Останній яструб Америки. Колонка Віталія Портникова

Грем ніколи не був класичним законодавцем-дипломатом. Навпаки — він був людиною, яка підкреслювала необхідність силового тиску на диктатури та на їхніх очільників. Яка наголошувала, що тільки така позиція Сполучених Штатів може допомогти демократичним країнам створити засади для власної безпеки в нашому непростому світі.

Підтримка сенатором Гремом України з тих часів, коли почалася російська агресія проти нашої країни, завжди була послідовною і принциповою. Адже і в усіх інших випадках, коли Росія здійснювала агресивні дії, сенатор дотримувався саме такої позиції. 

Скажімо, тоді, коли було ухвалене рішення про напад Росії на маленьку Грузію — що стало прелюдією до великих війн на пострадянському просторі. І тоді в сенатора Грема була абсолютно чітка позиція і чітке послання до адміністрації президента Джорджа Буша — аж до пропозицій бути рішучішими в захисті грузинського суверенітету й ухвалювати рішення про виразніші політичні кроки.

Такою ж абсолютно чіткою і зрозумілою була позиція сенатора і в близькосхідних питаннях, де він завжди закликав займати жорстку позицію щодо Ірану та інших диктаторських режимів, які загрожують безпеці як Сполучених Штатів, так і демократичних країн регіону.

З цієї точки зору можна сказати, що позиція сенатора Грема була унікальною — в ситуації, коли і Ізраїль, і Україна практично позбулися традиційної двопартійної підтримки, яка зосередилася або в лавах республіканців, або в лавах демократів. Сенатор Грем підтримав обидві ці країни — і зараз про нього зі словами вдячності згадують і в Києві, і в Єрусалимі. І це також нагадування про те, якою має бути політика Сполучених Штатів щодо демократичних країн, які борються за своє існування у протистоянні з огидними диктаторськими режимами — режимами, які вважають, що сила, примус та ідеологічні вигадки можуть бути виправданням для вбивства цивільних громадян і захоплення чужих територій.

Звісно, можна було б сказати, що уроки епохи, яку в американському політичному житті уособлював Ліндсі Грем, обов’язково врахують. 

Але я не був би таким оптимістом. Усі ми з вами бачимо, що прийшли нові політичні часи. Прийшли люди, які думають не стільки про принципи, скільки про електоральні перемоги. Люди, які бажають не пояснювати своїм співвітчизникам сутність цінностей, а насамперед прагнуть сподобатися цим співвітчизникам заради швидкої перемоги на виборах. І навіть не думають, що наступних виборів для цих самих співвітчизників може просто не відбутися — у зв’язку з воєнною небезпекою та їх загибеллю. Те, що, до речі, раніше було виключно образом, коли ми говорили про цю небезпеку і про цю загибель, зараз стає реальністю в багатьох країнах світу. 

І кількість цих країн буде тільки збільшуватися в нашому непростому XXI сторіччі — якщо ми не будемо прислухатися до політичної спадщини таких людей, як сенатор Ліндсі Грем. Як і сенатор Джон Маккейн — якого Грем свого часу захищав від самого Дональда Трампа.

Ліндсі Грем залишиться втіленням тієї американської політики, яка дарувала світу сподівання на мир і виживання в найгірші десятиріччя і XX, і початку XXI сторіччя. А зараз ця позиція може бути сподіванням на те, що світ буде здатний вибратися з того політичного і воєнного провалля, в яке ми всі провалилися, — з меншою кількістю руйнувань, жертв і того відчуття катастрофи, яке не залишає нас.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів