Яке церковне свято в Україні 17 липня

17 липня (30 липня), в православному календарі день пам’яті святої великомучениці Марини. За церковним переданням, свята Марина народилася наприкінці III століття в місті Антіохія Пісідійська (територія сучасної Туреччини). Її батько був язичницьким жерцем, а мати померла незабаром після народження доньки. Дівчинку виховувала благочестива годувальниця, яка була християнкою. Саме від неї Марина почула про Ісуса Христа, Його любов до людей та вчення про спасіння.

У дванадцятирічному віці Марина свідомо прийняла християнську віру. Коли батько дізнався про це, він зрікся доньки, адже за тих часів сповідування християнства в Римській імперії вважалося тяжким злочином.

Коли Марині було близько п’ятнадцяти років, її побачив правитель області Олімврій. Захопившись красою дівчини, він запропонував їй стати його дружиною. Проте Марина відмовилася, пояснивши, що присвятила своє життя Богові й не зречеться християнської віри.

Розгніваний правитель наказав заарештувати дівчину. Її довго переконували принести жертву язичницьким богам, обіцяючи багатство, владу та розкішне життя. Але Марина твердо відповідала, що поклоняється лише Ісусу Христу.

Після відмови зректися віри Марину піддали жорстоким катуванням. Її били, роздирали тіло залізними гаками, кидали до в’язниці. Проте, за переказами, Господь чудесним чином зцілював її рани, зміцнюючи мученицю перед новими випробуваннями.

Одне з найвідоміших передань розповідає, що у в’язниці Марині явився диявол у вигляді страшного дракона. Він намагався налякати дівчину, але вона осінила себе хресним знаменням, і чудовисько зникло. Саме тому на багатьох іконах святу Марину зображують із драконом біля ніг — як символ перемоги віри над силами темряви.

Не змігши зламати мужність дівчини, правитель наказав стратити її. Перед смертю Марина гаряче молилася за всіх, хто звертатиметься до Бога з вірою та згадуватиме її подвиг.

За церковним переданням, під час страти багато свідків, вражених стійкістю мучениці та чудесами, які відбувалися навколо неї, увірували в Христа.

Церковне свято 17 липня — день пам’яті блаженного священномученика Павла Гойдича

Павло Гойдич народився 17 липня 1888 року в селі Руські Пекляни (нині Пряшівський край, Словаччина) у родині греко-католицького священника. При хрещенні він отримав ім’я Петро.

З дитинства майбутній єпископ виховувався в атмосфері глибокої віри та любові до Бога. Після закінчення гімназії він вступив до духовної семінарії в Пряшеві, а згодом продовжив богословські студії в Будапешті.

1911 року Петро Гойдич був висвячений на священника. Через кілька років він вступив до монастиря Чину святого Василія Великого, прийнявши чернече ім’я Павло.

1927 року Папа Римський призначив отця Павла апостольським адміністратором Пряшівської греко-католицької єпархії, а вже незабаром він став єпископом.

Своїм духовним девізом владика обрав слова: «Бог є любов, любімо Його!» Ці слова стали дороговказом усього його життя.

Єпископ Павло вирізнявся великою скромністю, відкритістю та турботою про вірян. Він багато подорожував єпархією, відвідував найвіддаленіші парафії, підтримував священників, допомагав бідним і особливу увагу приділяв вихованню молоді.

Під час Другої світової війни владика Павло відкрито виступав проти будь-яких проявів ненависті та насильства. Він засуджував переслідування єврейського населення й допомагав рятувати людей від депортації.

За свідченнями істориків, завдяки його втручанню та виданим документам вдалося врятувати життя багатьом єврейським родинам. За цей подвиг 2007 року ізраїльський меморіальний комплекс «Яд Вашем» присвоїв Павлу Гойдичу почесне звання «Праведник народів світу».

Після завершення війни влада комуністичної Чехословаччини розпочала кампанію з ліквідації Греко-Католицької Церкви. Єпископу Павлу неодноразово пропонували зректися єдності з Римом і перейти до православної церкви, обіцяючи високі посади, свободу та привілеї. Однак він категорично відмовився, заявивши, що не може зрадити свою совість і віру.

1950 року владику заарештували за сфабрикованими звинуваченнями у державній зраді та шпигунстві. Суд засудив його до довічного ув’язнення.

Павло Гойдич пройшов через численні тюрми та табори, де зазнав важкої фізичної праці, голоду, хвороб і постійних принижень. Попри це він не втрачав віри, підтримував інших в’язнів, молився та прощав своїх переслідувачів.

17 липня 1960 року, у день свого 72-річчя, владика Павло помер у тюремній лікарні міста Леопольдов. Його смерть стала справжнім мученицьким завершенням життя, повністю присвяченого Богові.

Після падіння комуністичного режиму почалося офіційне вшанування пам’яті єпископа-мученика. 4 листопада 2001 року під час візиту до Словаччини Папа Римський святий Іван Павло II урочисто проголосив Павла Гойдича блаженним Католицької Церкви.

Церковне свято в Україні 17 липня за старим календарем

За старим календарем 17 липня в Україні вшановували пам’ять святителя Андрія. ін народився в Дамаску, а з юних років присвятив своє життя служінню Богові. Андрій брав участь у важливих церковних подіях свого часу, захищаючи православне вчення та зміцнюючи віру християн.

Прикмети 17 липня

• Якщо вранці багато роси, день буде ясним і без опадів.

• Гучний грім обіцяє сильну зливу, а тихий і далекий — короткочасний дощ.

• Якщо ластівки літають низько над землею, варто чекати на дощ.

Що не можна робити 17 липня

Вважалося, що 17 липня не підходить для початку важливих справ, укладання серйозних домовленостей чи дорогих покупок, адже вони можуть не принести бажаного результату. Також цього дня радили не розповідати іншим про свої задуми, щоб не накликати невдачу, і не позичати гроші, аби разом із ними не віддати власний добробут.

Що можна робити 17 липня

З давніх-давен існувала легенда про Марину — доньку морського володаря, яка покинула морське царство заради життя серед людей. За переказом, розгніваний батько не зміг пробачити її вибору й щороку в день її пам’яті посилає на землю блискавки та грім, нагадуючи про свою образу. Саме тому грозу цього дня в народі вважали особливою.

Яке свято 17 липня 2026 року / © ТСН Збірна Іспанії / © Associated Press Дженніфер Лопес / © Getty Images Дональд Трамп і Сенат США / © ТСН.ua