Україну визнали не прохачем, а силою: що змінив саміт НАТО в Анкарі

За підсумками саміту НАТО в Анкарі союзники підтвердили єдність Альянсу, прихильність до статті 5 та довгострокову підтримку України.

У підсумковій декларації Україна названа учасником, що сприяє трансатлантичній безпеці. Країни НАТО зобов’язалися у 2026 році надати Києву 70 млрд євро військової допомоги, озброєння та підготовки, а у 2027 році зберегти підтримку щонайменше на тому ж рівні.

Крім того, за даними джерел, у кулуарах саміту вдалося домовитися про ліцензію на виробництво ракет для системи Patriot для України. Союзники також оголосили про нові оборонні закупівлі на суму 50 млрд доларів, розширення виробництва озброєння та модернізацію Альянсу — зокрема, посилення ППО, розвиток безпілотників, штучного інтелекту, кібер- та космічних можливостей.

На перший погляд, рішення саміту виглядають як демонстрація єдності Заходу та готовності до довгострокового стримування Росії. Однак для України ключовим залишається питання практичного наповнення цих заяв.

Про те, що насправді означають підсумки саміту НАТО для України, наскільки реалістичними є нові зобов'язання союзників і чи може ліцензія на ракети для Patriot змінити ситуацію з протиповітряною обороною, Фокус поговорив з експертами.

Україна домоглася навіть того, на що не розраховувала, — збільшення фінансування

Українські експерти одностайні в тому, що саміт в Анкарі був досить успішним і продуктивним. Причому порівняно з Вільнюським, Мадридським, Вашингтонським та останнім Гаазьким самітами є конкретні плюси, хоча, звісно, є й негативні моменти.

По-перше, у декларації саміту вперше визнається, що Україна є гарантом безпеки, а не лише отримувачем допомоги.

"Досі, нагадаю, НАТО відмовлялося застосовувати цей термін стосовно України. До речі, це один із ключових показників, за якими вирішують, чи може певна держава в перспективі стати членом НАТО чи ні", — каже Фокусу політолог Олег Постернак.

Друге — це протиракетна оборона, протиракетна програма, спроба пошуку, швидкого пошуку ракет-перехоплювачів.

"У рамках саміту було підписано міжурядову угоду про створення Центру технічного обслуговування ракет PAC-3, а також Трамп пообіцяв передати нам ліцензії. В принципі, розпочата співпраця колись принесе свої плоди", — зазначає політолог.

По-третє — закріплення військової допомоги на рівні 140 мільярдів євро. Так званий план Мерца на два роки.

"Що важливо, військова підтримка передбачається й на 2027 рік — це чіткий сигнал Російській Федерації. До речі, за цей пункт проголосували і Польща, і Угорщина, і Словаччина, і Болгарія. Тим більше що на полях саміту президент Зеленський зустрівся з Навроцьким, що теж є позитивним підсумком саміту", — підкреслює Постернак.

Четверте — це PURL і Jumpstart. Це дві американські програми, два механізми, за допомогою яких Україна закуповує озброєння, зокрема за європейські кошти.

"Наша мета полягала в тому, щоб довести обсяг PURL до 15–16 мільярдів доларів. Ви знаєте, що на саміті Канада заявила про допомогу в розмірі 900 мільйонів. Це суттєві й важливі речі", — вважає політолог.

П'яте — це Drone Deal. Підписано угоди з Естонією, Данією та Нідерландами, і цей процес триватиме.

"Насправді Україна провела форум оборонних інновацій. Усі ці угоди та сам форум підтверджують, що українська армія значно випереджає збройні сили країн — членів НАТО у розумінні технологій та інновацій, особливо на сучасному полі бою. Це, в принципі, я вважаю, суттєві результати саміту", — підсумовує політолог.

За словами військового експерта Олега Жданова, головне, чого домагалася Україна на саміті в Анкарі й що вона отримала, — це фінансування військових програм. Причому навіть більше, ніж розраховували, — 140 млрд євро на два роки.

"Тобто на цей рік ми маємо 70 млрд від Альянсу, а тепер ще й 90 млрд від Європейського Союзу. І ми можемо спокійно зайнятися питаннями нашої обороноздатності та не турбуватися про існування держави. Фінансування є — це було головне. До речі, це було єдине питання, яке порушувалося в рамках саміту щодо нашої країни, всі інші питання були кулуарними, на полях саміту. І тут я маю на увазі те, що Дональд Трамп змінює свій вектор нібито на нашу користь", — каже Фокусу військовий експерт.

