Що відомо про Сергія Корецького: повна аполітичність, донати на ЗСУ та перемога над "Газпромом"

Схоже, попереду на нас чекає чергове перезавантаження уряду, і вже озвучено найімовірнішого кандидата на пост прем'єр-міністра України – Сергія Корецького, голову НАК «Нафтогаз». Ім'я Корецького ще кілька років тому було відоме, в основному, на нафтовому ринку, і він залишається однією із найнепублічніших постатей серед українських топових менеджерів. Коротко про – про нову кандидатуру на один із найвищих постів влади  в Україні.

Політикою не цікавиться

Сергій Федорович Корецький народився 1978 року в Луцьку. Там же навчався, здобув вищу освіту – у Луцькому державному технічному університеті, де вивчав машинобудування. Пізніше він також став дипломованим економістом та володарем ступеня MBA у Києво-Могилянській бізнес-школі.

Його кар'єра розпочалася у комерції. На початку 2000-х років він працював у структурах, пов'язаних із роздрібною торгівлею та паливним ринком. Найбільш відомим етапом його біографії стала робота у групі Continuum – бізнес-структурі, яка пов'язувалася з підприємцями Ігорем Єремєєвим та Степаном Івахівим. Саме Continuum розвивала мережу автозаправних станцій WOG. Корецький пройшов кар'єрні сходи від аналітика до ключового керівника мережі.

У середині 2010-х WOG переживав складний період. Після смерті Ігоря Єрємєєва у 2015 році група зіткнулася з фінансовими проблемами, борговим навантаженням та конфліктами навколо структури власності. На тлі кризи Корецький виступив непоганим антикризовим менеджером, після реформування йому вдалося повернути роботу групи у нормальне та прибуткове русло. Після цього про нього заговорили як представника нового покоління українських менеджерів, які орієнтуються на західні корпоративні стандарти і яких політика не особливо цікавить.

Справді, незважаючи на близькість до великого бізнесу, Корецький не був народним депутатом, не входив до керівництва партій та не вів активної політичної кампанії. Він взагалі рідко виходив у медійну площину, воліючи працювати закрито і без зайвого шуму. Його максимум до сьогодні: участь у далекому 2006 році у виборах до Верховної Ради від Народного блоку Литвина, та й то – Корецький стояв у непрохідній частині списку. Ось і вся політика.

2018-го Корецький залишив крісло гендиректора мережі заправок і став розвивати власний бізнес під брендом Idealist Coffee. Кав'ярня працює у Луцьку, у приміщенні колишньої книгарні. До речі, під час приватизації цього приміщення Антимонопольний комітет України виявив змову на аукціоні – виявляється, за цей шматочок землі змагалися одразу дві компанії, пов'язані з Корецьким. І нічого, якось вирішилося.

«Судився сам із собою»

Після початку повномасштабної війни, у листопаді 2022 року, Кабмін призначив Корецького директором компаній «Укрнафта» та «Укртатнафта». На той момент обидва активи були націоналізовані та перейшли під контроль держави. Призначення розглядалося як спроба швидко стабілізувати критично важливий для країни паливний сектор. Корецький довіру виправдав, «Укрнафта» навіть почала демонструвати рекордні фінансові показники, збільшувати прибуток і активно інвестувати у видобуток.

У цей момент у біографії державного службовця Корецького з'являється каламутна цятка від судового процесу, описаного деякими українськими ЗМІ на кшталт «Як Корецький позивається сам із собою». Суть у тому, що на судовому ристалищі зійшлися з фінансовими претензіями дві вищезгадані компанії – «Укрнафта» і «Укртатнафта». А оскільки очолювала їх одна й та сама людина - Корецький, то виглядало це якщо не кумедно, то як мінімум дивно.

Відсутність коментарів від учасників процесу лише розігрівала уяву громадськості, але судовий прецедент затих, а до Корецького почали придивлятися пильніше. Окрім цього судового казусу, за ним ніяких інших грішків не виявилося. Говорячи сучасною мовою – Корецький не є токсичним ні для кого, і цілком імовірно, цей факт був важливим для його можливого призначення прем'єром.

Може собі дозволити

Критики Корецького пов'язують його зі скандальним бізнесменом Тимуром Міндічем, який нині мешкає в Ізраїлі. І ось із цього приводу Корецький вже виступав у ЗМІ, заперечуючи свої зв'язки з Міндічем. Втім, тема «Міндічгейту» вже здулася, і навряд чи цей ярлик на щось вплине. Особливо якщо рішення вже ухвалено.

До того ж у травні міжнародний суд в Астані дозволив стягнути близько 1,4 млрд доларів з російського «Газпрому» на користь «Нафтогазу України», який ось уже рік як очолює наш герой. Додають йому плюсиків до біографії і широкі жести: наприклад, у 2024 році на свій день народження Корецький перевів 1 млн грн у вигляді донатів ЗСУ: половину – на морські дрони sea baby, гроші на які збирає платформа United24, та половину – на FVP-дрони (Сергій Стерненко та Ігор Лаченков).

«Маю можливість і головне - бажання зробити собі приємність до Дня народження та задонатити 1 мільйон гривень для підтримки Сил оборони», – скромно повідомив Корецький на своїй сторінці у соцмережах.

У декларації – мільйони та зарплата голови ОСББ

Втім, скромністю, якщо вірити декларації за 2025 рік, родина Корецьких особливо не страждає. Сергій Федорович володіє квартирою у Києві площею 234 кв. м, будинком, кількома земельними ділянками, до речі, під Краматорськом Донецької області. Його дружина Ірина вказана власником люксових аксесуарів (сумки, годинники, ювелірні вироби) всесвітньо відомих брендів, а також автомобіля «Мазераті», не рахуючи спільних із чоловіком «Мерседеса» та «Ленд Ровера». Також сім'я володіє корпоративними правами в українських та кіпрських компаніях, а також торговими марками та роялті.

Зарплата Сергія Корецького в «Нафтогазі» склала 14,4 млн грн за минулий рік, загальний дохід – 28,7 млн грн. Також Корецький задекларував 6000 грн зарплати за сумісництвом за управління одним із ОСББ у Києві.

Дружина Ірина Корецька задекларувала дохід у 2025 році – 3,2 млн грн від занять незалежною професійною діяльністю та 272 тис. грн зарплати в ТОВ «Санеко трейд», бенефіціаром якої є доросла дочка Корецьких – Уляна Климюк. Уляна, з  відкритих джерел, є бенефіціаром 8 компаній з різними видами діяльності: від виробництва кави та чаю до купівлі-продажу нерухомості.

Підсумуємо: знання у бізнесі та досвід управління приватними і державними структурами, особливо в кризових умовах, можуть спрацювати у плюс Корецькому, якщо його кандидатура всерйоз розглядається на пост українського прем'єр-міністра. А відсутність досвіду державного управління – мінус. Напрацьовані ділові зв'язки та вміння красиво виходити із спірних ситуацій – і плюс, і мінус, з огляду на те, для чого вони використовуються. Загалом – стандартний набір українського держслужбовця.