Рух Європи вправо: чим загрожує Україні прихід до влади радикалів?

Поки Брюссель грузне в бюрократії, а партії, до яких європейці звикли за ситі та безхмарні десятиліття життя без війни, намагаються загравати з виборцями півзаходами, Європа стрімко змінює політичне забарвлення. Повернення Марін Ле Пен до президентських перегонів у Франції - лише дзвіночок. Сьогодні правий популізм перестав бути маргінальним пугалом, перетворившись на головний електоральний тренд континенту. Журналіст Коротко про розбирався, чому європейці масово голосують за радикалів і чим це зрушення електоральних симпатій загрожує Україні.

Ле Пен допустили до виборів президента Франції

Марін Ле Пен зголосилася взяти участь у президентських виборах у Франції у 2027 році. Нагадаємо, її звинувачували у нецільовому використанні та розкраданні бюджетних коштів Європейського парламенту. У березні 2025 року суд першої інстанції визнав Марін Ле Пен винною. У липні 2026 року Апеляційний суд Парижа засудив її до трьох років позбавлення волі. Суд зобов'язав її виплатити 100 000 євро, також Ле Пен заборонили обіймати виборні посади терміном на 45 місяців.

І ось тепер ця заборона фактично скоригована. Апеляційний суд скоротив термін заборони балотуватися зі стартових 5 років до 45 місяців, з яких 30 місяців умовно. Оскільки відлік дискваліфікації розпочався 31 березня 2025 року, реальна заборона (15 місяців) спливає задовго до президентських виборів, запланованих на весну 2027 року.

Тому Ле Пен вже заявила, що йде на вибори у тандемі із формальним головою партії Жорданом Барделлою. У разі своєї перемоги на президентських виборах вона пообіцяла призначити Барделлу на посаду прем'єр-міністра Франції. За словами Ле Пен, їх спільні передвиборчі перегони розпочнуться «дуже скоро».

Повернення Ле Пен у велику політику - яскравий доказ різкого крену умів у Європі у бік правих. Більше того, праві та ультраправі сили в Європі не просто починають новий похід у владу, а переживають найпотужніший і найглибший електоральний підйом з часів Другої світової війни.

Майже кожен четвертий європеєць – за правих та ультраправих

Згідно з дослідженнями європейських політологів, проведеними до літа 2026 року, майже кожен четвертий європеєць на національних виборах віддає свій голос за вкрай праві партії. Останніми роками цей показник зростав стрімкими темпами, збільшившись майже у п'ять разів проти середини 1990-х.

У Франції партія «Національне об'єднання» планомірно розширює вплив на регіональному рівні та утримує статус ключової опозиційної сили в країні.

У Німеччині на загальнонаціональному партійному з'їзді в Ерфурті в липні 2026 року правопопулістська «Альтернатива для Німеччини» (АдГ) переобрала своїх лідерів (Алісу Вайдель та Тіно Хрупаллу) та офіційно заявила про претензії на входження до федерального уряду. Вона залишається найбільшою опозиційною партією країни.

В Італії уряд Джорджі Мелоні («Брати Італії») успішно утримує владу, демонструючи, що участь правих в управлінні державою більше не відлякує виборців, а лише зміцнює їхні позиції.

Лідер сувереністської та правої партії AUR Джордже Сіміон у Румунії, який виграв перший тур президентських виборів у 2025 році, до середини 2026 року став головним бенефіціаром затяжної економічної кризи в країні та має високі шанси на перемогу на виборах у листопаді 2026 року.

Праві сили успішно закріпилися у політичних ландшафтах Данії, Фінляндії, Бельгії, Австрії та Угорщини. Тепер вони диктують мейнстримним партіям свої умови, змушуючи навіть центристів переймати жорстку праву риторику, щоби не втратити електорат.

Та й у самому Європарламенті зараз традиційна проєвропейська центристська більшість фактично розмита. Помірно права Європейська народна партія (ЄНП) все частіше блокується з правими та ультраправими фракціями для ухвалення жорстких рішень - наприклад, щодо міграційної політики та створення депортаційних хабів за межами ЄС.

Нинішня політика Євросоюзу дарує правим та ультраправим владу

І якщо бути чесними, то існують дуже вагомі причини зростання популярності правих та ультраправих у Європі. Тут накопичилося стільки політичних, соціальних та бюрократичних проблем, що правим просто «падає до рук» симпатія виборців, а з нею можлива влада.

