Вища освіта на відстані: як українські виші борються за студентів, які виїхали до ЄС

З 2022 року, коли частина українців виїхала за кордон, система вищої освіти у нашій країні значно змінилася – з урахуванням нових реалій. В університетах, які десятиліттями будували навчання навколо аудиторій, лабораторій, гуртожитків та класичних сесій, тепер навчаються українці, які фізично перебувають у Варшаві, Празі, Берліні, Торонто тощо. Коротко про – про те, як вищі навчальні заклади України прагнуть утримати своїх «іноземних» студентів, пропонуючи їм особливі умови.

Менше присутності – більше навчання

Зазначимо, що після початку повномасштабної війни форма заочного навчання практично зникла. Втім, її зникнення почалося ще в роки ковидної пандемії, коли студенти не могли навіть двічі на рік вирватися на екзаменаційну сесію. На місце "заочки" прийшов гібрид заочної та дистанційної освіти: дистанційні лекції, онлайн-сесії, електронні кабінети, індивідуальні графіки складання іспитів та навчання на платформах Moodle, Zoom та Google Meet. Саме так українські виші і намагаються утримати тисячі студентів, які мешкають у Європі, але не хочуть остаточно порвати зв'язок із українською освітою.

Держава визнає дистанційну форму здобуття освіти в Україні (за винятком більшості медичних напрямків), проте їй доводиться боротися за студентів із польськими, чеськими, німецькими та італійськими університетами. І тому наші виші пропонують студентам певні умови: менше фізичної присутності, дешевше навчання, можливість паралельно працювати.

Як розповіли Коротко про батьки студентів, які живуть у Чехії, поки що на користь української вищої освіти працює… горезвісне мовне питання. Виявилося, що вступивши не без зусиль до чеських вишів, подолати програму чеською чи англійською мовою, можуть далеко не всі. За чотири роки можна опанувати мову країни перебування на доброму побутовому рівні, але цього не завжди достатньо, щоб слухати лекції і тим паче – складати іспити.

– Синові довелося піти з Карлового університету. Навчання чеською далося нелегко вже на першому курсі, – нарікала колишня мешканка Києва Галина Мотузок.

І академічна мобільність

Українські виші, розуміючи ситуацію, готові працювати зі студентами, які живуть за межами країни, але бажають навчатися саме у рідних університетах. Так, Київський авіаційний інститут (колишній НАУ) активно впроваджує міжнародні програми та цифровий формат навчання. ВНЗ, що спеціалізується на авіаінженерії, сьогодні адаптує навіть складні технічні спеціальності під студентів, які живуть за кордоном. Зокрема, йдеться про підготовку фахівців із безпілотних систем, телекомунікацій, аеронавігації, робототехніки тощо. Частина курсів студенти проходять повністю онлайн, а лабораторні модулі проводяться під час коротких очних зустрічей або у симуляційному середовищі. Також КАІ робить ставку на міжнародне співробітництво з європейськими авіаційними структурами та програмами мобільності. За таких умов студенти, які мешкають у ЄС, готові вчитися отримувати український диплом.

Схожа модель працює у КПІ ім. Ігоря Сікорського. Після 2022 року університет значно розширив онлайн-формат, особливо на IT- та інженерних спеціальностях. Лекції можна слухати дистанційно, захист курсових проходить відеозв'язку, консультації проводяться ввечері з урахуванням різниці в часових поясах. КПІ також використовує академічну мобільність – це фактично єдиний легальний механізм, який дозволяє студентам офіційно виїжджати на кордон на семестр. Але здебільшого університети проводять сесії у цифровому форматі.

«Львівська політехніка», яка до війни мала Центр дистанційного навчання, після 2022 року масштабувала його для студентів, які живуть у Польщі, Чехії та Німеччині. Тут найпопулярніші спеціальності – кібербезпека, комп'ютерні науки, менеджмент, архітектура, будівництво, тобто те, що має попит на європейському ринку. Частина студентів підключається до лекцій та семінарів вечорами, після денної роботи. Це влаштовує багатьох, і завдяки цьому формату українські дипломи не втратили своєї привабливості. Плюс до цього – вартість навчання, яка в Україні все ще нижча, ніж в університетах Європи.

Онлайн-вузи відчиняють електронні двері

У Сумському державному університеті активно розвивають англомовні програми та електронний кампус. Це цікаво тим, хто живе в Європі, але не має фінансової можливості вступити до західного університету. Онлайн-модулі, цифрові бібліотеки, записані лекції та дистанційні іспити дозволяють студентам роками не приїжджати до України.

Гуманітарні виші роблять ставку на національну ідентичність та зв'язок із рідною країною. В Острозькій академії впроваджено заочно-дистанційний формат навчання, і багато студентів – правознавців, журналістів, міжнародників, психологів тощо – фізично перебувають за кордоном, але український диплом для них не лише освіта, а й спосіб не розривати контакт із українським середовищем.

Приватні університети взагалі вивели дистанційну освіту на окремий рівень. Міжнародна академія управління персоналом (МАУП) пропонує повністю онлайн-навчання та цілодобовий доступ до курсів. АР University вже відкрито назвав себе онлайн-вишом для українців у Європі. Тут пропонується вступ без НМТ, дистанційна освіта і навіть допомога з набуттям статусу студента ЄС через партнерські програми. Студентам обіцяно міжнародне стажування, академічна мобільність та дипломи, які визнаються і в Україні, і в Євросоюзі.

А навіщо?

Вивчення офіційних сторінок українських вишів показало, що дистанційне навчання готові запропонувати багато університетів, щоб утримати студентів. Але самі студенти ще на стадії абітурієнтства запитують себе: навіщо? Добре вивчивши сферу вищої освіти в країні перебування, можна знайти там вузи з безкоштовними програмами або доступними прайсами на навчання. І інтегруватися до європейської спільноти вже з університетської лави.

Українські виші дають можливість не лише здобути диплом, а й залишитися українцем навіть у плані навчання. Плюс вартість навчання таки нижча. Плюс доступ до українського ринку праці та «невипадання» з української системи. Може, це здасться дивним, але українські вищі навчальні заклади утримують на цих гачках значну частину студентів за кордоном, швидко-швидко цифровізуючись. І нехай навіть деякі студенти сприймають український диплом як резервний варіант, ситуація залишається такою: якісне дистанційне навчання в українських вишах можливе, в якій би країні не знаходився студент.