Непрозора гра: чому зривається угода США та Ірану в Ормузькій протоці?

Напруга в Ормузькій протоці, яка й до того була значною, досягла свого піку після повідомлень про зрив попередньої рамкової угоди між США та Іраном. Білий дім почав готуватися до складного, можливо, багатоденного чи навіть багатотижневого протистояння. Все почалося з відновлення атак Тегерана на комерційне судноплавство, що стало прямим викликом міжнародному морському праву.

Раніше Білий дім намагався вирішити ситуацію дипломатичним шляхом, уклавши меморандум про взаєморозуміння. Ця тимчасова домовленість мала на меті приборкати амбіції Ірану щодо контролю над критично важливим водним шляхом. Проте, як виявилося, частина іранського керівництва вважала цю угоду невигідною, оскільки вона не принесла очікуваних економічних переваг, зокрема, не дозволила Ірану суттєво збільшити продажі нафти, попри пом'якшення санкцій.

Ситуація різко погіршилася 8 липня, коли президент США Дональд Трамп заявив про "завершення" 60-денного перемир’я після чергових атак Ірану на торговельні судна. У відповідь США завдали двох раундів ударів по об'єктах інфраструктури поблизу Ормузької протоки. Проте Іран відповів атаками на американські бази в Кувейті та Бахрейні, чітко давши зрозуміти, що не відмовиться від своїх претензій на контроль над протокою.

Подальший розвиток подій виявив глибокі внутрішні розбіжності в Тегерані. Більш радикальні представники іранської влади, розчаровані відсутністю реальних здобутків від меморандуму та недоступністю заморожених активів через невиконання Іраном ядерних зобов'язань, вважали його порушеним. Вони активно виступали проти будь-яких поступок, прагнучи зберегти вплив на протоку. Цей внутрішній конфлікт підштовхнув їх до відновлення нападів.

В умовах зростаючої напруги віцепрезидент США Джей Ді Венс рішуче заявив, що Ормузька протока повинна залишатися відкритою. Він попередив, що американські збройні сили негайно дадуть відповідь, якщо Іран спробує заблокувати цей життєво важливий морський шлях. Це підкреслило рішучість Вашингтона захищати свободу судноплавства та підтримувати стабільність світових енергетичних ринків.

Наразі США перебувають у міцнішій позиції для ескалації, адже сотні нафтових танкерів вже успішно пройшли Ормузькою протокою альтернативним маршрутом поблизу узбережжя Оману. Це знизило ризики різкого стрибка цін на нафту і дало Білому дому більше впевненості у своїх діях. Однак, за словами американських чиновників, подальший розвиток конфлікту повністю залежатиме від дій Ірану, що залишає ситуацію в підвішеному стані.

Ця криза в Ормузькій протоці є частиною ширшої "війни", що розпочалася з метою ослаблення ракетного потенціалу Ірану та знищення його ядерної програми. Хоча Вашингтон пропонував компроміс: Тегеран відмовляється від претензій на контроль над протокою в обмін на розблокування частини заморожених активів, іранська влада відкинула цю пропозицію. Заступник міністра закордонних справ Ірану Казем Гарібабаді наголосив, що протока перебуває під юрисдикцією Ірану.

Для Ірану значно привабливішим видається варіант запровадження постійного збору за прохід через Ормузьку протоку, що потенційно може приносити державі близько 40 мільярдів доларів щорічно. Це ускладнює переговори та зберігає невизначеність щодо майбутнього світових цін на нафту.

Один з американських чиновників прокоментував ситуацію для Axios: "Частина іранського керівництва була незадоволена всім цим... Вони почали стріляти, і ми вирішили, що настав час дати їм відсіч. Це процес. У нас є терпіння. Якщо ми відчуваємо, що не отримуємо бажану угоду, ми не будемо її укладати".

Головний перемовник Ірану Мохаммад Багер Галібаф жорстко заявив у соцмережі X: "Якщо ви завдасте удару, то отримаєте відповідь. Ормузька протока відкриється лише за іранськими домовленостями, а не під американськими погрозами".

Подальша доля Ормузької протоки та стабільність світового нафтового ринку залишаються під загрозою, адже протистояння між США та Іраном переросло у складну гру, де дипломатія поступилася місцем військовому тиску. Вирішальним фактором стане те, чи зможе Тегеран знайти внутрішній компроміс і припинити атаки, дозволивши мирне проходження суден через стратегічно важливий водний шлях.