Не Польща: яка країна може стати наступною мішенню Путіна

Як Росія може напасти на Польщу?

Мета ймовірної провокації – принизити НАТО, посіяти панічні настрої в Європі та змусити європейців скоротити допомогу Україні в обмін на припинення агресії. Але чи справді йдеться лише про Польщу? Про це пише Юрій Федоренко.

Так зване "обмежене вторгнення" може мати різні сценарії. Один з варіантів розвитку подій – російські БпЛА знову можуть "заблукати" через нібито збій навігації. Або ж разом із дронами "заблукає" певний контингент сухопутних військ. У разі такого сценарію Кремль може представити вторгнення як випадковий перетин кордону через збій GPS чи як "рятувальну операцію". Варіантів багато, але якщо занурюватись у деталі, є ризик не побачити велику картину.

Після резонансної публікації світові медіа зосередилися переважно на "польському напрямку". Складається враження, що з поля зору випали інші країни, які межують із недоімперією. А тим часом загроза нападу на країни Балтії є не меншою, а, можливо, навіть більшою, ніж загроза для Польщі.

Чому країни Балтії під більшою загрозою, ніж Польща?

Щоб зрозуміти це, не потрібно мати таємних інформаторів у Варшаві чи інших столицях, достатньо уважно стежити за офіційними заявами Москви. Зокрема, днями міністерство закордонних справ Росії вкотре звинуватило країни Балтії у нібито сприянні ударам українських безпілотників по російській території. Мовляв, Москва має якісь "верифіковані дані", що підтверджують цю маячню.

Дипломатичною мовою це називається casus belli – формальний привід для початку військових дій. Теоретично ніщо не заважає Кремлю висунути аналогічні звинувачення Варшаві чи Гельсінкі. Але поки що під прицілом інформаційно-дипломатичної кампанії саме країни Балтії. Та й із військового погляду Естонія, Латвія та Литва виглядають більш уразливими для потенційного вторгнення східної орди.

У разі повномасштабної агресії проти однієї з балтійських держав Росії знадобилося б значно менше ресурсів, ніж для війни проти Польщі. Натомість політична мета могла б залишитися тією самою, про яку пише The Telegraph: принизити Північноатлантичний альянс, деморалізувати європейців і схилити їх до згортання підтримки України. Цілком можливо, саме так кремлівський режим і уявляє собі свою "перемогу над НАТО".

То що робити європейцям?

Насправді сьогодні під загрозою перебувають не лише Польща та країни Балтії, а всі держави, що межують з Росією. Навіть колишні радянські республіки, які входять до ОДКБ і формально вважаються союзниками Москви.

Агресор розуміє, що програє війну, і поводиться як поранений хижак, загнаний у глухий кут. Уже очевидно, що Україна виявилася йому не по зубах і тому він шукає нову жертву.

Що в цій ситуації мають робити європейці? Насамперед – не поводитися як потенційна жертва, а готуватися до бою пліч-о-пліч з Україною. Ми вже бачимо, що країни Північної Європи – і не лише Балтії – посилюють свою оборону. Європейці починають згадувати, що в їхніх жилах тече кров суворих лицарів, які століттями захищали північно-східні рубежі європейської цивілізації від московських варварів.

Україна вже довела, що готова ділитися найціннішим ресурсом сучасної війни – власною експертизою. Чотири з половиною роки тому господар Кремля фатально недооцінив здатність українців до спротиву. Не виключено, що сьогодні він так само недооцінює потенціал інших європейських народів, дедалі більше відривається від реальності і переоцінює власні сили.

Також можна припустити, що найближчими тижнями або місяцями Путін припуститься своєї фінальної помилки. Ми не можемо достеменно передбачити хронологію майбутніх подій. Але знаємо, чим вони завершаться: перемогою України. Перемогою добра над злом, світла над пітьмою, цивілізації над варварством.