RAND: перевага на боці Києва, але Путін може вдарити по Європі

Масований російський удар по Києву 1 липня Володимир Путін задумував як демонстрацію сили - відповідь на нові повідомлення, що Україна перехоплює ініціативу на фронті. Але двоє аналітиків RAND Europe читають цей крок інакше: ставка Москви на грубу силу свідчить радше про її слабкість.

Як пише "Хвиля", про це йдеться у колонці Джона Кеннеді та Джейкоба Паракіласа для Foreign Policy.

За останні місяці ситуація для Києва помітно змінилася. Роботизована й автоматизована українська армія сповільнила російський наступ до кривавого повзання, а подекуди й відвойовує території. Автори наводять цифри: темп просування росіян впав до найнижчого рівня за весь час війни, а цього року Україна повертає більше своєї землі, ніж будь-коли з 2023-го.

Втрати російської армії зростають, і співвідношення втрат змінилося на користь ЗСУ. Це, за словами аналітиків, наслідок стратегії міністра оборони Михайла Федорова, який робить ставку на роботів замість людей, щоб зберегти обмежений мобілізаційний ресурс.

Паралельно українські дрони й крилаті ракети щоночі б'ють по цілях за сотні кілометрів від кордону. Київ створив власний далекобійний ударний комплекс, спираючись на свій авіаційний та оборонний сектор. Саме удари по російських нафтових об'єктах, зазначають автори, не дали Москві повною мірою скористатися зростанням цін на нафту під час війни США та Ізраїлю проти Ірану.

Українські стратеги давно кажуть: послабити позиції Путіна можна, лише завдаючи йому втрат усередині Росії. Терпіння й покора населення - головний актив Кремля - опиняються під загрозою, поки росіяни відчувають дедалі більшу ціну війни. Опитування незалежного "Левада-центру" фіксують поступове зменшення частки тих, хто вважає, що країна рухається "у правильному напрямку".

Показовою автори називають репліку багаторічного очільника Ощадбанку Росії Германа Грефа. "Не думаю, що в країні є хоч одна людина, чиї турботи полягали б у чомусь іншому, ніж якнайшвидше завершення воєнних дій", - заявив він минулого тижня.

Попри це списувати російську армію з рахунків рано. Путін жодного разу не демонстрував готовності змінити курс, і деескалація навряд чи стане його вибором. Гірше того - він може спробувати ескалувати, особливо якщо відчує себе загнаним у кут.

Така ескалація, прогнозують автори, може піти не вгору, а вшир. Пряма атака на Європу малоймовірна, поки російські сили перенапружені, натомість зросте гібридна активність: політичний тиск, кібератаки, диверсії, удари по інфраструктурі та спроби вбивств. Мета - залякати європейські країни, не спровокувавши масштабної відповіді.

Кеннеді й Паракілас наголошують: зростання українських можливостей бити по цілях у Росії - не привід союзникам згортати підтримку. Умов для переговорів поки немає, адже Москва неодноразово відкидала мирні плани, вигідні їй самій. Попри спокусу вважати, що війна просто триває без змін, реальність, на думку авторів, інша: Україна перемагає, і саме тому тиснути на справедливий мир зараз - і морально, і стратегічно правильний шлях.

Раніше "Хвиля" писала, як удари по НПЗ спровокували в Росії найгіршу паливну кризу за десятиліття. Також ми розповідали, чому загнаний у кут Путін стає небезпечнішим для України та Заходу.