Трамп висловив думку, що Україна — сильна й смілива країна, і що він дасть дозвіл на виробництво ракет для Patriot, мовляв, "давайте самі тут швидко все робіть, захищайтеся". Тож на даному етапі саміт виглядає навіть непогано. Але, за словами військового експерта, є побоювання, що Трамп після дзвінка Путіну знову змінить свою позицію. Так завжди буває.

Невдачі на саміті НАТО безпосередньо торкнуться України

Однак, як зазначив політолог, питання членства України в НАТО відійшло на другий план — переважно через неприйняття Трампа та відсутність консенсусу щодо вступу України до НАТО.

"Засідання Ради "Україна-НАТО" (це такий міжконсультативний міжурядовий орган) відбувалося на рівні міністрів закордонних справ, а не глав урядів чи держав. Тому Україна зробила ставку переважно на двосторонні зустрічі. Ви бачили ці зустрічі з великою кількістю лідерів держав і урядів. Провалилася ідея Марка Рютте закріпити зобов'язання союзників виділяти Україні не менше 0,25 % ВВП. Натомість було запропоновано 140 млрд євро на два роки, і це, в принципі, було прийнято. Можливо, попередня ідея Рютте була цікавішою та перспективнішою", — вважає Олег Постернак.

Що стосується участі України в заходах НАТО — було помітно, що європейські союзники США сприймають це скоріше як показовий, символічний крок, покликаний роздратувати Росію, як певний сигнал для стримування агресивних намірів РФ. За словами політолога, зрозуміло, що це не є суттєвою інтеграцією для нашої держави.

"Країни Європи та США використовують Україну на саміті НАТО як сигнал для Росії. Але при цьому Україна суттєво не просувається в напрямку євроатлантичної інтеграції. І зверніть увагу: у порядку денному немає питання про гарантії безпеки. А це питання ми обговорюємо вже 25 років, і зараз воно знову актуальне", — підкреслив Постернак.

Головний мінус саміту, на думку військового експерта Жданова, — Трамп посварився з усім НАТО. Він відмовився фінансувати програму PERL (Prioritized Ukraine Requirements List — ініціатива США та НАТО, що дозволяє забезпечувати Україну критично необхідним озброєнням через цілеспрямоване фінансування поставок американського виробництва — прим. ред.), заявивши: "платіть самі". Європа відповіла, що в такому разі 300 мільярдів доларів будуть спрямовані на європейський ВПК, а не в США, хоча Трамп постійно хвалиться інвестиціями в американську економіку.

"Для України це не є критичним, Європа продовжить фінансування, але без США їм буде важче. Україні зараз важливо перепочити й терміново отримати ліцензію на ракети для Patriot, поки позиція Трампа не змінилася. Якщо ми отримаємо ліцензію на ракети, то виробництво можна налагодити за кілька місяців на базі "Південмашу". Як пояснив помічник міністра оборони Сергій Бескрестов, ракета влаштована просто: корпус, вольфрамовий сердечник, маршовий двигун і система наведення. Складність полягає лише в дорогих компонентах — вольфрамі, тому одна ракета коштує близько 3 млн доларів", — зазначає Жданов.

Саміт в Анкарі наблизив мирні переговори

Однак, на думку Постернака, загалом саміт НАТО наблизив нас до мирних переговорів. З'явився новий імпульс, і Трамп матиме контакт із Путіним, а далі буде розуміння того, як Росія сприймає результати саміту НАТО з точки зору своїх інтересів.

"Поки що Росію не зупинено, і вона продовжує війну. Мені здається, це очевидно. Але й на Заході змінилися тактичні кроки та змінилося розуміння ролі Росії. Зверніть увагу на коментарі Трампа про те, що Україна не зазнала поразки. Є й на полі бою певні успіхи. Плюс ініціатива України щодо знищення промислово-військових об’єктів РФ. Для Заходу це є певними маркерами та орієнтиром сили України. Загалом все більш-менш складається на нашу користь", — констатує політолог.

Нагадаємо, президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон готовий надати Україні ліцензію на виробництво ракет для систем Patriot. Про це він повідомив 8 липня під час прес-конференції з президентом Володимиром Зеленським у рамках саміту НАТО в Анкарі.