Наче сидів з друзями біля ватри: репортаж з концерту "Гомону", який вернувся після року в дорозі

Уперше насолодитись нею шанувальники "Гомону" мали можливість 31 травня, коли і відбулась її прем'єра в Органному залі. Мені ж випала нагода потрапити на концерт наступного дня, 1 червня. І я можу без жодної краплі сумніву сказати, що вам однозначно потрібно почути оновлену програму. Гарантую, ви отримаєте неабияке задоволення!

Хор "Гомін" для себе я відкрив майже рік тому. Думаю, як і більшість людей, кому трапився той самий вірусний ролик з уривком пісні "Цей сон". Я настільки закохався у спів хористів, що після того відвідав ще кілька концертів, зокрема, з різдвяною програмою. І я дуже втішився, коли мене запросили послухати оновлену програму та поділитись своїми враженнями від неї.

За доброю традицією я приїхав до Органного залу заздалегідь. І хоч до виступу залишалось більш як година часу, біля будівлі вже було чимало людей: і дорослих, і малих, і великі групки друзів, і ті, хто прийшов наодинці насолодитись "Гомоном". Усе це – яскрава демонстрація того, що хор полюбився людям настільки, що запит на його концерти не вщухає. Власне, це підтвердило й те, що на тур з оновленою програмою були солд-аути!

"Водограй" біля Ніагарського водоспаду та майже рік в дорозі

Перш ніж потрапити на концерт, я мав нагоду поспілкуватись командою Органного залу. Так, співдиректор Іван Остапович зауважив, що не всі до кінця осмислили свої відчуття після такого тривалого гастрольного туру, який плавно переходить у новий. Власне, через кілька днів "Гомін" вирушав по Україні, представляючи "Цей хор, цей хор мені щоночі сниться 2.0".

У мене і в усіх хористів, в принципі, відчуття великої зробленої роботи. Це однозначно. Звісно, організм втомлюється, та ми намагаємося десь перепочити, де це можливо. Але коли починався цей тур, то Вадим говорив: "Готуйтесь, що цілий рік вас удома не буде". І так воно, в принципі, є. І, в принципі, всі на це налаштовані, і відчуття прекрасне. Людям це подобається.

Не бути вдома практично цілий рік – дуже виснажливо. Тому мені і стало цікаво, звідкіля ж черпається енергія для того, щоб з разу в раз вражати слухачів своїм фантастичним співом. За словами Івана, слід пам'ятати, що перед нами – професійні музиканти, котрі розуміють, як працювати зі своїм голосом. Вони знають, коли потрібно дати собі відпочити.

Звісно, всі ще молоді, і всі віддаються на повну. Сили беруться від того, що попит не вщухає, і від того, що люди ходять, і ходять, і ходять. Це насправді той енерджайзер, який, в принципі, дає сили.

А як на сам Органний зал вплинув шалений успіх хору "Гомін"? Іван зауважив, що програма "Цей хор, цей хор" завжди була популярною. Водночас її успіх вплинув і на інші концерти хору. Повний зал був і на українському бароко, і на Літургії Колесси.

Іван додав, що завдяки "Гомону" ті, хто міг не цікавитись органом чи іншим мистецтвом, тепер знають про Органний зал. І це має позитивний вплив. Що ж стосується роботи Органного залу, то він продовжує працювати як і раніш. За його словами, команда працює у штатному режимі та була готова до великого навантаження. Власне, в Органного залу немає відпусток, закриття сезону, тому він відкритий цілий рік. До прикладу, у травні було 65 концертів. І в Органному всі заряджені, у них своєрідний марафон, який триває постійно.

Мені стало також цікаво, хто ж цей тестовий слухач, на якому відпрацьовують новий матеріал, який потрапляє у майбутню програму. Як каже Іван, публічних досліджень не роблять, адже це не наукова робота, а емоційне начало. Власне, напередодні запрем'єрили оновлену програму і все пройшло добре. Водночас він наголосив, що слід розуміти, що різна публіка буде реагувати по-різному.

Крім того, хор публікує фрагменти пісень у соцмережі, які теж отримують певний відгук. Це, як каже Іван, сучасний спосіб виміряти те, чи відгукнулась та чи інша композиція слухачеві.

Уривок пісні "Ой, летіли дикі гуси": дивіться відео

Ну і зважаючи на те, що квитки розкуповуються доволі швидко на всеукраїнський тур, то розуміємо, що це знаходить відгук у людей. Якби ми запустили всеукраїнський тур і в нас ніде нічого не продалося, значить, щось не так. А так не є, а отже це працює.

Людмила Бурда, SMM-менеджерка, була тією людиною, з-під чиєї легкої руки завірусився уривок виконання пісні "Цей сон". І от мені стало цікаво, як змінилось її життя за цей майже рік.

