«Тут дихається вільніше»: українка після 4 років у Польщі повернулася до Києва та шокувала зізнанням

Після низки новин про нинішні непрості відносини Польшіз Україною, після того, як стало відомо, що у сусідній країні навіть у громадських місцях невідомі залишають надписи про те, що «жоден українець нам не брат», у соцмережах з’явилось відео, на якому українка Ганна Чатченко, котра за професією є психотерапевткою, повідомила, що вирішила повернутись додому. Жінка також відповіла на питання користувачів про те, чи боїться вона обстрілів.

ТСН.ua поспілкувався з Ганною Чатченко. Як виявилось, поки користувачі продовжують коментувати її допис, сама Ганна вже приїхала до України і зараз перебуває у Києві.

«Я родом з Харкова, але жила у Києві. Перші декілька днів після повномасштабного вторгнення сиділа у підвалі. Я розуміла, що нічого не могла зробити, що не ніяк не могла допомагати людям. Після того, як я виїхала, то дистанційно мені було легше це робити. Коли я виїхала, то вирішила, що моєю місією може бути психологічна допомога тим, хто її потребує. У Польщу виїхала на першому тижні повномасштабного вторгнення. Мені пощастило з житлом. Я винаймала його у друзів друзів. Непогано все складалось з роботою — були проєкти з психологічної допомоги. Намагалася подати свою кандидатуру у польські організації, але не тільки я помічаю, що українцям навіть не відповідають. За професією я психологиня, психотерапевтка. Для такого напрямку роботи у Польщі не дуже вигідні умови для підприємців, йдеться про податкову систему. Я розглядала різні варіанти, думала, але не побачила перспектив і вирішила, що це не дуже вигідна історія», — каже Ганна про одну з причин свого повернення.

До цього вона додала, що у Польщі побоювалася відчуття того, що морально застрягла і не було видно перспектив.

«Я чесно собі давала шанс «зачепитись», щоб бути у безпеці. З іншого боку, війна демонструє, що не у всіх і не завжди це працює», — розповідає Ганна.

У Польщі змінилося ставлення до українців

За власними спостереженнями Ганни, яка в рамках професії працює з підлітками та їхніми батьками, ставлення до українців суттєво змінилося.

«Стільки, скільки я чула про булінг у Польщі по відношенню до українців, я не чула ніде та ніколи. Це лякає. Особливо у школах. Якщо доросла людина здатна створювати своє середовище самостійно, то у школах таке неможливо. У різних сім’ях транслюються різні ідеї, і це катастрофа. Думаю, це відбувається не без російської пропаганди», — каже Ганна.

За її словами, і неї особисто була ситуація, яка підірвала відчуття безпеки.

«Я вийшла ввечері до магазину і там почула, що якийсь чоловік скаржився продавцям на українців, мовляв, які вони жахливі. Я подивилась на нього, після чого він вибачився. А потім поставив питання: «А пані українка?». Після цього сказав, що я винна у всіх його проблемах, що українці — вбивці, що ми — фейкова нація. Мені стало лячно, тим більше на вулиці вже було темно, продавці нічого не сказали цьому чоловікові. Це було взимку», — розповідає Ганна.

Але при цьому зауважує, що у Польщі вона комунікувала з чималою кількістю доброзичливих людей:

«Я дуже вдячна подружжю, яке мене прийняло. Ми разом сиділи обідали за одним столом, вони прийняли мене з моїми тваринками — домашніми щурами. Подружжя знайшло навіть клітку для моїх улюбленців. Крім того, вони дали мені кімнату, яку планували для своєї дитини. Справа у тому, що на той час та жінка була вагітною. Коли народилась їхня дитинка, вони мені сказали, мовляв, ми ж тебе не виженемо — користуйся нашим котеджним будиночком. Дозволили там жити моїй подрузі, яка приїхала з папугою. Згадую все це, а по шкірі біжать мурахи через таке ставлення…».

Резюмуючи, Ганна каже, що рішення про повернення не було швидким.

«Мені знадобилось близько двох років. Рішення не було спонтанним», — каже Ганна. Та додала, що після повідомлень про те, що був приліт без попередньої повітряної тривоги, вона була близька до стану панічної атаки, але тим не менш повернулась до України.

«Мені страшно, це факт, але дихається, як кажуть, вільніше», — каже Ганна.

Тим українцям, які планують повертатися в Україну, але поки не наважилися на це, Ганна Чатченко радить наступне: «Я порадила би психотерапію, тому як з фахівцем можна проаналізувати власні страхи, пріоритети та визначитись з проміжними варіантами. Якщо людина повертається, то це не означає, що у житті буде тільки чорне або тільки біле. Можуть бути проміжні рішення, треба просто шукати варіанти».

Та додає прикладом з власного досвіду: «Мені допомогло те, що я дала собі час на ухвалення рішення».

Квартира / фото ілюстративне / © Pixabay Магнітна буря / © Credits Синоптики розповіли, коли до України повернеться спека / © Pixabay Гороскоп / © Credits