Путін загнаний у кут: FT назвала чотири можливі сценарії ескалації війни

Зростання частоти й точності українських ударів по російських нафтових об'єктах спричинили найбільшу паливну кризу в Росії за останні десятиліття. Це також посилило відчуття, що перебіг війни змінився. Деякі західні лідери почали заявляти, що російський диктатор Владімір Путін програє. Однак мало хто вірить, що глава Кремля просто визнає поразку, тому західні політики готуються до ескалації влітку. Питання полягає в тому, що ж зробить Путін? Про це пише оглядач Гідеон Рахман у статті для FT.

Загалом серед західних стратегів є два напрямки думок. Згідно з першим напрямком, війна вступає в дуже небезпечний період і загнаний у кут Путін, ймовірно, вдасться до агресивних дій, намагаючись змінити ситуацію. Згідно з другим, реальні можливості Путіна щодо ескалації насправді досить обмежені. Тож більша небезпека може полягати в тому, що західні політики настільки злякаються загрози ескалації з боку РФ, що почнуть тиснути на Україну, аби та відступила.

Аналітики говорять про чотири основні шляхи ескалації. Перший — це звичайні військові дії на полі бою проти України. Другий — застосування ядерної зброї. Третій — прямий напад на НАТО. Четвертий — “гібридна війна”, яка передбачає таємні спроби Росії завдати удару по західній інфраструктурі або окремих діячах.

Можливо протягом літа Росія кине більше військ у “м’ясорубку” на лінії фронту. Нещодавно Путін заявляв, що його війська захопили місто Костянтинівка — важливу ціль Кремля в Донецькій області. Однак ці заяви спростував і висміяв президент України Володимир Зеленський. Західні чиновники вважають, що зараз Росія втрачає військових швидше, ніж встигає поповнювати свої сили — зі швидкістю 35 тисяч загиблих або поранених на місяць. Також є припущення, що Путін може оголосити загальну мобілізацію. Однак це спричинило б негативну реакцію громадськості в Росії.

Після понад чотирьох років кровопролитних боїв мало що вказує на наближення вирішального прориву для РФ. Бажання Путіна помститися та загостити конфлікт може призвести до ще хаотичніших ударів — таких як ракетні та БпЛА-атаки. Проте ця тактика, попри свою жорстокість, навряд чи зможе змінити перебіг війни.

Протягом усього повномасштабного вторгнення Путін та його оточення неодноразово натякали на можливість застосування тактичної ядерної зброї. Але зараз ці погрози сприймаються менш серйозно, ніж на початку повномасштабної війни. Західні політичні діячі вважають, що лідер Китаю Сі Цзіньпін попередив Путіна про неприпустимість застосування ядерної зброї. Вони також припускають, що Кремль усвідомлює ризик безпосереднього втручання Заходу у війну, якщо Росія застосує ядерну зброю. Часте використання ядерних погроз послабило їхню залякувальну силу. Як висловився один із західних чиновників: “Путін знецінив цю валюту”.

Натомість деякі західні лідери готуються до російських провокацій проти країн Балтії або Польщі. Прямий російський напад видається малоймовірним. Однак західні стратеги вже давно стурбовані можливістю певної форми російського втручання, що можна було б видати за відповідь на “агресію” НАТО або за крок, спрямований на “захист” російськомовного населення в країнах Балтії. Можливо, мета полягає в тому, щоб спровокувати військову та дипломатичну кризу, яка має розколоти західних союзників і призвести до посилення тиску з боку США на Україну з метою змусити Київ піти на територіальні поступки.

Але чи справді Путін так ризикуватиме? Протягом останніх чотирьох років він завжди уникав прямої конфронтації з НАТО, попри побоювання, що Росія може атакувати лінії постачання та бази на території країн Альянсу, через які до України надходить зброя. Ескалація в країнах Балтії може вимагати перекидання російських військ із фронту в Україні. Путін також мав би врахувати ймовірність того, що відкриття другого фронту безпосередньо на території НАТО може закінчитися катастрофою — з ризиком потенційного приниження для Росії.

Тож залишається гібридна війна. За останні чотири роки РФ уже застосовувала цю тактику. Росія продовжує демонстративно стежити за ключовою західною інфраструктурою, такою як підводні кабелі й енергетичні трубопроводи.

Однак гібридна ескалація, спрямована проти цивільної інфраструктури, також ризикований крок. Захід може вжити заходів у відповідь. Представники служб безпеки зазначають, що Росія, США та їхні союзники, а також Китай, імовірно, вже впровадили у критичну інфраструктуру один одного приховані кіберінструменти, які можна порівняти з нерозірваними бомбами.

У Путіна, безперечно, є варіанти ескалації. Його проблема полягає в тому, що всі вони невдалі. Водночас майже немає ознак того, що російський диктатор готовий визнати поразку. Тож Україна та її західні союзники готуються до небезпечного літа. Якщо їм вдасться це пережити, при цьому неухильно посилюючи тиск на Росію, вони сподіваються, що до кінця року Путін та його оточення будуть змушені змиритися з реальністю й відмовитися від своїх максималістських цілей. І тоді кінець війни РФ проти України, можливо, нарешті стане видимим, зазначає оглядач.

Удари по російських НПЗ — це вже не окремі успішні операції, а частина стратегії, здатної змінити економіку війни, писав у статті для ZN.UA Михайло Гончар. Але чи достатньо цього, щоб послабити воєнну машину Кремля? Експерт переконаний: наступним етапом має стати комплексний тиск на всю нафтову логістику — від трубопроводів і резервуарів до танкерів і морських портів. Чому саме енергетичний напрям може стати одним із ключових у війні, Гончар пояснював у матеріалі "Від палаючих НПЗ до морської блокади: нова стратегія тиску на Росію".