Балістика пройшла без перехоплення: чому просто просити Patriot вже замало

У ніч на 6 липня Росія здійснила масовану комбіновану атаку по Україні, основним напрямком якої став Київ. За оновленими даними Повітряних сил ЗСУ, ворог застосував 419 засобів повітряного нападу — 68 ракет і 351 БПЛА різних типів.

Українські сили ППО збили або подавили 363 цілі, зокрема всі ракети "Калібр", більшість крилатих ракет Х-101 і 326 безпілотників. Водночас жодну з 23 балістичних ракет "Іскандер-М"/С-400, а також жодну з шести ракет 3М22 "Циркон"/"Онікс" перехопити не вдалося.

Втім, саме ця частина статистики стала найтривожнішою після нічної атаки. Якщо проти дронів і крилатих ракет українська ППО знову показала високу результативність, то балістика фактично пройшла без перехоплень.

Україна залежить від PAC-3: як закрити небо від балістики

Військовий експерт, оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко у коментарі Фокусу зазначає, що ситуація, коли Україна не може збивати балістичні ракети, вже була на початку повномасштабного вторгнення — до появи ЗРК Patriot. Однак тоді Росія застосовувала балістику значно менше.

"До того, як з'явилися ЗРК Patriot, ми взагалі балістику також не збивали. Але росіяни били нею набагато менше — приблизно 20–30 ракет на місяць, якщо не брати до уваги перший тиждень повномасштабного вторгнення", — пояснює Коваленко.

За його словами, зараз Україна повністю залежить від постачання дефіцитних ракет PAC-3 для Patriot — насамперед від США та інших партнерів. Вирішувати проблему можна кількома шляхами: чекати нових поставок від США, працювати з країнами Європи та шукати ракети в інших державах, які мають Patriot, зокрема на Близькому Сході.

Окремо Коваленко згадує Японію, де ракети PAC-3 виробляє Mitsubishi. Однак через японське законодавство Токіо не може напряму постачати зброю країні, яка перебуває у стані війни. Тому, за словами експерта, теоретично можуть розглядатися складні схеми реекспорту через треті країни.

Ще один шлях — створення власної української антибалістики, але це не швидкий процес. Коваленко каже, що Україна вже рухається в цьому напрямку: є ракети, триває робота над пусковими установками та радарними системами разом із партнерами. Але для цього потрібні випробування і час.

Також експерт вважає дієвим варіантом удари по російських підприємствах, задіяних у виробництві балістичних ракет. Йдеться не про один завод, а про цілий ланцюг підприємств, серед яких він називає Воткінський завод, колишній "Кремній Ел" та інші об'єкти.

"Це один із найбільш дієвих варіантів: якщо не повністю зупинити використання балістики, то мінімізувати кількість ракет, які Росія може дозволити собі застосувати", — зазначає Коваленко.

За його словами, РФ знову виходить на рекордні показники застосування балістики. У червні Росія використала 105 таких ракет, тоді як абсолютний рекорд був у лютому 2026 року — 121 ракета за місяць.

"Вони повністю перейшли на терор саме цією компонентою, бо бачать, що в нас є проблеми з її перехопленням. Балістика — це один із головних і, мені здається, найстрашніших викликів для України у 2026 році", — вважає Олександр Коваленко.

Удар по заводах замість гонитви за ракетами: що може змінити ситуацію з балістикою

Військово-політичний експерт Дмитро Снєгирьов у коментарі Фокусу зазначає, що на тлі дефіциту ракет-перехоплювачів Україні варто змінювати акценти: не лише просити партнерів про нові поставки, а системно бити по підприємствах російського ОПК, які виробляють ракети та безпілотники.

За його словами, Україна має достатньо засобів ураження, адже територію РФ щоночі атакують сотні безпілотників. Водночас на думку експерта, незрозуміло, чому основний акцент робиться по НПЗ, а не по підприємствах, які забезпечують російський ракетний терор.

"Виникає питання: чому наразі зосереджені удари по НПЗ? Я розумію, яскрава картинка, для ЗМІ це виглядає ефектно — черги за бензином. Але це не вирішує питання нейтралізації ВПК Російської Федерації, себто підприємств-виробників тих самих крилатих, балістичних, гіперзвукових ракет і навіть безпілотників", — каже Снєгирьов.

Експерт вважає, що якщо Україна може масштабувати удари до кількох сотень БПЛА, то ці можливості варто концентрувати по конкретних об'єктах російського ОПК. Як приклад він називає Воткінський завод, пов'язаний із виробництвом ракетного озброєння.

"Ми можемо сконцентрувати удар по окремо взятому підприємству ВПК, наприклад, по тому самому Воткінському заводу. Якщо за один день 400 безпілотників запустити по одному підприємству, то жодна система ППО РФ, а її практично не існує, не буде здатна перешкодити такому масованому удару. А якщо за три дні накопичити 1200 — завод припинить своє існування", — вважає він.

