"Нас погрожували спалити, убити та зґвалтувати", - господиня польського LAS RĄK про погрози та допомогу Україні

Жителька Варшави Софія (Zofia), власниця магазинчика хенд-мейд виробів LAS RĄK handmade heaven, опинилася в центрі цькування з боку своїх земляків-поляків. Софія вже багато років займається благодійністю, а від початку повномасштабного вторгнення Росії допомагає українським біженцям та військовим.

Декілька днів тому у Варшаві пройшов Марш пам'яті жертв Волинської трагедії, під час якого багато учасників кричали антиукраїнські гасла. У цей час одна із співробітниць магазину LAS RĄK, також полячка, вийшла на вулицю, піднявши руки з опущеними великими пальцями - тобто мовчки показала свою незгоду з тим, що відбувається. Але після цього на магазин обрушилася масова хвиля негативних відгуків. Більше того, на польських інтернет-форумах публікують її ім'я та прізвище, закликаючи до помсти, а магазинчик зазнав нападу.

Проте вчинок співробітниці магазину викликав і схвалення. У соцмережах також розгорнулася кампанія на підтримку магазину та його господині – поляки, українці та білоруси дякують їй за позицію та закликають допомогти її магазину, купивши товар.

Про те, що зараз відбувається, про напад на галерею, особисті погрози та підтримку, яку жінка отримала від поляків, українців та білорусів, Софія розповіла Коротко про. При цьому жінка не хоче публікувати своє фото, оскільки погрози продовжуються.

Цей марш швидше ображав жертв Волинської трагедії, ніж віддавав їм шану

- Софіє, 4 липня у Варшаві проходив Марш вшанування пам'яті жертв Волинської трагедії. Для багатьох поляків це дуже болісна тема. Що спонукало вашу співробітницю на протест і як ви до нього ставитеся?

- Хочу одразу відзначити: у наших сім'ях є і жертви Волинської трагедії, і жертви Катинського розстрілу, і офіцери Армії Крайової, вбиті НКВС, та безліч інших польських героїв, які постраждали від різних армій, держав і народів. Але це не означає, що ми готові миритися з мовою ненависті. І це не означає, що ми не цінуємо того факту, що Україна сьогодні захищає також і наші кордони, кордони усієї Європи. Ми зобов'язані вам довічною вдячністю та підтримкою – це наш моральний обов'язок.

Марш пам'яті, на мою думку та на думку моїх друзів, не мав нічого спільного з гідним увічненням пам'яті жертв Волинської трагедії. Натомість там звучали гасла, що розпалюють ненависть, закликають до агресії та насильства щодо людей української національності. Насправді це була повна протилежність пам'яті. Я вважаю, що цей марш швидше ображав жертв Волинської трагедії, аніж віддавав їм шану.

- А ви в той час були в магазині?

- Мене на той момент у галереї не було, про що я дуже шкодую. Моя подруга Єва, яка працює зі мною, вийшла перед галереєю і мовчки показала два великі пальці вниз. Не вгору, а вниз. Вона нікого не ображала, нікого не принижувала. Вона спокійно, не вимовивши жодного слова, лише показала, що не згодна з мовою ненависті, не згодна з тим, що український народ обливають брудом, що звучать заклики до насильства та заподіяння шкоди. І я чудово розумію, що значною мірою все це є наслідком російської маніпуляції.

Пізніше я прийшла до галереї. Звісно, ​​я висловила солідарність зі своєю подругою. Мені було дуже шкода, що тоді мене там не було. Якби я була поруч, ми стояли б там разом.

- У сам момент маршу ніхто ж нічого не сказав вашій співробітниці? Коли розпочалися перші погрози?

- Вже ввечері до нас прийшли п'ятеро людей. Стали у дверях, почали погрожувати. Казали, що спалять нас, закриють галерею, знищать магазин, що нас уб'ють, зґвалтують і таке інше. Потім швидко пішли.

