Опубліковано новий циркуляр ПЦУ: архієреям обмежили самостійність

Ресурс «Духовний фронт України» оприлюднив внутрішній циркуляр Київської митрополії Православної Церкви України, який регламентує діяльність архієреїв, що здійснюють служіння на території Києва та Київської області. Автори матеріалу вказують, що документ свідчить про посилення централізації церковного управління та концентрацію представницьких повноважень у руках Предстоятеля ПЦУ. 

Як зазначено у самому циркулярі, його метою є «впорядкування деяких питань церковної, богослужбової та практичної діяльності архієреїв Православної Церкви України». Документ також передбачає, що «порушення викладених у листі норм та правил підлягатиме розгляду Предстоятелем та, за його рішенням, – Священним Синодом ПЦУ».

Згідно з документом, у межах Києва та Київської єпархії «лише Предстоятель ПЦУ діє в церковних справах та представляє Церкву перед державою і громадськістю за своїм власним рішенням». Водночас участь архієреїв у державних, громадських і культурних заходах на території Києва та Київської області «потребує узгодження з Предстоятелем ПЦУ та його благословення».

Крім того, циркуляр визначає порядок взаємодії архієреїв із центральними органами державної влади. В документі зазначено, що з інших питань, окрім тих, які належать до їхньої компетенції, вони можуть взаємодіяти лише «поінформувавши про це Предстоятеля та отримавши його згоду».

Документ також регламентує використання богослужбових відзнак. Зокрема, у ньому зазначено, що «виключною ознакою сану Предстоятеля Православної Церкви України є використання двох панагій, архієрейської мантії бордового (червоного, темно-червоного) кольору, предношення хреста за богослужіннями». Окремо визначено, що під час соборного богослужіння «жезл використовує лише архієрей, який очолює служіння».

Окремий розділ документа присвячений зовнішньому вигляду архієреїв. Зокрема, встановлено, що «ряса повинна використовуватися виключно чорного кольору», а «використання одягу інославного походження (зокрема сорочки з колораткою), як публічного одягу, не повинно допускатися». Також у циркулярі наголошується, що «поява архієрея на публічних заходах у світському костюмі та публікація фотографій у такому вигляді – неприйнятні».

Ще одним положенням документа визначено порядок використання архієрейського посоха. Відповідно до циркуляра, «кожен архієрей має право носити посох лише в межах своєї єпархії», тоді як «в м. Києві право носити посох належить лише Київському архієрею».

У своєму матеріалі «Духовний фронт України» стверджує, що циркуляр має значення не лише як адміністративний документ. Адже він «пропонує цілісну модель церковного управління, побудовану навколо максимальної концентрації представницьких і адміністративних повноважень у руках Предстоятеля».

Профільне видання звертає увагу, що у тексті документа неодноразово повторюються формулювання «лише Предстоятель», «виключно за благословенням Предстоятеля», «після погодження», «лише за рішенням Предстоятеля». Тож це свідчить про те, що «у центрі документа опиняється вже не собор єпископів як носій легітимної церковної влади, а єдиний адміністративний центр, що монополізує зовнішні комунікації», йдеться в матеріалі.

У зв’язку з цим редакція ставить питання, «чи не зміщується церковне управління від соборності до персоніфікованої моделі влади».

Автори також порівнюють положення циркуляра із практикою інших Помісних Православних Церков. На їхню думку, у Константинопольському патріархаті, Церкві Греції та Александрійському патріархаті митрополити представляють свої єпархії перед державними інституціями без окремого погодження з Предстоятелем, що розглядається як «природний прояв відповідальності кожного єпископа за довірену йому місцеву Церкву».

Окрему увагу у статті приділено ситуації навколо намісника Києво-Печерської лаври єпископа Авраамія.

Із посиланням на власні джерела «Духовний фронт України» повідомляє, що на найближчому засіданні Священного Синоду ПЦУ може розглядатися питання про його звільнення або переведення на іншу кафедру.

На думку авторів матеріалу, норми циркуляра можуть бути пов’язані з цією ситуацією, оскільки документ «фактично концентрує право представляти Церкву перед центральними органами влади в руках Предстоятеля». У виданні припускають, що «ситуація навколо єпископа Авраамія може бути не ситуативним кадровим епізодом, а практичним проявом саме такої моделі управління».

Підсумовуючи, редакція «Духовного фронту України» заявляє, що подальший розвиток українського православ’я залежатиме не лише від канонічного статусу ПЦУ, а й від принципів її внутрішнього управління. Як зазначають автори, «майбутнє українського православ’я визначатиметься не тільки Томосом, канонічним статусом чи ефективністю церковної адміністрації. Воно залежатиме і від того, чи зможе сама ПЦУ зберегти принцип, який упродовж століть був основою православної еклезіології, – соборність, у якій першість є служінням, а влада не підміняє собою Церкву».