Чотири роки без «Дракона». Згадаймо Олександра Попова

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Попова.

6 серпня минає чотири роки від дня загибелі захисника України Олександра Попова на псевдо «Дракон», він загинув у боях на Бахмутському напрямку, рятуючи своїх побратимів та виконуючи завдання розвідника у складі 2-го стрілецького батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» (ДУК ПС).

Про смерть повідомив підрозділ Добровольчий Український Корпус «Правий сектор» у суботу, 6 серпня 2022 року, на своїй сторінці у Facebook: «Повідомляти такі новини завжди важко, бо не існує адекватних слів, щоб висловити нашу втрату і передати співчуття рідним і близьким. Але всім, хто знав Дракона особисто жодні слова і пояснення не потрібні – ми втратили більше ніж бійця з нереальним бойовим досвідом і легендарною харизмою. Разом з Сашком у нас вирвали шматок радості і світла які так рідко зустрічаються на війні, але ворог замість них отримає нашу лють».

Цього року йому б могло виповнитися 45 років. Представники добровольчого корпусу так згадують свого побратима на офіційних сторінках в соціальних мережах: «Упродовж багатьох років він залишався відданим українській національній Ідеї, брав активну участь у діяльності «Правого сектору», був прикладом принциповості, мужності та незламності у боротьбі за Українську Державу».

Після початку повномасштабного російського вторгнення Олександр став до зброї та продовжив боротьбу вже на фронті. Служив розвідником у складі 2-го стрілецького батальйону ДУК ПС, виконував складні та небезпечні бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту».

Теплі спомини про Героя залишила і його однокласниця, волонтерка Оксана Дідич:

«Не можу стримати сліз. Страшна новина розбила моє серце. На війні загинув друг, однокласник і дуже хороша людина – Олександр Попов. Сказати, що боляче – нічого не сказати. Сашко, ти назавжди залишишся в наших серцях. Ти – Герой, людина честі і гідності, воїн без страху. Ти був справжнім патріотом, вірив у щасливе майбутнє нашої країни і вперто, навіть після поранень, ішов її далі захищати».

Побратими зі штурмової роти «Вовки Да Вінчі» також написали: «Ні, герої вмирають. Гучніше, ніж про це говорять. Частіше, ніж про це згадують. Несподіваніше, ніж до цього себе готують. Друга Дракона вбили у боях за Бахмут. За ним лишаться не тільки спогади про достойну і світлу людину. За ним лишається його колосальний бойовий досвід, який він передавав молодшим побратимам, який він вкладав у наш бій за правду. Стус писав: «Хай помреш, та за нами останеться рух». Ми лишаємося, Драконе. Тобі – тричі Слава!»

Олександр народився 25 травня 1981 року в місті Кам’янець-Подільський на Хмельниччині. Батько й мати загинули в автокатастрофі, коли Олександру було лише дев’ять років. Тож його разом зі старшою сестрою Оксаною та братом Сергієм виховувала бабуся.

Закінчив Кам’янець-Подільську ЗОШ I-III ступеня №7. Після школи спершу навчався в технікумі Подільської державної аграрно-технічної академії за спеціальністю «Механізація сільського господарства». Пізніше продовжив навчання в Подільській аграрно-технічній академії (нині – Подільський державний університет) за спеціальністю інженера-механіка.

Після закінчення навчання Олександр проходив службу в Збройних Силах України в рядах Ракетних військ та артилерії. Там здобув військову спеціальність коригувальника артилерійського вогню.

Під час Революції Гідності Олександр не зміг залишитися осторонь. 23 лютого 2014 року він вступив до лав «Правого сектору», а вже з початком російської агресії вирушив на схід України.

З червня по серпень 2014 року брав участь в АТО в рядах добровольчого батальйону «Азов». Після цього в складі 7-го окремого батальйону ДУК «Правий Сектор» брав участь у боях у районі Донецького аеропорту, Пісків, Опитного, Водяного, Невельського, Авдіївки та Мар’їнки.

З серпня 2015 року командував 2-ю окремою тактичною групою ДУК «Правий сектор», яка виконувала бойові завдання під Волновахою. З 14 лютого 2016 року був призначений виконувачем обов’язків командира 7-ї резервної сотні ДУК «Правий сектор» на Хмельниччині.

Під час розвідувальної операції поблизу Новомихайлівки 7 січня 2016 року група Олександра потрапила в засідку. Він отримав два кульові поранення, однак після лікування та реабілітації вже навесні повернувся до свого підрозділу. 11 червня того ж року під час виконання бойового завдання на позиції «Шахта Бутівка» зазнав важких мінно-вибухових поранень. Лікарям вдалося врятувати його життя, однак продовжувати службу на фронті він уже не міг.

З 2018 року Олександр очолював Хмельницьку обласну організацію політичної партії «Правий сектор», займався громадською діяльністю, військово-патріотичним вихованням молоді та брав участь у націоналістичних акціях.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Олександр знову став на захист України.

У боях на Бахмутському напрямку в Донецькій області загинув. Потрапивши в засідку, взяв бій на себе і ціною свого життя зберіг життя своїм побратимам.

У захисника залишилися рідні брат, сестра та племінники.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.