Кочовим суспільством скіфів правили династичні сім'ї — вчені

Вчені провели ДНК-аналіз і з’ясували, що скіфське суспільство, яке складалося з груп войовничих кочівників, було зосереджене навколо елітних династій могутніх чоловіків і жінок понад 2500 років тому. За словами дослідників, соціальна нерівність серед кочівників виникла близько 900 року до нашої ери, у залізну добу, повідомляє Live Science.

Більша частина того, що археологи знають про скіфів, походить із давньогрецьких і римських оповідань про них, а також із останків, похованих у курганах, розкиданих по всій Євразії. У давнину були відомі татуйовані мумії скіфів та їхні вигадливі прикраси із зображеннями тварин. Відомо було й про жінок-воїнів скіфів, які, ймовірно, поклали початок переказам про амазонок. Однак скіфи не залишили власних письмових свідчень і, ймовірно, були асимільовані іншими культурними групами після кількох військових поразок близько 200 року до нашої ери.

У ході нового дослідження вчені секвенували ДНК 85 скіфів залізної доби, щоб краще зрозуміти, як ці географічно розкидані групи були пов’язані між собою і як було влаштовано їхнє політичне суспільство. Аналіз показав, що кочовими групами з централізованих осередків правили елітні родинні династії, що може пояснити появу соціальної нерівності серед кочівників.

Дослідники отримали геноми зі скелетів 38 представників еліти та 47 представників нееліти, похованих у курганних гробницях на 20 археологічних об’єктах у період з 900 по 200 рік до н. е. Гробниці нееліти були меншими за гробниці еліти, і в них не було вражаючої зброї та золотих артефактів, характерних для гробниць еліти.

Аналіз ДНК показав, що представники еліти в 11 разів частіше були пов’язані родинними зв’язками між собою, ніж із представниками нееліти. Це вказує на існування потужної розширеної родинної групи, яка керувала степовими кочівниками.

Серед представників еліти було виявлено дві пари рідних братів, брата і сестру, а також батька і дитину. В одному випадку братів поховали в різних місцях на деякій відстані один від одного. Крім того, вчені знайшли двох дідів та онука з числа представників еліти, похованих на різних кладовищах.

«Можливо, це вказує на певний ступінь географічної централізації елітних поховань, які в середньому розташовані ближче одне до одного. Наприклад, у Сибіру є район, відомий як «Долина царів», де знаходиться безліч великих курганів, які, ймовірно, належать до еліти того ж періоду, що й у нашому дослідженні», — заявила співавторка дослідження Айнаш Чайлдебаєва, генетична антропологиня з Техаського університету в Остіні.

Вчені також вивчили історичні твердження грецьких авторів, таких як Геродот, про те, що жінки займали високе соціальне становище.

«Важливим спостереженням нашого дослідження стала помітна присутність жінок з еліти. Майже половина представників еліти в нашому наборі даних були жінками, що вказує на високий соціальний статус жінок у скіфському суспільстві залізної доби», —  заявила Айшин Галічі, перша авторка дослідження та археогенетик з Інституту еволюційної антропології ім. Макса Планка в Німеччині.

Аналіз ДНК розкрив таємницю «Золотої людини». Це скелет підлітка, виявлений у 1969 році в кургані в Казахстані, разом із понад 4000 золотих прикрас та срібною чашею з написом, який так і не було розшифровано. Хоча стать скелета не вдалося визначити за кістками, експерти припустили, що це був могутній воїн-чоловік.

«Хоча отримані нами дані мають обмежений обсяг, ми виявили, що генетично ця людина з набагато більшою ймовірністю є чоловіком, ніж жінкою, але ми не виявили жодного родинного зв’язку з «Золотою людиною», — сказала Чилдебаєва.

Аналіз кісток вказав на молодий вік «Золотої людини» — 17 років. За словами Чилдебаєвої, це, а також високий статус людини, на який вказують золоті прикраси, є явним свідченням правління елітної династії. Вона навела ще один приклад: пара поховань діда та його однорічного онука, обоє поховані в елітних курганах. Ці поховання дітей з еліти підтверджують висновок про те, що степові кочівники залізної доби успадкували свій соціальний статус.

Нагадаємо, українські археологи виявили червоні грудочки кіноварі — мінеральної форми високотоксичної хімічної речовини сульфіду ртуті — у подвійному похованні двох скіфських жінок віком 1900 років.