Наступного дня, у неділю (LAS RĄK працює сім днів на тиждень), на зміні була інша наша подруга-волонтер. Раптом вона почула, як якісь невідомі кричали: "Де ця... (нецензурний вираз) баба, яка... (нецензурний вираз). Ми її зґвалтуємо, вб'ємо, все тут розгромимо"... Наша подруга прогнала цих людей.

Але в понеділок рівно о 12:53 - я точно пам'ятаю час - до приміщення увірвалася людина у спортивному одязі та міцній статурі. Він розгромив значну частину галереї. Знищив багато цінних речей ручної роботи: розбив лампи, свічки, все трощив і втік. Поводився абсолютно неадекватно, виглядав так, ніби знаходився під впливом наркотиків, хоча стверджувати цього я не можу.

Ми викликали охорону та поліцію. Поки я давала свідчення, мені зателефонувала людина, яка також почала мені загрожувати, - заподіянням шкоди, знищенням магазину і так далі. Зрозуміло, я повідомила і про це в поліцію – цю людину вже затримано.

Для перемоги зла достатньо, щоб добрі люди нічого не робили

- Як я розумію, нападом на магазин та погрозами справа не обмежилася.

- Так. Починаючи з п'ятниці проти "Ліс рук" ведеться масована кібератака - потік ненависті, брехні та наклепу. Заблоковано нашу картку в Google. В інтернеті, соціальних мережах, електронній пошті, месенджерах з'явилися сотні – справді сотні, якщо не тисячі – образливих повідомлень та погроз.

Різні люди записують мені повідомлення, у яких загрожують, ображають і принижують мене. Це триває досі. Я практично не сплю: завжди видаляю все це, розблоковую сторінки.

Усі загрози, що підпадають під кримінальну відповідальність, я передаю в поліцію, бо вважаю, що реагувати потрібно обов'язково. Ми в "Лісі рук" щиро віримо, що для перемоги зла достатньо, щоб хороші люди нічого не робили. Це наш принцип, у який ми глибоко віримо, і він дуже важливий для нас.

- У соцмережах зараз багато закликів купувати у вашому магазинчику, щоб у такий спосіб показати подяку за вашу позицію. Чи відчуваєте ви зараз підтримку та допомогу?

- Так. І це чудово. До нас приходить безліч людей – українців, білорусів та поляків. Це практично рівне поєднання представників трьох національностей. Вони роблять покупки (дохід нашого магазину завжди підтримує гуманітарну діяльність), багато хто відгукнувся на наш збір коштів. Більшість зібраних грошей буде спрямована на гуманітарну та соціальну допомогу - підтримку людей, які живуть у злиднях, тих, хто стикається з різними труднощами та життєвими кризами.

Люди приносять нам квіти, солодощі, дякують нам, обіймають – і це дуже зворушливо. Ми чуємо багато добрих, прекрасних слів. Я також отримую листи та повідомлення в месенджерах зі словами підтримки та любові. Ми дуже зворушені та щиро вдячні всім, хто думає так само, як ми, хто дивиться на світ серцем. Солідарність відчувається дуже сильно.

Я вважаю, що ми маємо дивитися вперед і разом протистояти путінській заразі. Світ справді може стати кращим, якщо хороші люди з добрими серцями та доброю волею співпрацюватимуть, об'єднуватимуться і діятимуть разом.

- Сподіваюся, що людей, які вас підтримують більше, ніж ненависників.

- Безперечно, я в це вірю. Про це співав Чеслав Немен, відомий польський бард, він дуже вірив у те, що добрих людей більше і завдяки їм цей світ не загине.

Зло не залишиться безкарним

- Що б ви хотіли сказати своїм хейтерам та людям, які вас підтримали?

– Почну з тих, хто поширює ненависть. Я вірю, що ви не злі люди. Я вірю, що вами маніпулюють і що ви нещасні. Але пам'ятайте: зло не залишиться безкарним. Для перемоги зла достатньо, щоб добрі люди нічого не робили. А ми не збираємося не діяти. Ми протистоятимемо вам. Ми розмовлятимемо з вами, якщо ви не проявлятимете агресію. Ми наводитимемо аргументи. Але ми не погоджуємося з мовою ненависті. Ми не згодні зі словесною, фізичною чи будь-якою іншою агресією.

