Кремль підняв ставки: ударів балістикою стало більше. Скільки це може тривати?

В ніч на 6 липня 2026 року Росія завдала другого з початку місяця руйнівного удару балістикою по Києву.

«Росія свідомо нарощує кількість балістичних атак, застосовуючи ракети в масштабах, яких раніше не було, користуючись гострим дефіцитом ракет до систем Patriot. За місяць у світі виробляється менше таких ракет, ніж ворог запускає по Україні за цей самий період», – констатував міністр оборони Михайло Федоров. Урядовець закликав партнерів виділити Україні запаси протибалістичних ракет зі своїх складів в рахунок майбутніх законтрактованих поставок.

Про критичну нестачу ракет для Patriot кількома днями тому розповідав учасникам Парламентської асамблеї ОБСЄ президент Володимир Зеленський.

Ці проблеми давно не є таємницею для Кремля, і очевидно, що балістичний терор столиці викликаний якраз нинішньою беззахисністю Києва перед «іскандерами» та «цирконами».

Провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету, авіаексперт Валерій Романенко в інтерв’ю «Главкому» розповідає про те, чому останні удари по Києву були настільки потужними, наскільки росіянам вистачить запасів смертоносних ракет та чим Україна може відповісти на терор балістикою за відсутності дефіцитних «петріотів».

– Головне управління розвідки всередині квітня заявляло, що росіяни здатні виробляти 60 балістичних ракет на місяць (ця цифра не змінюється з вересня минулого року) і мали їхній запас на той момент до 200 штук, – нагадує Романенко. – Запас «цирконів» у нас оцінювали в 230 одиниць, але потім зменшили його до 120.

Використовуючи ракети такими темпами, як зараз, росіяни, скоріш за все, спустошують ці запаси. Бо варто пам’ятати, що запас 200 ракет – це ж на всю Росію. А відстрілюють вони їх набагато більше, ніж виробляють, – минулого місяця, наприклад, запустили більше, ніж 60 балістичних ракет. І загальна ситуація така, що, схоже, довго такий темп вони не втримають.

Давайте рахувати: в червні балістичних ракет було запущено 95 (по Києву летять виключно «Іскандери-М», а по прифронтових містах, в основному, С-400), за травень – 86 ракет при тому самому випуску 60 штук на місяць, за квітень – 49. Особливо страшний результат був взимку – 115 ракет за лютий. Тобто вони і раніше спустошували склади, і зараз беруть ракети, в основному, з запасів. Повністю їх вони вичерпати не можуть, бо все-таки збираються воювати з НАТО. А якщо й не збираються, запас все одно має бути.

Тобто дві поспіль масштабні атаки на Київ були своєрідною показовою акцією?

Нічого нового під час останніх ударів я не побачив, крім подальшого нарощування балістики. Сьогоднішній обстріл присвячений саміту НАТО, який має відбутися найближчими днями. Це вже традиція – як тільки відбуваються якісь зустрічі іноземних військових або керівників держав, перед цим росіяни завдають масований удар. Не думаю, що найближчим часом вони будуть здатні його повторити. У них просто не вистачить запасів ракет.

Ви маєте на увазі саме балістику, а не дрони та крилаті ракети?

Дроновий обстріл, мабуть, зможуть організувати, але зараз у росіян – певна «просадка» виробництва «шахедів», бо вони переходить на реактивні дрони.

«Один з варіантів зменшити удари по наших регіонах – локдаун для російських областей»

Останнім часом росіяни активізували використання реактивних дронів, які донедавна через складність їхнього виробництва вважалися штучним товаром. Чи можна стверджувати, що вони наближаються до масового виробництва цих типів БпЛА?   

Я б не називав пуски реактивних дронів масовими. Масовість виробництва їм не вдається забезпечити через нестачу китайських двигунів. Самі росіяни випустити дешевий портативний двигун не в змозі і купують їх за кордоном. Щоб наростити виробництво цих авіамодельних двигунів, китайцям потрібно в рази збільшити виробничі площі. А ті кілька разів подумають, чи варто це робити: війна закінчиться і що вони будуть робити з цими площами? Тому різкого стрибка застосування реактивних дронів я не очікую.

Крім того, Україна активно готує засоби для протидії реактивним дронам. Ті самі ПЗРК, які ми багато отримували, але мало застосовували, погано працюють по поршневих «Герань-2» і прекрасно працюють по реактивних дронах. Для зенітної артилерії з радіолокаційним чи оптоелектронним наведенням взагалі немає жодної різниці – реактивний дрон чи поршневий. Вона здатна вражати як ті, так і інші. Чим більша швидкість у дрона, тим легше його збити винищувачу – збити «Герань-5», що летить зі швидкістю 500 км/год, йому простіше, ніж «Герань-2» зі швидкістю 200 км/год. Це для винищувача – просто цукерка.

Але у випадку з реактивними дронами, по суті, мало корисними стають численні мобільні групи.

В цьому випадку «випадають» не стільки мобільні групи, скільки зенітні дрони. Вони більш-менш нормально працюють по «Геранях-3», у яких малопотужний реактивний двигун, і мабуть ще по «Геранях-4», але абсолютно не здатні протидіяти «Гераням-5».

Чи можна очікувати, що росіяни модернізують балістику, що вона діставатиме до тих тилових регіонів, які поки що перебувають поза зоною її досяжності? Звісно, йдеться не про розміщення балістики в Білорусі, а про збільшення радіусу враження.