По-перше, європейців дедалі більше озлоблює міграційна політика Євросоюзу. Традиційні партії тривалий час ігнорували масштаби проблеми, що дозволило перехопити ініціативу. Їхні вимоги жорстко обмежити надання притулку, посилити контроль на кордонах та запустити програми масової депортації («реміграції») нелегалів стали сприйматися суспільством не як радикальні гасла, а як вимушена потреба.

Далі йдуть економічні проблеми. Багаторічне зростання інфляції, падіння реальних доходів населення та дефіцити національних бюджетів серйозно підірвали довіру до традиційних центристських урядів. Праві популісти вміло використовують невдоволення громадян, звинувачуючи чинну владу у неефективному витрачанні коштів, зростанні податків та нездатності захистити місцевий бізнес від глобальної конкуренції.

«Зелена» політика Євросоюзу – це ще один бал на користь правих та ультраправих. Жорсткі екологічні реформи Брюсселя, спрямовані на декарбонізацію (відмова від традиційних енергоносіїв на користь екологічної енергетики), стали важким фінансовим тягарем на європейську промисловість, фермерів та простих споживачів. Зростання цін на енергоносії та паливо, а також жорсткі обмеження для аграрного сектору викликали масові страйки по всій Європі, зробивши праві партії головними захисниками інтересів робітничого класу.

Ну і окрім цього, європейців вже відверто дратує бюрократія Євросоюзу, через що у європейському суспільстві стрімко зростає євроскептицизм. Праві сили успішно монетизують цей тренд, просуваючи ідеї суверенізму. Вони вимагають повернути ключові важелі управління та прийняття рішень із Брюсселя назад національним парламентам, захищаючи місцеву ідентичність від розмивання в рамках наддержави ЄС.

Україні слід насторожитися

Зростання популярності ультраправих сил у Європі несе у собі серйозні довгострокові ризики для стабільності, обсягів та передбачуваності військової і фінансової допомоги Україні. Незважаючи на те, що багато лідерів правих популістів, як, наприклад, та ж Марін Ле Пен, після 2022 року публічно засудили дії Росії, може статися так, що ця позиція є прагматичним передвиборчим кроком, а не фундаментальною зміною переконань.

Конкретно прихід до влади правих та ультраправих у країнах Європи може загрожувати наступними наслідками: затягування рішень на користь України та розмивання консенсусу щодо надання допомоги Києву. Далі це може спричинити зміщення фокусу уваги виборців з України на внутрішні проблеми. Праві популісти будують свої кампанії на гаслі «Своя країна - насамперед» (приклад Угорщини та Польщі).

Прихід до влади цих сил загрожує й більш відчутними проблемами для Києва. Це може призвести до повного блокування євроінтеграції України, адже праві партії є жорсткими сувереністами та євроскептиками. Вони категорично проти розширення Євросоюзу за рахунок нових держав.

Далі можуть бути вимоги від правих партій, що перемогли в Європі, про негайні мирні переговори на умовах поступок з боку України (відмови від анексованих територій).

Ну і найгірший варіант - ризик створення проросійської коаліції всередині ЄС. Якщо сьогодні блокуванням ініціатив на користь України системно займалася Угорщина, то з приходом до влади правих сил у Німеччині, Франції, Австрії, Румунії та інших державах може сформуватися потужний блок усередині ЄС. Такий альянс зможе повністю паралізувати санкційну політику проти Росії та припинити спільні закупівлі озброєнь для ЗСУ.

Думка політолога

Віталій Кулик, експерт-міжнародник:

- До зростання популярності правих та ультраправих призвів цілий комплекс соціальних, економічних та інших проблем. Наприклад, явна криза мультикультуралізму у європейському проєкті. Це питання тривалий час не вирішувалося, а замовчувалося та ігнорувалося європейським істеблішментом. Відповідно, міграційні хвилі після «арабської весни» фактично показали наявність проблеми, з якою європейський проєкт не справляється.

Посилилася криміногенна ситуація, виникло відторгнення або сегрегація всередині суспільства, і, як наслідок, досить швидко нагромадилися інші проблеми, з якими інші політичні партії не справлялися. Праві користувалися цим. Вони просувають ідею повернення до національних держав, захист їх кордонів, суверенітету, ідентичності та збереження чи повернення до звичного способу життя.

А все це перегукується із загальносвітовим трендом МАГА, якому дав поштовх Дональд Трамп. І тепер багато політичних проєктів, бачачи його популярність, мімікрують під цей рух. Нинішній бюрократії та істеблішменту Євросоюзу просто нема чого протиставити правим та ультраправим гаслам. Вони щось пропонують, але це здається напівзаходами для європейського обивателя.