За шорти могли оштрафувати: як одна страшна спека змінила правила пристойності

Прийшло літо 1936 року, воно було не просто спекотним, а стало одним із найжорстокіших сезонів в історії Північної Америки: понад 11 тисяч американців і близько тисячі канадців загинули від спеки. Лікарні були переповнені, а старі правила про "пристойний одяг" раптом почали виглядати не просто незручними, а небезпечними, пише National Geographic.

Чому літо 1936 року стало таким страшним?

Навіть без тієї літньої спеки 1936 рік запам’ятався б погодними катастрофами. Узимку 1935 – 1936 років частину США накрили майже нелюдські морози. У Паршаллі, штат Північна Дакота, температура опускалася до -60 градусів. По країні сотні людей замерзали просто у власних домівках.

На початку квітня південний схід США пережив ще один удар: за одну ніч регіоном пройшли 14 торнадо. Загинули щонайменше 454 людини. А потім настало літо. Перші тривожні сигнали з’явилися ще навесні. У різних штатах люди втрачали свідомість від спеки й потрапляли до лікарень.

У травні почали фіксувати перші смерті. Та справжній масштаб лиха став зрозумілим лише тоді, коли температура й кількість загиблих почали зростати майже без паузи.

Смертельна спека проти пристойності / Фото Unsplash

14 липня 1936 року спека вбила офіційно понад тисячу людей лише за один день. Насправді ж загиблих могло бути більше. Не всі смерті легко було записати саме на рахунок спеки. Якщо людина спускалася у підвал, щоб знайти прохолоду, падала зі сходів і гинула – що ставити у свідоцтві про смерть: нещасний випадок чи спеку? Саме так сталося із 74-річним Френком Крессом із Цинциннаті. У Детройті 14 липня один лікар за 36 годин провів 150 розтинів жертв спеки. Напередодні агентство "Ассошіейтед Прес" повідомляло, що протягом 14 годин у місті люди помирали від спеки зі швидкістю приблизно одна людина кожні 10 хвилин.

Як спека змінила американські міста й побут?

Літо 1936 року стало жорсткою рекламою для індустрії кондиціонерів, яка тоді ще тільки набирала обертів. Після цієї хвилі спеки лікарні в Міннеаполісі вже обіцяли громаді, що до кінця року операційні матимуть охолоджене повітря.

Гарвардська школа громадського здоров’я швидко підготувала дослідження, в якому йшлося, що шанс новонародженого вижити зростав на 26 відсотків, якщо дитина народжувалася в кімнаті з кондиціонером.

Якби не Друга світова війна, що загальмувала розвиток багатьох цивільних технологій, кондиціонери могли б стати масовими раніше, ніж у 1950 – 1960-х роках. Спека 1936 року також стала одним із ранніх сигналів у розмові про зміни клімату, хоча самого терміна "зміна клімату" тоді майже не вживали. Професор експериментальної медицини Університету Цинциннаті Кларенс Міллс писав у колонці для "Ассошіейтед Прес" про "нерівномірне зростання світових температур". Він зазначав, що це підвищення триває приблизно від 1850 року, хоч і з періодичними поверненнями холодніших періодів. За його словами, коли температура Землі зростає, літня спека й посушливість стають сильнішими в глибинних частинах континентів, далеко від джерел вологи, зокрема на Великих рівнинах.

Люди справді питали себе, чи не змінилася погода назавжди. Це була епоха Пилового котла – масштабної посухи та пилових бур у США. Літо 1934 року теж було смертельним. У 1936-му звичайні громадяни постійно запитували метеорологів, чи стала така погода новою нормою. Відповіді були різні: від "це можливо" до категоричного "ні".

Чому шорти раптом стали політичним питанням?

Найпомітніша побутова зміна після спеки 1936 року стосувалася одягу. Сьогодні здається, що американська мода стала по-справжньому сучасною лише у 1960-х – з футболками, обрізаними шортами, тай-дай і молодіжною культурою.

Батьки покоління 1960-х виростали саме у 1930-х, коли дедалі більше людей починали вимагати простішого й легшого одягу для спеки. До того американці звикли носити багато шарів. Улітку тканини могли бути легшими, але сам принцип залишався тим самим: піджаки, нижні спідниці, жилети, корсети, капелюхи, рукавички.

На відміну від модної революції 1960-х, зміни 1936 року підтримували не лише бунтівні молоді люди. Їх схвалювали й представники офіційних інституцій.

21 червня двоє репортерів "Нью-Йорк Дейлі Ньюз" вирішили перевірити міську заборону на шорти. Після походу вони з’явилися в місті у шортах – і їх заарештували. Журналістам запропонували або залишити місто, або одягнутися "належно". Вони відмовилися, тож справу передали міському судді Чарльзу В. Буту.

10 липня, коли температура сягнула майже 39 градусів, суддя, ймовірно, сам пітнів під мантією. Він поставився до журналістів із розумінням: оштрафував їх на 10 доларів, що сьогодні дорівнювало б приблизно 240 доларам, але виконання штрафу призупинив. У районі Нью-Йорка всі мали свою думку про шорти.

На Лонг-Айленді молода жінка потрапила в заголовки газет після того, як священник вивів її з храму через недостатньо закритий одяг. У Ковінгтоні, штат Кентуккі, поліції наказали виписувати підліткам і жінкам у шортах та топах звинувачення в непристойному оголенні. В Анн-Арборі, штат Мічиган, власник магазину дозволив своїм працівникам-чоловікам носити шорти на роботі. Пізніше він зізнався "Детройт Фрі Прес", що хвилювався через реакцію людей і відчув полегшення, коли ніхто не заперечив.