ДБР з ефектом Стрейзанд

Може, хтось забув, то Антоніна напам'ятає. У 2003 році акторка Барбара Стрейзанд подала до суду на фотографа Кеннета Адельмана і вимагала з нього 50 мільйонів доларів. Все тому, що її будинок опинився на його світлинах на сайті Pictopia.com. Адельман розводив руками і стверджував, що фіксував ерозію берега Каліфорнії на замовлення уряду. І що, взагалі-то, на сайті є більше 12 тисяч таких фото, і хата ваша, Барбаро, нікому не здалася, щоб навмисне фоткати конкретно її. 

І це справді було так — до суду і розголосу те зображення скачали всього шість разів, включно з двома скачуваннями адвокатів. Але після того, як люди прочитали про позов акторки, сталося страшне. Вони мільйонами понеслися на сайт Pictopia.com порозглядати нерухомість знаменитості. Далі світлину опублікувала агенція Associated Press, тому її вже змогли передрукувати сотні медіа разом із розповіддю про цей випадок. 

Ситуація не лише яскрава, але й тривіальна — з розвитком інтернетів спроби заборонити щось публікувати з метою приховування призводять якраз до зворотного. Тому в нас і з'явився термін «ефект Стрезанд», який зараз яскраво відчуває голова ДБР Олексій Сухачов та його брат Олександр Сухачов. Цього разу йдеться не про будинок у Каліфорнії, а про 143 квартири. 

Колеги зі «Слідства.інфо» та «Центру протидії корупції» працювали собі над розслідуванням про харківського бізнесмена Олександра Сухачова і знайшли в нього ці 143 об'єкти майна. А також «ниточки, які тягнуться до ДБР». Два тижні тому журналістка Аліна Стрижак надіслала інформаційний запит Олексію Сухачову і ТОВ «Парковий-2», яке пов’язане з Олександром Сухачовим.

Але замість дати коментар ТОВ «Парковий-2» подало заяву в Печерський суд, і зірковий суддя Сергій Вовк заборонив журналістам публікувати це розслідування. Причому заява надійшла у п’ятницю, 3 липня, а рішення вже було в понеділок. 

А зірковий він тому, що постійно з’являється в заголовках медіа з різноманітними цікавинками. То допоміг Андрієві Портнову стягнути з держави 7 мільйонів за завдану шкоду репутації покійного. Саме він колись засудив Юрія Луценка до чотирьох років позбавлення волі, за що згодом отримав підозру. У 2015 році його навіть хотіли притягнути до кримінальної відповідальності та позбавили недоторканості. Але відпочивав він недовго і вже через рік повернувся до роботи.

У 2020 він прославився тим, що зобов’язав Офіс генпрокурора забрати справу про Олега Татарова у НАБУ. У 2023 році вийшло розслідування Bihus.Info про матір Вовка Наталю Гладку, яка будує в Одесі готель і загородила для цього шматок пляжу. А в інтерв’ю журналістці Марії Землянській заявила, що ніяка вона Вовку не мати. 

І це лише частина перипетій пана судді, бо в нас тут з вами не лоргрид. Ось що кажуть у «Слідстві.Інфо» з приводу чергової витівки нашої Барбари Стрейзанд з ДБР. 

«З цього рішення ми розуміємо, що заявники готують позов до суду щодо нашого розслідування, яке ще навіть не вийшло. І, гадаю, для того, щоб воно точно не вийшло, забороняють нам публікувати будь-що про бізнес-діяльність брата очільника ДБР. Певно, вони дуже добре усвідомлюють, скільки цікавого і важливого для суспільства ми знайшли», — каже редакторка-засновниця «Слідства.Інфо» Анна Бабінець.

Результат вийшов ефектний: у медіа одразу з’явилося безліч повідомлень про цю справу. І воно не дивно, бо в одному флаконі і квартири, і нетипово блискавичне рішення суду, і можливий тиск на медіа — все як ми любимо. Просто ідеальний тизер для розслідування, бо хто ж не захоче почитати таку запрєщонку? 

Журналістська спільнота, ясна річ, збурилася. Тим паче, що паралельно розгорнувся черговий епізод із резонансною публікацією «Бабеля» про масові смерті в полку «Скеля». Колеги опублікували новий список із ще сімома померлими під час підготовки, а напередодні до співвласника видання та власника компанії «Вирій Індастріс» Олексія Бабенка з обшуком прийшло ДБР. 

Це все змусило медіаспільноту глибоко стурбуватися і навіть об’єднатися та зробити заяву. Вашій Антоніні страшенно цікаво, наскільки масштабним і дієвим виявиться це наше обурення, бо популярною є думка, що хто-хто, а журналісти точно не дадуть себе ображати. І розуміють, що такі наїзди на свободу слова потрібно гасити одразу як вкрай тривожну тенденцію.

Але з іншого боку, потоксичити одне на одного ми теж любимо. «Слідство.Інфо» недавно кілька тижнів полоскали через конкурс «Честь професії», бо Анна Бабінець була членкинею журі, а в конкурсі змагалися матеріали «Слідства». Це збіглося з інформаційною кампанією проти розслідувачів. 

Щодо «Бабеля», то всі ми знаємо, що у нашій тусовочці багато хто недолюблює головредку Катерину Коберник через нібито зверхність та хвалькуватість. Антоніні як теж представниці білого пальта навіть обідно – найлуччіші люди шо тепер не можуть сказати, що вони найлуччіші?

Але нині виданню можуть пригадати і неоднозначні матеріали, і скептичне ставлення, наприклад, до «картонкових протестів». Бо, мовляв, туди поприходили діти, які поняття не мають, як розшифровується НАБУ та САП, але прийшли їх захищати. Тому колеги у розмовах з вашою Антоніною нині твердять, що просто карма із е бічь. 

Проте, зараз питання в іншому. Срачі та особисті симпатії й несимпатії – це, звісно, весело і прекрасно, утім, шановні, часом про солідарність теж треба згадувати. Щоб, як казав вчитель історії вашої авторки, «потім не сміятися на кутні зуби». Ми ж добре пам'ятаємо, що нас із вами теперішня влада із самого початку вважає якоюсь непотрібною прокладкою між нею та народом.