Поки що з балістики росіяни використовують лише ракети «Іскандер-М», у яких фіксована дальність – 500 км. Якщо спробують рипнутися і розмістити установки в Білорусі, то їм буде дуже непереливки. У нас є можливості превентивних дій у цьому випадку. Зверніть увагу: минулого і цього місяця балістика в Україну летіла, в основному, з Брянської і Курської областей. Обидві вони забезпечуються паливом з білоруського Мозирського НПЗ. Якщо завдати ударів по вузлових станціях – Унечі, Новозибкову (Брянської області), обидві ці області залишаться без білоруського палива. Локдаун цих областей – це один з варіантів для зменшення ракетних та дронових ударів по наших регіонах.

Мабуть, паливо для ракетних установок росіяни знайдуть в будь-якому випадку.

Ми ж можемо знайти ці установки і вже знаходимо – удари по них були. Складність в тому, що, аби запустити балістичну ракету, потрібно 20 хвилин. Вони приїжджають на точку і вже через 20 хвилин можуть звідти знятися. Наші безпілотники просто не встигають за цей час туди долетіти. Але базові райони, де розташовані ці підрозділи, перебувають не так далеко.

Загалом є два варіанти, як боротися з російськими балістичними ракетами, – пасивний і активний. Пасивний – це просто чекати, поки вони прилетять до нас, і збивати вже на підльоті до наших міст, населених пунктів та важливих об’єктів. Активний – це завдавати ударів по заводах, виробниках компонентів для балістики, підприємствах зв’язку. Це – центр космічного зв’язку «Дубна», по якому вже були удари, «Конструкторське бюро машинобудування» в Коломні Московській області. По Реутову, де випускають «циркони» (АТ «ВПК «НВО машинобудування»), бити складніше, а вищезгадані два підприємства перебувають за понад сотню кілометрів від Москви і поза зоною потужної ППО Московської області. Нагадаю, що Воткінський завод в Удмуртії, який виробляє «Іскандери», вже зазнавав ударів наших ракет.

Крім того, можна виявляти склади, також відомі райони тимчасового базування ракетних комплексів «Іскандер». Всі ці варіанти можуть застосуватися, тим більше інформація з супутників наших союзників дозволяє відслідковувати рухи «іскандерів».

А з крилатими ракетами ми і так нормально справляємось – 95% збивається.

«Україні потрібно понад 700 ракет для Patriot на рік»

Українська влада після останньої атаки на Київ вкотре звернулася до міжнародних партнерів, аби ті пришвидшили постачання ракет для Patriot – найбільш ефективного способу протидії балістиці. Нинішній дефіцит, на вашу думку, – більше наслідок об’єктивних причин нестачі цього озброєння загалом в світі чи тут більше йдеться про політичні рішення?

Обидва ці фактори мають місце. За 2025 рік було вироблено, за різними джерелами, від 620 до 640 ракет для Patriot. Це на весь світ. Якщо Росія виробляє 60 одиниць балістики на місяць, то тільки Україні потрібно на рік понад 700 ракет.

Очевидно, що лише пасивним шляхом захиститися нам не вдасться. Ми отримаємо якусь не дуже велику частку тих ракет Patriot, що виробляються. Все інше нам компенсують союзники, які надають їх зі своїх складів. І ці запаси не є нескінченними. Плюс зараз поляки затаїли злобу на Україну: вже не знають, як нас дістати, мабуть, скучили за статусом генерал-губернаторства, який мали в часи Другої світової. Вони, схоже, знову можуть його дочекатися, якщо будуть далі провадити таку політику.

На тлі дуже напружених стосунків Києва та Варшави, активно обговорюється ймовірність удару Росії по Польщі, метою якого буде якраз зменшення нею та іншими країнами допомоги Україні. Чи ви вважаєте такий розвиток подій ймовірним?

Просто зараз – не вірю. Звідки Росія може дістати Польщу – з Калінінградської області? Так російську армію просто розстріляють за п’ять хвилин з артилерії. Лукашенко кістьми ляже і не піде на те, щоб дати використати для цього територію Білорусі, запросить Китай чи когось ще впливового, щоб Путіну вказали на його реальне місце. Росіяни можуть провести дешеву локальну провокацію проти країн Балтії, а проти Польщі з її потужними збройними силами – навряд.

Після останньої атаки були факти відкладеної детонації – і в Києві, про що мало хто повідомляв, а також в Вишневому, де протягом кількох годин детонували боєприпаси та була проведена масова евакуація мешканців. Не є секретом, що росіяни скидають «сюрпризи», які не вибухають одразу, а очікують на жертву на землі. Чи можна казати, що навіть в години без повітряної тривоги збільшуються ризики неочікуваних підривів?

Причиною відкладеної детонації може бути потрапляння по підприємству, складу з небезпечним вмістом – балони з газом, киснем, боєприпаси... Крім того, певні типи російських ракет мають касетне спорядження. Це, по суті, – міни. Якщо такий заряд не спрацював, а впав на дерево чи кущі і м’яко приземлився, він просто очікує, поки його хтось не пхне ногою чи машина по ньому не проїде. І тоді стається вибух. Іноді боєприпаси можуть бути з підривачами, які унеможливлюють демонтаж, тоді їх контрольовано підривають на місці.

«Шахеди» також неодноразово несли різноманітні боєприпаси – скажімо, потужністю до 5 кг вибухівки, які вони розкидали під час польоту. Варіантів такого терору багато.

Павло Вуєць, «Главком»