"Тіло загиблої везли на тачці 12 кілометрів": моторошна реальність села в Україні, куди не їдуть медики і ДСНС

Вищетарасівка / © ТСН

Катастрофічна ситуація склалася у Вищетарасівці на Дніпропетровщині. Село розташоване у Нікопольському районі і по ньому з окупованої атомної електростанції в Енергодарі щодня гатять окупанти. Після кожного ворожого ударулюди залишаються безпорадними, бо полум'я від прильотів знищує цілі вулиці. І гасити його нічим — вода тут на вагу золота. Медики, поліція, пожежники сюди теж не приїжджають через безпекову ситуацію.

Про це йдеться у сюжеті Анастасії Невірної.

Що відбувається у селі

Ще на самому в’їзді у Вищетарасівку чітко видно, звідки саме прийшла велика біда. Окупована Запорізька АЕС, що розташована за якийсь десяток кілометрів від селища, видно як на долоні. Засівши на території станції ще у 2022 році, ворог взявся нещадно гатити по цивільному селу навпроти. Спочатку били важкою артилерією та «Градами», а далі — почали масово запускати ФПВ-дрони. Мешканці з розпачем констатують: «Магазин гепнули та і все».

Це влучання знищило чи не останній магазин, де ще можна було придбати продукти у селі. Раніше поруч активно працював місцевий ринок, де люди продавали свіжу городину. Тепер нічого цього в селі немає.

Галина, мешканка Вищетарасівки: «Для того, щоб виїхати у районний центр, нам треба пройти 15 кілометрів під дронами, які літають і вбивають людей. Пішки, на велосипедах, на мотоциклах — на всьому, що їздить».

Від підриву Каховської ГЕС до знищення єдиної станції очищення води

Вищетарасівка, як і Нікопольщина загалом, завжди славилась своїми багатими овочами та фруктами. За соковитою полуницею та абрикосами сюди раніше масово їздили закуповуватися з інших областей України. Однак коли російські окупанти підірвали Каховську ГЕС, вода звідси повністю пішла, і вирощувати будь-яку городину стало дуже тяжко. Воду місцевим доводилось ділити буквально по краплинах.

Великим і дуже цінним подарунком для прифронтового села тоді стала сучасна станція очищення води, яку Вищетарасівці офіційно передали міжнародні партнери з Данії. Завдяки їй місцеві мешканці нарешті отримали якісну питну воду. Та тривало це благополуччя лише до чергового прицільного російського обстрілу.

Зараз приміщення старої лікарні, де раніше видавалась питна вода, повністю розбите: дах знищено вибухами, всередині згоріло багато обладнання та майна.

Марина Петровська, в.о. старости Вищетарасівки: «В селі залишились лише колодязі, які люди використовують для гігієнічних потреб, приготування їжі і просто щоб напитися води... Машина, яка здійснювала підвезення води, на сьогодні також вщент розбита, і підвезення води повністю призупинене».

Рятувальники через атаки РФ не можуть доїхати до села

Росіяни швидко зрозуміли, що з таким катастрофічним дефіцитом води гасити масштабні пожежі після обстрілів людям просто нічим. І задля розваги окупанти почали цілеспрямовано бити по оселях беззахисних людей своїми дронами.

Жителі намагаються боротися з вогнем самотужки.

Марина Петровська, в.о. старости села Вищетарасівка: «Немає жодної можливості заїхати підрозділам ДСНС на пожежі, які з початку червня майже кожен день в селі виникають внаслідок ударів безпілотників... Ми чудово розуміємо безпекову ситуацію, але може статися непоправне, коли людина похилого віку, а їх в селі залишилась більша частина, може просто згоріти живцем».

Та і вчасно викликати вогнеборців на місце прильоту — це тепер величезна проблема. Мобільний зв’язок у селі повністю зник більше двох років тому, а стабільного електропостачання немає із травня цього року. Через постійні обстріли та загрози сюди не їдуть ані екстрені медики, ані поліція.

Галина, мешканка Вищетарасівки: «Ми нікому не потрібні. Голова громади взагалі забув, що є таке село... Ми тут залишилась маленька жменька, яка тримається і самі робимо абсолютно все — ремонтуємо газ, ремонтуємо світло, самотужки тягнемо воду, ремонтуємо пошкоджені дахи».

Загиблих доводиться вивозити на тачках за 12 кілометрів

Та найтяжче для місцевих — це доправляти до лікарень поранених та травмованих односельців. Один із місцевих мешканців помер у муках лише через те, що його вчасно не змогли передати професійним медикам. А тіло ще однієї загиблої жінки ніхто не забирав з-під руїн понад три доби.

Наталя, мешканка Вищетарасівки: «Отак само і небіжчиків вивозили. Минулого разу це був взагалі суцільний шок — на звичайній тачці 12 кілометрів хлопці вивозили тіло».

Попри таку критичну та небезпечну ситуацію, офіційну евакуацію родин із дітьми тут оголосили лише у травні цього року. Утім, самотні люди похилого віку до останнього тримаються за свої рідні домівки — їм просто немає куди виїжджати. А транзитні центри для переселенців гарантують лише тимчасове поселення.

Тож покинуті люди благають місцеву та обласну владу хоча б системно привозити сюди харчі та забезпечувати військовий супровід для медиків. Для наочного прикладу селяни наводять досвід сусіднього регіону.

Марина Петровська, в.о. старости села Вищетарасівка: «Запорізької області селище Біленьке, яке також активно обстрілюється з протилежного берега російськими військовими. Там місцева влада і органи обласного впливу намагаються здійснювати постійний супровід служб, які можуть заїжджати в село, а також регулярно підвозять продукти».

Зараз у Вищетарасівці без жодної допомоги залишаються шість сотень мешканців — люди щодня виживають на відстані прямого пострілу від ворога.