Польща – демократична країна. Для захисту закону існують відповідні служби. Поліція поставилася до нас дуже доброзичливо. Якщо ви перейдете межу, вас переслідуватимуть за законом. Я сподіваюся, що ви одумаєтесь і почнете дивитися на світ серцем і з мудрістю.

А добрим, чудовим людям я хочу сказати: дякую, що ви є. Це надихає та надає сили. Я вірю, що нас – добрих людей – незрівнянно більше, ніж озлоблених, одурманених маніпуляцією та засліплених ненавистю. Давайте робити добро разом. Пам'ятайте, що бездіяльність – це співучасть. Не можна залишатися байдужими. Давайте робити добрі справи, реагувати на зло, бути поряд один з одним, бачити одне одного та розуміти одне одного.

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Ми просто намагаємося бути корисними

– Я художник, ремісник, створюю вироби ручної роботи, – розповідає Софія. - У житті я мала багато різних професій, але саме ця стала основною. Шістнадцять років тому я створила LAS RĄK як певну ідею. Це місце, яке поєднує любов до польського ремесла, до ручної роботи, зробленої з любов'ю до людей, а також соціальну та гуманітарну допомогу.

Мій дідусь Стась казав: "Якщо в тебе є три шматки хліба, двома ти наситишся". Цим принципом я намагаюся керуватися у житті. У мене двоє чудових дорослих синів, чудові друзі, і я намагаюся бути корисною. На жаль, мої сини зараз мешкають не у Варшаві. Один – у Помор'ї, інший – у Кракові. Вони вже дорослі люди, у кожного своє життя, але коли вони бувають тут, звичайно, допомагають.

Отже, виходить, я допомагаю людям все своє життя. Я виросла в сім'ї, де громадська діяльність завжди була важливою. Я навіть жартую, що це у нас у генах. По суті, у мене не було вибору – мене так "запрограмував" мій генотип та виховання. Ми допомагаємо завжди: дитячим будинкам, окремим людям, людям похилого віку, людям з розладами аутистичного спектру.

- Що спонукало вас допомагати українцям?

– На початку повномасштабного вторгнення ми провели на кордоні дуже велику акцію – допомагали біженцям у дорозі, людям, які шукали кращого життя, рятуючись із найстрашніших місць. Ми отримали нагороду Pontifex від Католицького інституту культури (KIK).

Україні ми допомагаємо від початку вторгнення. Опікали батальйон із Кропивницького, допомагали окремим українським біженцям, відправляли посилки, медикаменти, елементи військового спорядження, ліхтарі, армійські черевики – все, що було необхідно армії та що можна було законно доставити самостійно чи через друзів. Підтримуємо фонди, які допомагають Україні, яка перебуває під обстрілами, у тому числі фонд "Синички для України".

Ми також співпрацюємо та дружимо з організацією Asymatryści – вона єдина у Польщі займається евакуацією людей. Нині вони переважно перевозять на Захід людей похилого віку, людей з інвалідністю та дітей: там для них існують реальні програми допомоги.

Крім того, ми займаємося фудшерингом: рятуємо продукти від викидання та забезпечуємо ними українські сім'ї, а також польські родини. Це дуже тісне переплетення: польські родини допомагають українцям, українські – польським.

Щопонеділка вже три роки поспіль ми готуємо 120 бутербродів для людей похилого віку, біженців та людей без житла, а потім передаємо їхньому фонду Daj Herbatę, який роздає їжу на Центральному вокзалі. Ми просто намагаємось бути корисними. Допомога в "Лісі рук" триває і триватиме доти, доки я існую.

ДО РЕЧІ

Сьогодні галерея LAS RĄK продовжує працювати

На знак солідарності польська, українська та білоруська спільноти вже зібрали майже 170 000 злотих на посилення безпеки магазину та його працівників, покриття збитків і благодійність.

Приєднатися до допомоги можна за посиланням: https://zrzutka.pl/a87wf2