Низька явка визначила долю Фіцо: референдум про довічні виплати провалився

Політична арена Словаччини занурилася у вир суперечок після замаху на Роберта Фіцо у 2024 році. Тоді парламент, прагнучи захистити вищих посадовців, ухвалив закон, що надавав довічні виплати прем'єр-міністрам та спікерам парламенту, які обіймали посаду щонайменше два терміни. До цього часу подібні привілеї мали лише колишні президенти країни, що викликало хвилю обурення серед багатьох громадян.

Противники Роберта Фіцо, зокрема позапарламентська опозиція, не змовчали і вирішили домогтися скасування цих виплат через механізм прямої демократії. Вони ініціювали петицію, яка швидко набрала понад 350 тисяч підписів. Ця кількість свідчила про значну підтримку населення, адже загальна чисельність Словаччини становить близько 5,4 мільйона осіб, і це дало надію на успішне проведення референдуму.

Відповідно до петиції, виборцям було запропоновано відповісти на два ключові запитання: чи слід скасувати довічні фінансові виплати для колишніх очільників уряду, зокрема Роберта Фіцо, і чи потрібно відновити роботу спеціальної прокуратури. Остання, а також Національне агентство з боротьби зі злочинністю (NAKA), були розформовані за часів уряду Фіцо, що спричинило масштабні протести та занепокоєння міжнародної спільноти, включаючи Європейську комісію та Венеціанську комісію Ради Європи.

Референдум відбувся, але явка виборців виявилася катастрофічно низькою. За даними Словацького статистичного управління та інших джерел, у голосуванні взяли участь лише 16,1% громадян. За законодавством Словаччини, для визнання референдуму дійсним необхідна участь щонайменше 50% виборців. Отже, попри значну підтримку ініціативи серед тих, хто прийшов, референдум був визнаний недійсним. У трьох муніципалітетах Словаччини на дільниці не з'явився жоден виборець.

Попри низьку явку, переважна більшість громадян, які взяли участь у голосуванні, висловилися за скасування виплат Фіцо (94,3%) та відновлення Офісу спеціального прокурора (93,09%). Прем'єр-міністр Роберт Фіцо, який сам не голосував, зазначив, що поважає референдум як форму демократії, але вважає його безглуздим та інспірованим опозицією, яка, на його думку, "поширювала ненависть і зловживала чутливою темою заходів, ухвалених після замаху на мою особу".

Цей референдум став 10-м в історії незалежної Словаччини, який провалився через низьку явку. Єдиним успішним виявилося голосування 2003 року, коли словаки підтримали вступ країни до Європейського Союзу. Невдачі інших референдумів свідчать про складну динаміку політичної участі та довіри до інститутів влади в країні.

Провал референдуму підкреслює глибокі розбіжності у словацькому суспільстві щодо антикорупційної політики та ролі уряду. Ліквідація антикорупційних інституцій, таких як Спеціальна прокуратура, яка займалася гучними корупційними справами, та розформування NAKA, елітного підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю, викликала занепокоєння не лише всередині країни, а й на міжнародному рівні, зокрема з боку Європейської комісії, котра навіть розпочала процедуру порушення справи щодо Словаччини.

Ситуація навколо референдуму та політична напруженість у Словаччині відбуваються на тлі висловлювань Роберта Фіцо щодо міжнародної політики. Наприклад, він висловлював незгоду з планами Північноатлантичного альянсу щодо виділення нового пакету фінансової підтримки для України. Більше оперативних новин щодо таких подій можна знайти в Telegram Апострофа, що свідчить про широке висвітлення цих подій у медіапросторі.

За даними Associated Press. та Aktuality, після підрахунку результатів із 99,5% виборчих дільниць явка склала лише 16,1%, що значно нижче необхідних 50% для визнання референдуму дійсним.

Роберт Фіцо так прокоментував ситуацію: "Явка на референдум була б ще нижчою, якби ми активно пояснювали громадськості його безглуздість. Опозиція вчорашнім референдумом лише поширювала ненависть і зловжила чутливою темою заходів, ухвалених після замаху на мою особу".

Низька явка на референдум у Словаччині яскраво показує, що, попри глибокі протиріччя в суспільстві, багато громадян залишаються пасивними спостерігачами. Це створює складну ситуацію для майбутніх політичних змін та показує, що навіть масова підтримка петиції не завжди конвертується у реальну участь у вирішенні життєво важливих для країни питань.