштувалася: прописала в будинку доньку, справно сплачувала комунальні рахунки, лагодила дах і обробляла землю. Більше того — у 2005 році вона передала синові покійної власниці 400 доларів під розписку, плануючи згодом оформити офіційну купівлю-продаж. Угода так і не відбулася, а жінка вирішила діяти через статтю 344 Цивільного кодексу — набувальну давність.

Чому Феміда стала на бік спадкоємця

Суд першої інстанції, а за ним і Сумський апеляційний суд повністю відхилили позов. Причина — відсутність добросовісності заволодіння. Саме ця умова є ключовою для застосування набувальної давності: людина в момент отримання майна не повинна знати, що в неї немає на нього прав.

У цій же справі жінка чітко знала, хто є законним спадкоємцем, увійшла в дім виключно з його дозволу та навіть намагалася укласти офіційну угоду. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував: користування майном за волею власника унеможливлює набувальну давність.

Комуналка, ремонт і прописка — не аргументи для закону

Судді окремо наголосили на поширеній помилці: сам факт багаторічного проживання, оплати рахунків і вкладення грошей у ремонт не породжує права власності. Усе це — лише наслідок користування чужою річчю, а не доказ самостійного й добросовісного заволодіння нею.

«Те, що позивачка роками вкладала кошти в ремонт, сплачувала квитанції, користувалася землею та навіть зареєструвала в будинку членів своєї родини, є лише наслідком користування чужою річчю», — зазначили в суді.

Земля без документів: подвійна відмова

Окремою частиною позову була присадибна ділянка. Жінка хотіла отримати не лише стіни, а й землю навколо них. Однак суд вказав, що вона не надала жодних базових доказів: ані точної площі ділянки, ані її офіційних меж, ані підтвердження того, що попередній власник узагалі мав оформлені права на цю землю. Через це земельну частину позову відхилили автоматично.

Остаточне рішення: фінал без права на касацію

Сумський апеляційний суд залишив рішення районного суду без змін, а скаргу жінки — без задоволення. Постанова вже набула законної сили, і з огляду на оціночну вартість майна касаційному оскарженню вона не підлягає. Спадкоємець із Києва залишається повноправним господарем, а позивачка — людиною, яка безкоштовно доглядала за чужим майном.

Юристи нагадують: будь-які домовленості щодо нерухомості мають фіксуватися виключно в нотаріуса. Усні дозволи, передача техпаспортів «на довірі» чи розписки на клаптиках паперу ніколи не замінять офіційного договору купівлі-продажу.

Більше деталей читай у матеріалі: розписка зобов'яже віддати борг: верховний суд поставив крапку у питанні.