Мобілізований відмовився виконати наказ командира та не пішов на штурм: чи покарали його

В Українідо 5 років позбавлення волі засудили мобілізованого військового, який відмовився виконати наказ командира та йти на штурм позицій поблизу села Роботине Запорізької області.

Про це йдеться у вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 липня 2026 року.

Військового звинуватили у непокорі через відмову йти на штурм позицій

Суд встановив, що 18 липня 2023 року близько 08:00 на Запоріжжі сержант у присутності командира механізованого батальйону (підполковника) та інших військовослужбовців відкрито відмовився виконувати законне бойове розпорядження та бойовий наказ.

Вказані документи вимагали від підрозділу висунутися на бойові позиції у лісосмузі поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області для забезпечення продовження наступальних дій Збройних сил України.

Версія обвинуваченого: заяви про непідготований штурм

У судовому засіданні обвинувачений свою вину в непокорі не визнав. Він пояснив суду, що проходив службу за мобілізацією з квітня 2022 року. За його словами, ввечері 17 липня 2023 року виконувач обов’язків командира роти попередив особовий склад про ранкове висування на позиції. Проте вже вранці 18 липня бійцям оголосили, що вони мають іти безпосередньо на штурм, оскільки інший підрозділ виконувати це завдання відмовився.

Військовослужбовець заявив, що вважав цей наказ неможливим для виконання, оскільки його екіпаж не мав достатньої кількості боєприпасів. Через це він відкрито відмовився висуватися. За його свідченнями, згодом на позиції прибув заступник командира бригади, який почав залякувати солдатів кримінальною відповідальністю.

Тоді відмовилися троє бійців, і офіцер зняв їхню відмову на відео. Обвинувачений додав, що пізніше один із його побратимів погодився йти на завдання, а його самого затримали правоохоронці. Військовий також додав, що штурм Роботиного згодом виконали інші сили, проте бажаного результату одразу досягнуто не було, а позиції вдалося зайняти лише за кілька днів. Звинувачення у перебуванні в стані сп’яніння чоловік заперечив, запевнивши, що вживав алкоголь за добу до інциденту, а на ранок був тверезим.

Що розповіли свідки

Допитаний у суді заступник командира механізованого батальйону з психологічного забезпечення пояснив, що в липні 2023 року підрозділ виконував завдання на Запорізькому напрямку під час контрнаступу. Він наголосив, що «особовий склад був належним чином забезпечений усім необхідним для бою, а скарг на здоров’я від підсудного не надходило». Водночас офіцер визнав, що під час штурмових дій артилерійська підготовка іноді могла бути недостатньою через дефіцит снарядів на фронті.

Заступник командира роти з морального забезпечення підтвердив факт відмови сержанта йти в атаку. Він зазначив, що бійці мотивували свій крок тим, що операція, на їхню думку, не була належним чином спланована. Офіцер підкреслив, що всі військовослужбовці групи були повністю екіпіровані та мали при собі штатну зброю.

Суд також допитав водія іншого батальйону тієї ж частини. На думку водія, озброєння для штурму дійсно було недостатнім — бійці мали лише автомати та ручні гранати, а артилерійська підтримка перед атакою майже не проводилася.

Позиція суду

Провина засудженого повністю підтвердилася дослідженими письмовими документами та речовими доказами. Зокрема, слідчі надали суду розсекречений відеозапис із мобільного телефону, на якому чітко зафіксовано процес доведення бойового наказу 18 липня 2023 року. На відео зафіксовано, як обвинувачений на пряму вимогу завантажитись у техніку для штурму лісосмуги чітко відповідає: «Відмовляюсь виконувати наказ».

Характеристика за місцем служби у чоловіка негативна: зазначено, що він ставився до обов’язків безвідповідально, завдання виконував неохоче та мав схильність до порушення дисципліни. Захист надав суду медичні документи, згідно з якими у військового виявлено дегенеративно-дистрофічні зміни хребта, а вже у 2026 році під час перебування під вартою у нього діагностували туберкульоз, кардіосклероз та хронічний гепатит.

Прокурор наполягав на внесенні до вироку обтяжуючої обставини — перебування в стані алкогольного сп’яніння, посилаючись на акт медогляду газоаналізатором АлкоФор 505. Проте суд категорично відмовився брати цей висновок до уваги.

Суд також викреслив із характеристики прокурора пункти про «щире каяття», оскільки підсудний повністю заперечував провину в суді.

Розглядаючи позицію захисту про те, що наказ нібито був незаконним і становив загрозу для життя через погане забезпечення, суд зазначив наступне. Наказ комбата не мав жодних ознак очевидної незаконності чи злочинності (він був відданий уповноваженою особою, в межах компетенції командира і в належному порядку).

Суд наголосив: «відмова навіть одного бійця ламає ланцюг командування та ставить під пряму загрозу виконання бойового завдання всім підрозділом в цілому. Крім того, засуджений згодом взагалі перестав виконувати обов’язки і наразі є фігурантом іншого судового процесу за звинуваченням у дезертирстві».

Вирок суду

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалив: визнати чоловіка винним у скоєнні злочину за ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі в установі закритого типу.

На підставі статті 72 КК України засудженому в строк відбування покарання зарахували період його попереднього ув’язнення під вартою з 18 липня по 15 вересня 2023 року включно із розрахунку день за день.