Нова політика Трампа і загрози: що зараз відбувається у НАТО та чи готовий альянс відповідати на загрози

НАТО стикається із викликами через позицію Трампа / © Associated Press

За рік від саміту НАТОу Гаазі до саміту цьогорічного в Анкарі всередині блоку відбувалося так багато тривожних подій, що про єдність НАТО казати стає дедалі важче. Трамп атакує союзників та навіть найближчих соратників у Європі і хоче покарати країни, які не допомогли США у війні з Іраном.

Паралельно Пентагон почав виводити війська з Європи — в Естонії скоротили свій контингент з 500 до менше як ста осіб. Європейці ж сподіваються утримати Америку, але врешті почали нарощувати власні оборонні спроможності.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Олени Чернякової.

Ілюзія єдності НАТО

Торік на традиційне сімейне фото по завершенню саміту НАТО у Гаазі лідери йшли у доброму гуморі. Зустріч тоді завершилася абсолютно без скандалів, із доволі стислою, але спільною декларацією — країни-члени офіційно домовилися збільшити свої внески в оборону до 5% ВВП, щоправда, не відразу, а впродовж наступних 10 років. Дональд Трамп своєю чергою запевнив, що Путін ніколи не нападе на НАТО, допоки він особисто лишається в кріслі Президента США.

Усе це стало можливим насамперед завдяки дипломатичним зусиллям генсека Марка Рютте. Саме він робив усе, аби наочно продемонструвати американському лідерові, наскільки його країна важлива для альянсу, і навіть нагородив Трампа новим неформальним статусом — "татусь".

Марк Рютте, Генеральний секретар НАТО: «Думаю, він хороший друг, і він змусив нас більше інвестувати. Ми усі вирішили протягом минулих 4 місяців досягти 2%, хіба він не заслуговує на похвалу?».

Рютте тоді вдалося отримати бажане — після саміту в Гаазі про розкол в НАТО у світових медіа дійсно стали говорити менше, але тривало це зовсім недовго.

Розкол НАТО по Гренландії

У січні, після блискучої операції США із викраденням президента Венесуели Мадуро, адміністрація Трампа націлилася на свого ж прямого соратника по НАТО — Данію. Сполучені Штати висловили намір заволодіти Гренландією. При цьому у своїх промовах і офіційних заявах про те, що Данія зобов'язана продати цей стратегічний острів, президент США себе не стримував — відкрито говорив і про економічну блокаду, і про ймовірне застосування військової сили, і про те, що Гренландія у будь-якому випадку невдовзі буде під американським прапором.

На безпосередній захист Гренландії відкрито стали 8 європейських країн, які спільно виступили із жорсткою заявою “проти” анексії острова. США у відповідь миттєво підвищили економічні тарифи. Європа своєю чергою демонстративно призупинила імплементацію великої торговельної угоди з Вашингтоном.

Після тривалих консультацій з європейцями та хвилі нищівної критики всередині самої країни (навіть з боку однопартійців-республіканців) — Трамп зрештою відступив, і угода була подовжена. Але усе це непоправно вплинуло на єдність Заходу, і НАТО в тому числі.

Трамп проти НАТО: іранська криза

За рік від саміту до саміту був у Трампа і ще один серйозний привід образитися на європейських партнерів по НАТО.

Дональд Трамп, Президент США: «Я ще 25 років тому казав, що НАТО — це паперовий тигр, а головне — що ми прийдемо їм на допомогу, але вони ніколи не прийдуть на допомогу нам».

28 лютого 2026 року США разом з Ізраїлем починають масштабну військову операцію проти Ірану й публічно обіцяють союзникам швидке повалення тамтешнього режиму. Проте війна неочікувано розтягнулася на довгі тижні та місяці, а країни альянсу не лише відверто ігнорували заклики Вашингтона до єднання, а й піддали військову операцію жорсткій критиці.