Роботи стало більше, але я себе іноді ще й ловлю на думці, наскільки все круто. І наскільки я є в цьому потоці, і серед таких талановитих, крутих людей. Тобто для мене це теж ріст. Ріст разом із командою, ріст просто мій. І це дуже-дуже круто – бути на цій хвилі, бути дотичною, комунікувати. І запити, зйомки, зустрічі з журналістами чи з фотографами, висвітлювати, що головне, ці події.

Людмила додала, що її робота, як і її колеги Олександра, – це якраз те, що бачать люди у своїх смартфонах, у всіх соцмережах, де є Органний зал і "Гомін". І їй надзвичайно приємно висвітлювати все, що відбувається. Також круто їздити в тури. Власне, у неї була нагода вирушити з "Гомоном" і в європейський тур, і Північною Америкою.

Побачити і міста, і наших українців за кордоном, нашу велику діаспору. І разом з командою подарувати їм цю українську культуру. Тобто для мене цей рік дуже крутий.

Оскільки ми заговорили про гастролі, то мені стало цікаво, що ж найскладнішого було для неї. Людмила поміркувала і зауважила, що для неї найскладніше, мабуть, – темп. Адже сама робота дуже цікава, але складно було щодня логістично пересуватись. Слід розуміти, що дорога багатьох виснажує. Хоч і навпаки є ті, хто вміє адаптуватись: поспати в автобусі, літаку і бути сповненим сил.

Що ж стосується найяскравішого спогаду з-поміж останніх, то Людмилі на думку спав (вибачте за каламбур) Ніагарський водоспад. Як каже вона, коли колектив їхав в Оттаву, то у них була зупинка і можливість відпочити, а їхній готель був буквально біля цієї шалено популярної туристичної принади.

І в багатьох хористів із балкона, з вікон був просто шум. Ти відкриваєш вікно – шум того водоспаду. Ну і це був у нас просто гарний часопровід, коли ми пішли до водоспаду, спустилися вниз. І навіть виконали "Водограй". Це були такі нереальні емоції, це справді на все життя.

Пригадала вона також день і ніч у Нью-Йорку, коли поміж концертами було бажання побачити максимум і встигнути все. Усміхаючись розповідає, як після концертів вона сказала, що хоче додому, на що співдиректор Органного залу Тарас Демко запропонував випити чаю і їхати до Статуї Свободи.

І ми сіли на цей паром, проїхалися повз, побачили. Я зараз дивлюся якісь американські фільми, я просто ставлю паузу і така: "Я там була. І там була, і я знаю, що є за тим мостом". І це дуже прикольно мати ось такі спогади.

Роботи стало у 10 разів більше: як змінився Органний зал за цей рік

З Тарасом Демком ми поговорили про те, як змінилась робота Органного залу, адже зрозуміло, що її стало більше. Власне, за його словами, темпи пришвидшились, а саме відчуття роботи змінилось. Та й від самого старту роботи над хором "Гомін" її стало удвічі більше, але її вдалось дуже швидко оптимізувати. Колись хор набув нової популярності, то роботи стало у 10 разів більше і її виконувала та сама команда.

Крім того, роботи стало більше ще й тому, що частина команди почала працювати над розвитком Музею Соломії Крушельницької, а також над Музеєм Станіслава Людкевича. Згодом з'явився ще й "Гомін Центр". Тарас також наголосив на благодійній складовій, яку складно було пропрацьовувати, коли мовиться про нішеву музику. Тепер же є вихід на великі мільйонні аудиторії, тому команда працює напряму з великими фондами, робить велику та відчутну підтримку того, що зараз дуже важливо.

Так за весь час, за весь тур хору "Гомін" було зібрано 37 мільйонів гривень (станом на 1 червня – 24 Канал) – такі величезні гроші, колосальні гроші. І ці кошти пішли напряму на те, що зараз настільки необхідно, і ми бачимо звіти військових, ми бачимо їхню щиру подяку. І це дуже надихає.

Тарас підкреслив, що команда Органного залу і є драйвером змін, які відбуваються не лише в межах цієї споруди, а й далеко за її межами. Власне, мовиться як про Музей Крушельницької, так і про "Гомін Центр". Роботу з менеджментом музикантів, органістів, інструменталістів, хору "Гомін".

І якщо підсумувати це питання, то так, люди про Органний зал дізналися більше, тому що хор є нашим головним амбасадором. Коли люди чують наш хор у Києві, вони хочуть також приїхати в той легендарний зал, з якого цей хор постав. Тому це дуже і дуже важливо працювати в такий час.