Снєгирьов наголошує, що Україна може застосовувати ту саму логіку комбінованих атак, яку використовує Росія: спочатку дрони-обманки, які перевантажують ППО, потім ударні безпілотники, а разом із ними — крилаті ракети. Саме такий підхід, на його думку, варто використовувати проти підприємств російського ОПК.

Окремо експерт звертає увагу на обмежені можливості США у виробництві ракет-перехоплювачів Patriot. За його словами, якщо Росія запускає близько 75 ракет за одну масштабну атаку, для їхнього перехоплення потрібно приблизно вдвічі більше протиракет. Якщо таких атак дві на місяць, потреба може сягати близько 300 ракет-перехоплювачів щомісяця.

"Річне виробництво ракет-перехоплювачів Patriot — лише 500 на весь світ: на потреби армії США, стратегічних партнерів поза НАТО і ще на український фронт. Ми цього не розуміємо? Напевно, розуміємо", — зазначає Снєгирьов.

Саме тому, за його словами, Україна не може будувати оборону лише на очікуванні нових поставок від США. Експерт вважає, що партнери також можуть ставити питання, чому Україна, маючи власні засоби ураження, не зосереджує їх на російських заводах, які виробляють ракети й дрони.

"Ми вимагаємо від партнерів: дайте нам можливість полювати за кожною стрілою. А вартість однієї ракети-перехоплювача — чотири мільйони доларів, для країн Перської затоки — сім мільйонів. Партнери так само дивляться на нас і не розуміють", — каже він.

Серед потенційних цілей для ударів Снєгирьов називає підприємства у Воронежі, Чебоксарах, завод "Купол" в Іжевську, який виробляє безпілотники, а також особливу економічну зону "Алабуга", де, за його словами, масштабується виробництво БПЛА.

Водночас експерт вважає, що Україна створює картинку власної беззахисності, постійно апелюючи до США щодо нестачі засобів проти балістики. На його думку, варто активніше говорити й з європейськими партнерами, зокрема Францією та Італією, які також мають антибалістичні можливості.

"Чому ми апелюємо до Сполучених Штатів, а не до європейських партнерів, які так само виробляють антибалістику — до Франції та Італії? І чому лише на п'ятому році війни ми підіймаємо цю тему? Ми не розуміли, що у нас немає засобів проти балістики?" — каже Снєгирьов.

Окремо експерт звертає увагу на передісторію нинішньої проблеми з ППО. За його словами, після розпаду СРСР Україна мала одну з найпотужніших ешелонованих систем протиповітряної оборони у світі, але згодом значну частину цих можливостей втратила.

"На момент розпаду СРСР на території України було зосереджено дев'ять бригад протиповітряної оборони й 225 зенітно-ракетних комплексів С-300. А за часів Анатолія Гриценка, колишнього міністра оборони України, все це було розпродано за безцінь. Тобто ми самі себе обеззброїли. Це не розуміють наші західні партнери. І головне питання: чому Гриценку досі не висунуто звинувачення? Ось де корінь проблем, які наразі є. Ми самі продали за безцінь системи ППО. Одна з найбільш ешелонованих систем ППО у світі була. А тепер ми скаржимося, що все розпродали, і просимо дати нам можливість збивати російську балістику", — каже Снєгирьов.

За його словами, ключове питання зараз полягає в тому, чому українська стратегія ударів по Росії зосереджена переважно на нафтопереробних підприємствах, а не на об'єктах ОПК, які виробляють ракети та БПЛА, особливо на тлі нестачі ракет-перехоплювачів для захисту України.

РФ б'є по слабкому місцю ППО: чому балістика стала головною загрозою

Військовий експерт Олег Жданов також наголошує, що після нічної атаки 6 липня головна розмова має бути саме про балістичні ракети — і про те, чому Україна досі не має достатньо власних засобів для відповіді на таку загрозу.

"Чому КБ "Південне" досі не розробляє гіперзвукову ракету і досі не зробило балістичну? А тому, що їм не поставили завдання на це. Їх не профінансували на розробку і виробництво балістичних ракет", — каже Фокусу Жданов.

За його словами, під час атаки були спроби перехоплення, але проти ракет типу "Циркон" це фактично не спрацювало через їхню швидкість. Саме тому, вважає експерт, Україні зараз потрібні два першочергові кроки.

"Перший — звертатися до Сполучених Штатів або партнерів, щоб вони поділилися з нами цими ракетами. У них вони є. Їх мало, я погоджуюсь, особливо у США їх мало. А у наших партнерів є. І якби вони прийняли таке політичне рішення, то, думаю, могли б пару сотень цих ракет нам видати. Але це не вирішує проблему, це закриває її на певний період часу", — пояснює він.

Другий крок, за словами Жданова, — терміново передислоковувати склади та проводити розосередження важливих військових і оборонних об'єктів. З майном військово-оборонного призначення це зробити можливо, але з виробництвом, наголошує експерт, буде значно складніше.

Жданов вважає, що нинішня ситуація є наслідком попередніх рішень — зокрема недостатньої дипломатичної роботи щодо озброєння, закупівель і замовлень. Тепер, за його словами, цю "дірку" Україна буде закривати втратами.