Фрідріх Мерц, Федеральний канцлер Німеччини: «НАТО – це не альянс для інтервенцій, і тому НАТО тут взагалі не залучений. Я з самого початку сказав свою думку про цю війну, і нічого не змінилося».

Президент Франції Еммануель Макрон відкрито назвав цю війну такою, що грубо порушує міжнародне право. Але врешті, маючи власні серйозні зобовʼязання перед країнами Перської затоки, Париж усе ж таки розгорнув там свої винищувачі „Rafale“, системи ППО та офіційно відправив у регіон авіаносець.

Еммануель Макрон, Президент Франції: «Я віддав наказ авіаносцю "Шарль де Голль", його авіагрупі та фрегатам супроводу взяти курс на Середземне море».

Така поведінка європейських партнерів Трампа сильно обурювала, конфлікт із лідерами ЄС стрімко загострювався. Від остаточного розколу НАТО тоді врятувало компромісне рішення європейців все ж таки відкрити для США доступ до своїх військових баз. Зокрема, Лондон офіційно дозволив американцям захищати союзників та Ізраїль із території Чагоських островів, звідки активно вилітали бойові літаки.

Врешті адміністрація Трампа склала так званий список "неслухняних" і "слухняних" союзників НАТО, які мають бути покарані за відмову підтримати війну США в Ірані. І першою в цьому шорт-лісті безумовно опинилася Іспанія — єдина країна, яка так і не дозволила проліт американських винищувачів через свій суверенний повітряний простір.

Загалом операція в Ірані лиш раз підкреслила повну відсутність єдності в НАТО, адже союзників глибоко обурювало, що Трамп навіть не попередив їх про військове вторгнення. Згодом стало зрозуміло, що це і був його продуманий план.

Дональд Трамп, Президент США: «Розумієте, коли ми діяли, ми діяли дуже рішуче і нікому про це не говорили, бо хотіли зберегти елемент несподіванки. Хто знає про раптовість краще, ніж Японія? Чому ви не розповіли мені про Перл-Гарбор?».

Самостійна Європа?

Хаотичні кроки та різкі заяви Трампа навіть більше за пряму російську агресію підштовхнули європейців до чіткого розуміння, що США рано чи пізно остаточно відмежуються від них. Це чудово бачать і в Москві. За цей рік російські дрони вже неодноразово залітали і на територію Польщі, і в Румунію, а також було вкрай неспокійно у повітряному просторі країн Балтії. Але США у цій ескалації загрози не вбачали, принаймні публічно про це жодного разу не заявляли.

Але врешті-решт Вашингтон таки офіційно попередив Варшаву про високий ризик провокацій з боку росіян на їхній території у найближчі місяці. Свіжі супутникові знімки наочно показують, що Росія суттєво наростила збройну присутність уздовж кордону з Фінляндією та іншими країнами ЄС. У Білорусі Кремль розмістив міжконтинентальну ракету та ядерну зброю.

У країнах Балтії чудово розуміють загрозу реального вторгнення, тому витрачають на власну оборону суми, що значно перевищують натівську норму, та посилено укріплюють кордони. Берлін, як економічний лідер ЄС, теж у поспіху планує самостійно досягти позначки у 3,5% ВВП на оборону вже за 3 роки, що значно випереджає обумовлені на саміті в Гаазі терміни.

Фрідріх Мерц, Федеральний канцлер Німеччини: «НАТО має ставати більш європейським, щоб залишатися трансатлантичним. В останні роки ви робили занадто мало для власної безпеки. Зараз ми це надолужуємо».

Перед тим як зустрітися в Анкарі, деякі партнери по НАТО нещодавно провели зустріч у французькому Евені на саміті «Великої сімки» (G7). І там лідери вже намагалися демонструвати єдність — Трамп навіть привітав вагомі досягнення союзників щодо оборонного виробництва та підтримав спільну декларацію на підтримку України. Американський лідер не приховував, що особисто зацікавлений, аби Європа масово купувала саме американську зброю, поки темпи збройних заводів у самій Європі залишаються занизькими. Це, власне, зараз і роблять союзники.