Поспілкувались ми і про "Гомін Центр", в який, каюсь, я ще жодного разу не потрапляв, але неодмінно виправлюсь і вам рекомендую. Як розповів Тарас, мовиться про простір, мабуть, безпрецедентний у нашій країні, який займається пошуком свого голосу. За його словами, цей простір покликаний служити, допомагати людям, котрі нас захищали. Це простір для реабілітації музикою, мистецтвом ветеранів.

Він вписаний в екосистему Unbroken – великого реабілітаційного центру. Розташований він поблизу Стрийського парку – зелена зона, красива вулиця та дуже гарна споруда, котра має свою велику історію. Власне, вулиця названа на честь композитора Ярослава Ярославенка.

У "Гомін Центрі" майже щодня відбуваються заняття з ветеранами. Також там проводять камерні концерти, інші події, які витають довкола мистецтва. А ще там зароджується цікавий хор, додав Тарас.

Люди, які мають окремо роботи, але мають талант до співу, вони приходять щотижня і співають. Також є люди, які туди приходять співати сольфеджіо. Тобто, напевно, це якась мрія реалізувалася, коли можна прийти в сучасний, гарний, красивий простір і займатися музикою.

З цікавого, свою назву "Гомін Центр" отримав задовго до того, як хор "Гомін" став частиною Органного залу. За словами Тараса, спочатку здавалось, що це сталось випадково, але зараз він вважає, що все це абсолютно невипадково. Сам же простір команда прагне розвивати, щоб він набував нових сенсів.

Щасливий дарувати людям українську пісню: як готувались до оновленої програми

До виступу залишались лічені хвилини і мені випала нагода потрапити на фінал репетиції колективу. Керівник хору Вадим Яценко давав останні настанови, після чого хористи розбіглись, щоб підготуватись до зустрічі зі слухачами. Поміж усім цим мені вдалось поспілкуватись з Романом Грабовенським, чиє виконання пісні "Зелений гай" і харизма завжди заворожують слухачів. Він поділився своїми враженнями від гастролей.

Уривок з пісні "Зелений гай", виконаний Романом Грабовенським: дивіться відео

Це дуже гарна історія. І я дуже щасливий, що ми маємо таку можливість – їздити, дарувати людям українську пісню як за межами, так і тут, в Україні. І я вважаю, що будь-яка мрія артиста полягає саме у подорожах світом, де ти можеш їздити, концертувати, співати, виконувати і ділитися просто своєю частинкою душі як артист із будь-якими людьми.

Мені стало цікаво, а як відбувалась підготовка до оновленої програми, враховуючи щільний графік. За словами Романа, графік, хоч і був щільним, але досить гнучким, якщо враховувати те, що потрібно було долати чималі відстані, до прикладу, в Америці, коли хористи переїжджали по 7 – 8 годин. І в ті дні, коли не було концертів, але були переїзди, колектив знаходив час на репетиції, щоб програма вдосконалювалась і по приїзду до України слухачі отримали лише найкраще.

Що стосується самої програми, то за словами Романа, вона більш народна, містить більше пісень, відомих людям. Перша ж була більш ретро, і деяких пісень до її розбору хорист навіть не чув ніколи.

А от з цією я такий: "А, ну я знаю цю, я знаю цю, я знаю цю". Тому я думаю, людям вона більше має сподобатися, бо, думаю, люди навіть слова пісень знатимуть. І я думаю, що буде цікаво їм послухати в нашому виконанні щось дійсно по-новому.

Оскільки напередодні "Гомін" запрем'єрив оновлену програму, то мені і стало цікаво, чи активніше її сприйняла публіка та чи підспівували люди. Роман зауважив, що в Органному залі, наче вдома. І що ти ніби на кухні співаєш у колі своєї сім'ї, родини. Ясна річ, люди не вистрибували з крісел, як, до прикладу, це робили в Європі або турах Україною, адже тут інша стилістика концерту у плані світла, звучання. Слід розуміти, що в Органному залі хористи виступають без мікрофонів. І тут не так просто послати звук, щоб він летів в абсолютно кожен куточок залу.

Маркіян Мандзюк – ще один харизматичний учасник "Гомону", ролики з яким набирають шаленої популярності в мережі. З ним я поспілкувався вже опісля концерту та попрохав поділитись своїми враженнями як від нової програми, так і від самого туру, адже за цей майже цілий рік колектив став ще ближчим і ріднішим.

Якби почуття гумору могло перевтілитись у людину, то це був би Маркіян Мандзюк: дивіться відео

Чесно, довга праця. Це, по-перше, дуже довга праця, дуже багато працювали над цим. По-друге, справді впала така важлива місія на плечі. Перше – це те, що ми робимо великі внески і збираємо великі суми на ЗСУ, на наших воїнів. А друге – те, що ми несемо по світу, не по Європі, а по світу українську культуру. Нарешті ми несемо нашу українську культуру.

