Документальне кіно замість осуду: як ветеранам допомагають повернутися до мирного життя

Повернення до цивільного життя після фронту для багатьох ветеранів виявляється не менш складним, аніж сам бойовий досвід. Частина ветеранів, які повертаються до цивільного життя після поранення чи демобілізації, замість підтримки стикаються з труднощами — нерозумінням оточення, психологічною ізоляцією, побутовими конфліктами.

Людина з бойовим досвідом, яка скоїла правопорушення, може опинитися на обліку в Державній установі «Центр пробації». Пробація дає людині шанс виправити поведінку без ізоляції від суспільства. Водночас робота з ветеранами потребує окремого підходу: стандартні інструменти не завжди враховують наслідки бойового досвіду, психологічну травму та специфіку повернення до мирного життя.

На цей виклик вирішила відповісти керівниця Берестинського районного сектору №2 Центру пробації в Харківській області, модераторка кіноклубу Docudays UA Наталя Мосенцова, ініціювавши масштабний адвокаційний проєкт «Простір довіри: підтримка ветеранів у пробації», метою якого стало поєднання правопросвіти, документального кіно та практичного досвіду фахівців пробації.

Для Наталі Мосенцової робота з людьми з бойовим досвідом почалася ще 2014 року. Тоді ветерани лише починали потрапляти в поле зору системи пробації, але після початку повномасштабного вторгнення ситуація суттєво змінилася.

За даними команди проєкту, кількість осіб із ветеранським досвідом, які перебувають на обліку пробації, зростає. Станом на 2026 рік таких людей в Україні близько 1500. Загалом через органи пробації за час повномасштабної війни пройшло близько 4700 людей із бойовим досвідом.

«Наші фахівці мають відповідну освіту, належну підготовку й практичні напрацювання, але їм бракувало розуміння, як саме працювати з ветеранами. Не було протоколів, навичок і чітких алгоритмів роботи з цією категорією людей», — каже Наталя Мосенцова.

Ветерани в пробації мають специфічні потреби, які відрізняються від потреб інших людей на обліку. Йдеться, зокрема, про наслідки посттравматичного стресового розладу, кризу ідентичності, труднощі з працевлаштуванням і соціальною адаптацією. Через це попередні підходи виявилися недостатньо ефективними, а системі знадобилися нові робочі алгоритми.

Поштовхом до запуску проєкту став конкурс адвокаційних ініціатив, оголошений Мережею DOCU/CLUB. Так і виникла ідея «Простору довіри», який мав допомогти фахівцям пробації краще розуміти ветеранів і працювати з ними більш адресно.

Одним із головних інструментів проєкту став кіноклуб медіапросвіти Docudays UA, що входить до Мережі DOCU/CLUB. Покази документальних стрічок про права людини, психологічні кризи та пошук себе після складних життєвих подій стали простором для розмови без осуду. За словами Наталі Мосенцової, саме в такій атмосфері ветерани частіше відкриваються та готові говорити про те, що раніше замовчували.

Паралельно команда проєкту підготувала практичний довідник для фахівців пробації, які працюють із ветеранами. Це покроковий матеріал, що пояснює природу бойової травми, особливості комунікації й базові підходи до психологічної та юридичної підтримки.

У довіднику також передбачено механізм зворотного зв’язку. Працівники, які вже використовують його в роботі, можуть ділитися власними кейсами, пропонувати методи або повідомляти про складні ситуації, які потребують доопрацювання алгоритму.

У Центрі пробації сподіваються, що такий підхід допоможе краще підтримувати соціальну реінтеграцію ветеранів, які перебувають на обліку. Коли працівник пробації розуміє психологічні особливості ветерана, він може ефективніше допомагати з пошуком роботи, відновленням документів і доступом до психологічної підтримки.

Такий підхід суттєво знижує ризик повторних правопорушень серед колишніх військових.

Наталя Мосенцова наголошує, що ветерани віддали своє здоров’я на фронті, а якщо через психологічний надлом припустилися помилки в цивільному житті, держава та громада мають не відштовхнути їх, а допомогти повернутися до нормального життя.

Досвід проєкту «Простір довіри» може бути корисним і для інших регіонів. Надалі його підходи планують адаптувати для роботи в різних областях України з урахуванням місцевих особливостей. Водночас базові принципи — довіра, повага до прав людини та професійний супровід — залишаються ключовими.