Незряча піаністка: попри сліпоту і рідкісну хворобу, 11-річна дівчинка підкорює музичну сцену

Має абсолютний слух, грає на кількох музичних інструментах, чудово співає, а ще самостійно опановує іноземні мови. При цьому 11-річна Богуслава Делейчук з народження незряча, має невиліковну хворобу опорно-рухового апарату. Про складну історію цієї дівчинки і неймовірну силу материнської любові читайте у матеріалі Коротко про.

Покручені від хвороби рученята

Коли Богуслава Делейчук із села Карпилівка (Рівненська обл.) сідає за фортепіано, здається, що музика сама знаходить дорогу до її пальців.

- Я вивчаю музичні твори на слух, - каже дівчинка. – Учителі говорять, що маю абсолютний слух.
Це означає, що Богуслава вміє швидко, майже миттєво відтворювати почуті ноти без виснажливих репетицій. Наприклад, у 5 років за 40 хвилин вивчила твір для фортепіано «Лисичка-сестричка».
Юний талант починає награвати на фортепіано п'єсу Людвіга ван Бетховена «До Елізи». Впевнено натискає покрученими від хвороби рученятами на чорно-білі клавіші.
- Я обожнюю музику, - розповідає Коротко про Богуслава Делейчук. – Граю на фортепіано, бандурі, скрипці, гітарі. Люблю брати участь у конкурсах і музичних проєктах.
Один із таких – інклюзивний проєкт «Відчинилося життя», в рамках якого незрячі співаки мають шанс вийти на велику сцену і заспівати у супроводі симфонічного оркестру. Богуслава Делейчук теж виступала на такій сцені у Львові. Співала не тільки з професійними музикантами оркестру, а й із зірками – з гуртом «Піккардійська Терція».

Поки Богуслава награє улюблену мелодію на фортепіано, її мама Ніна тихцем витирає сльози радості. Пишається своєю маленькою і такою вистражданою донькою.

- Ми з чоловіком мріяли про донечку, адже маємо двох старших синів, - розповідає Коротко про Ніна Делейчук. – Коли я завагітніла, всі були неймовірно раді. А я сказала, що назву доньку тільки Богуславою. Адже це така бажана нами дитина.

Дівчинка народилася, і лікарі поставили їй страшний діагноз - артрогрипоз складної форми. Це рідкісне вроджене захворювання опорно-рухового апарату, з обмеженням рухливості, м'язовою слабкістю, викривленням кінцівок.

Після народження Богуслава «прописалася» у лікарнях Рівного та Києва. Крихіткою перенесла численні операції, гіпсування ніг, болючі масажі.

- І певний результат ми маємо: донечка ходить своїми ніжками, а не у кріслі колісному, - кажуть батьки Богуслави. – Але вона росте, а її зв’язки - ні. Суглоби покручені… Нам часто пишуть у соцмережі, чому ми не поставимо Богуславі брекети, бо у неї зубки висунуті вперед. Але це неможливо, тому що і в личку має покручені суглоби.

Талант розкрило іграшкове піаніно

Приблизно у рік від народження доньки на Делейчуків чекало нове важке випробування.

- Я помічала, що Богуслава не шукає мене очима, не реагує, коли я простягаю їй іграшку, - пригадує Ніна. – Тому за дитину - і знову у лікарню. Офтальмологи і в Рівному, і в Одесі сказали: Богуслава незряча від народження. На жаль, безповоротно. Скільки я виплакала сліз, одному богу відомо.

На лікування потрібні були гроші, і немалі. Делейчуки влізли у борги, хоч і важко працювали, займалися сільським господарством. Згодом Ніна покинула роботу вчительки, пішла у торгівлю.

- Так як вільного часу не мала, то для того, щоб Богуслава бавилася іграшками, купувала їй всякі музичні, - пригадує жінка. – І якось придбала дитяче піаніно. Богуслава з цією іграшкою не розлучалася, постійно щось награвала. Я помітила, що їй подобається музика, і ми купили їй вже трохи серйозніший інструмент – невеличкий синтезатор. І коли почула, як моя дитина виграє на ньому, зрозуміла, що пора їхати в музичну школу в Рокитне (це наш районний центр).

В тамтешній установі брати таку особливу дівчинку, незрячу і з проблемними кінцівками, не хотіли. Але прослухали. І одразу змінили своє рішення. Богуслава все ж провчилася у музичній школі рік. А опісля тамтешні вчителі знову почали крутити носом. Маму з донькою «футболили» від одного викладача до іншого. Але Ніна Делейчук воліє не згадувати ті дні. Каже, зараз Богуслава продовжує навчатися музиці, заняття їй подобаються.

- Дитина щаслива, і для мене це головне, - усміхається жінка.

- А ще я вивчаю мови, - приєднується до розмови Богуслава. – У школі – англійську, а сама – німецьку. Німецькою можу розповісти про себе, звідки я родом. Вивчати іноземні мови мені дуже подобається. Я вже навчилася рахувати на литовській, польській, угорській, іспанській та інших мовах.

У ліцеї, де навчається Богуслава, на уроках поруч із нею перебуває асистентка вчителя. Увесь матеріал учениця опановує шрифтом Брайля. На жаль, Богуславі не вистачає навчальних матеріалів саме для незрячих. Майже все купують самі Делейчуки, дещо дарують друзі родини і шанувальники творчості маленької піаністки.

Спілкуючись із Богуславою, важко повірити, що перед тобою 11-річна дитина. Вона розмірковує про астрономію, захоплюється творчістю відомих композиторів, цікавиться історією різних країн. При цьому залишається звичайною дівчинкою, яка любить жартувати, сміятися і проводити час із друзями.

- Мрію стати відомою піаністкою і поліглотом, - усміхається Богуслава.

- А я хочу лише, щоб моя донечка була здоровою і щасливою, - додає її мама Ніна.

І поки дорослі думають про діагнози, обстеження та лікування, сама Богуслава думає про музику, нові мови і майбутні виступи. А коли сідає за фортепіано, стає зрозуміло: справжній талант не має жодних обмежень.