Мені стало цікаво, скільки було іноземців на концертах за кордоном. За словами Маркіяна, їх було достатньо. На його думку, мовиться десь про 20 – 30 відсотків слухачів. Що ж стосується самої гастрольної роботи, то її можна описати коротко так: приїхали, відпочили буквально один день і знову до роботи.

А що ж стосується оновленої програми та туру, в який "Гомін" вирушив ледь не відразу після концерту, Маркіян зауважив, що вона значно веселіша. Мовляв, відкатати майже 300 концертів зі старою програмою непросто, а тут починаєш вже нову. З новим диханням і новими силами.

Все геніальне – просте: елемент відкриття української культури нескінченний

Опісля концерту також мав нагоду поспілкуватись з художнім керівником "Гомону" Вадимом Яценком. За його словами, масштабний гастрольний тур хору хоч був і довгим, але водночас і цікавим. Зокрема тому, що більшість учасників, мабуть, 95%, уперше побували за океаном. І хористам вдалось зустрітись з прекрасною публікою.

І можемо собі тепер не просто уявляти, а знати, що нашого цвіту по всьому світу. Що ми радіємо, що зібрали так багато наших людей. Що хоча б на якийсь невеличкий час зробили так, щоб вони відчули себе вдома.

Власне, під час концерту мені дуже відгукнулись слова Вадима про простоту, коли він представляв пісню "Чом ти не прийшов" в аранжуванні Тріо Мареничів. Мені стало цікаво, яким чином складалась нова програма та які з пісень, на думку керівника хору, варті особливої уваги.

Вадим Яценко підкреслив, що дійсно вважає, що все геніальне – насправді просте. Коли немає жодних зайвих штрихів. Власне, "Чом ти не прийшов" в аранжуванні Мареничів, на його думку, саме така композиція.

Про цю пісню, певно, хотілося би, щоб саме її чули багато людей, саме це виконання. І ми не приховуємо того, що, по суті, віддаємо данину творчості Мареничів, тому що це їхнє аранжування, і ми співаємо її саме в їхньому варіанті.

Йому також дуже подобається "Зоре моя вечірня" Кос-Анатольського. Крім того, Вадим Яценко великий фанат пісні "Відлуння твоїх кроків" Володимира Івасюка. І він вважає, що це, мабуть, найсильніша його лірично-драматична пісня. За словами керівника хору, елемент відкриття для себе культурної епохи, віхи історії розвитку українського мистецтва, по суті, нескінченний. І якщо ставити собі його за ціль, то такі програми можна робити ще дуже багато разів.

Складно заперечувати той факт, що чимало шанувальників йдуть на "Гомін", щоб послухати "Цей сон", виконання якого торік завірусилося та стало бустом для колективу. Тому мені стало цікаво, чи немає у Вадима Яценка страху, що хор пов'язуватимуть лише з цією композицією, на що він наголосив, що такого страху в нього немає, адже "Гомін" уже не асоціюється лише з цією піснею.

Подарунок до Дня матері та терапія музикою

Хористи своїми враженнями поділились. Настала черга відвідувачів. Так, мені вдалось поспілкуватись з донькою та її матір'ю. Остання розповіла, що багато читала в мережі про "Гомін" і хотіла потрапити на концерт. Власне, донька зробила їй такий подарунок на День матері.

Море позитивних емоцій. Ми дуже раді, що вони підтримують українську музику, що відроджують українську музику. Концерт мені трішки був подібний на "Піккардійську Терцію". Дуже гарно. Багато пісень навіть знала, слова підспівувала,
– з усмішкою ділилась враженнями мама.

Поспілкувався також з двома подругами, котрі прийшли послухати "Гомін". Олеся зізналась, що в Органному залі вперше. І що почувалась, наче у музеї. Що ж стосується самого концерту, то враження від нього дуже позитивні, спів хористів прекрасний, і вона дуже рада, що вдалось потрапити сюди.

Евеліна в Органному залі також уперше, але на "Гомоні" вже була на їхньому різдвяному концерті (до слова, дуже рекомендую).

Мені дуже все сподобалось. Це було прекрасно, неймовірно. Мені сподобалася ця легка, невимушена атмосфера. Дуже гарний спів, насправді. Все було просто прекрасно,
– наголосила вона.

Наостанок поділюсь і я своїми враженнями. Цей концерт хору "Гомін" однозначно мав неабиякий терапевтичний ефект. Попри те, що ми всі сиділи в Органному залі, було відчуття, що ми чи то на великій кухні, співаємо знайомих нам пісень, чи то десь біля багаття в лісі. І це настільки неоціненно, що складно дібрати слова. Про "Гомін" можна говорити нескінченно, але однозначно краще послухати хористів наживо. Якщо ж у вас такої можливості немає, то збережіть запис великого концерту з Палацу "Україна".