"Кожен поступок — це наслідки попередніх. Тут питання до наших політиків: де була дипломатична робота стосовно озброєння, що купували, що замовляли й так далі. Це результат. На жаль, тепер цю дірку ми будемо закривати такими втратами", — зазначає експерт.

На його думку, ці втрати можуть вплинути не лише на тилову інфраструктуру, а й на боєздатність українських військ.

"Десь комусь не вистачить боєприпасів. Або знову будемо, як у 2022–2023 роках, вводити ліміти на нашу артилерію. Для фронту це катастрофа", — каже Жданов.

Схожу оцінку дає й оглядач порталу "Мілітарний" Вадим Кушніков. За його словами, у короткостроковій перспективі такі удари можуть стати для України новою реальністю, адже Росія вже застосовує дуже щільні комбіновані атаки.

"На короткострокову перспективу ці події можуть стати нашими реаліями. Ворог сьогодні завдав одного з найбільш ущільнених ударів. Було використано шість "Цирконів", 23 балістичні ракети комплексів "Іскандер-М", ще 33 ракети повітряного базування Х-101 та шість "Калібрів". І це все не беручи до уваги велику кількість ударних БПЛА, які ворог постійно використовує у своїх комбінованих ударах", — зазначає Фокусу Кушніков.

Якщо говорити про протиракетний захист, Україна, за його словами, критично залежить від постачань західних партнерів. Водночас робота ведеться не лише зі США, а й з європейськими партнерами та країнами Азії. На стратегічну перспективу, каже Кушніков, Україні потрібна власна система протиракетної оборони.

"Якщо ми подивимося на те, яким саме чином можемо убезпечити це на стратегічну перспективу, то це, звісно, вибудова власних спроможностей щодо систем протиракетної оборони", — пояснює оглядач.

У середньостроковій перспективі, на його думку, Україні потрібно максимально тісно працювати з союзниками щодо масштабування виробництва ракет-перехоплювачів для Patriot, а також розвитку європейських систем, зокрема франко-італійського комплексу SAMP/T і CAMM, які також мають протиракетні спроможності.

Кушніков наголошує, що Росія вже намагається використовувати українську вразливість до балістики. За його словами, концентрація застосування такого озброєння, ймовірно, досягла піку — як через кількість ракет у комбінованих ударах, так і через можливості російського ВПК виробляти нові.

"Якщо подивитися по даних з відкритих джерел, а також за заявами Головного управління розвідки Міністерства оборони, по балістичних ракетах ворог може виготовляти до 60 одиниць на місяць, якщо мова йде про комплекси "Іскандер-М" та ракети 9М723. Якщо говорити про гіперзвукові протикорабельні ракети 3М22 "Циркон", то ця цифра менша — близько 20 одиниць на місяць", — каже він.

За словами оглядача, нинішні темпи виробництва протиракет до комплексів Patriot різних модифікацій — як PAC-2 GEM-T, так і сучасніших PAC-3 MSE та PAC-3 CRI, розроблених саме для протиракетної оборони, — не можуть повністю закрити потреби України. Причина в тому, що Росія використовує накопичений арсенал і нові надходження балістики саме проти України, тоді як попит на ракети-перехоплювачі Patriot є глобальним.

"Потреба і загальний попит на ракети-перехоплювачі до цих американських комплексів є глобальними, і вони постачаються в Україну доволі дозовано", — зазначає Кушніков.

Він додає, що говорити про окреме "вікно можливостей" для Росії не зовсім коректно, адже ворог використовує будь-яку можливість для ударів по Україні балістичним озброєнням. Водночас дипломатичні зусилля України щодо отримання протиракет також мають постійний характер.

"Ворог не має вікна можливостей як такого, оскільки він будь-яку свою можливість використовує, застосовуючи балістичне озброєння проти України. Що стосується наших спроможностей та зусиль на дипломатичному треку, то вони теж мають постійний характер. Подібні процеси не зупиняються жодного дня, оскільки потреба в протиракетах є сталою та постійною", — пояснює оглядач.

За його словами, Україна регулярно отримує певну кількість протиракет, однак цей процес не завжди є ритмічним. Пауза у поставках може бути пов'язана як із логістикою, так і з виробничими труднощами у самих виробників систем ППО та ПРО.

"Ми бачимо, що передається та чи інша кількість протиракет. Але з попереднього досвіду також бачимо, що цей процес не завжди є ритмічним. Бувають паузи у постачаннях. Це може бути пов'язано як із логістичними аспектами, так і безпосередньо з виробничими моментами, з якими стикаються виробники цих систем протиповітряної та протиракетної оборони", — підсумовує Кушніков.

Нагадаємо, в ніч на 6 липня під удар РФ потрапив Київ. У Подільському районі російська ракета "прошила" наскрізь дев'ятиповерхівку: у мережі повідомили, що загинула ціла родина з трьох осіб.

Повітряні сили розповіли про результати роботи ППО під час обстрілу України 6 липня. Представник Повітряного командування Юрій Ігнат пояснив, що відбувається через нестачу ракет Patriot і як цим скористались росіяни.