Марічка Падалко прийшла до Маші Єфросиніної. Хто з них витримав цей екзамен на щирість

Інтервʼю Маші Єфросиніної — це ще той іспит на щирість. Іноді для гостей, іноді для самої Маші. Тепер на нього завітала Марічка Падалко.

Ведуча почала з того, що «зізналася в коханні» до зуба Марічки, який колись випав під час прямого етеру. Це сталося ще у 2020 році в одному з випусків ТСН і спричинило неабиякий резонанс. Але, за словами самої Падалко, єдине, про що вона тоді думала, — як завершити випуск новин, бо без зуба почала шепелявити: 

«Я була впевнена, що це пройде непоміченим. Тому що ми подзвонили людям, які викладають на ютуб ТСН, попросили саме восьмигодинний випуск не викладати. У нас є семигодинний, дев'ятигодинний. І ми вважали, що це пройде непоміченим. Але ми тоді недооцінили оцей розвиток платформ, на яких можна відмотати, подивитися. І просто хтось там взяв, відмотав, записав і виклав усе».

Якби не ось ці перемотки прямих ефірів, ми б на Антоніні теж багато втратили. Тому розвитку технологій кажемо дякую.

Марічка Падалко вже 20 років в ефірі як ведуча новин, медійна особа. Я думаю, за цей час можна почути у свій бік багато чого — і приємного, і не дуже. Втім, за її словами, найбільше загартував її період, коли чоловік Єгор Соболєв був народним депутатом. Нагадаю, бо, може, хто й забув, що він також був журналістом, а зараз служить у ЗСУ.

Той період, каже Марічка, і виробив у неї імунітет, який тепер допомагає спокійно читати найбезглуздіші коментарі про власну зовнішність:

«Мені байдуже, якщо мені пишуть якісь оціночні судження: що я товста, некрасива, стара, чи що я мопс або Міккі Маус. Це мене просто веселить. Але якщо мені там [пишуть] коментарі, і я реально розумію, що людина в чомусь права, то на це варто звернути увагу і я реагую». 

Поговорили дівчата і про ютуб-проєкт «Марічка». Це канал з інтервʼю: політики, співаки, спортсмени. Найпопулярнішим стало відео з колишньою колегою по ТСН Лідією Таран — 373 тисячі переглядів.

Сьогодні ми звикли, що телеведучі запускають власні канали, поступово переводять туди аудиторію і, зрештою, починають заробляти вже не на телебаченні, а на ютубі. Тут же ситуація інша — проєкт «Марічка» створюється на базі «1+1». Канал забезпечує команду, техніку, продакшн і може використовувати записані інтерв’ю у власному ефірі. Саме ця модель співпраці й здивувала Машу.

Єфросиніна: У тебе цікава структура. База належить «Плюсам», ти сама не винаймаєш техніку, не платиш гонорари.

Падалко: Ти хочеш запитати: «А мені що з того?»

А ми теж хочемо знати, якщо чесно. Бо це гроші, в деяких випадках немалі. Марічка каже, що ніколи не цікавилася, кому саме всередині структури «1+1» юридично належать права на канал. Бо для неї це насамперед ще одна можливість працювати журналісткою.

Падалко: Канал не належить мені ні технічно, ні з точки зору авторських прав. Я ніколи не ставила це запитання. Але щоб що? Я не заробляю з нього гроші. Вони («1+1». — Ред.) компенсують витрати, які несе канал. Плюс канал може користуватися цими інтерв’ю, щоб поставити їх у свої ефіри. Я ніколи не ставила запитання, кому він належить і яким чином я можу мати на нього права. Я просто щаслива, що маю можливість це робити і розвиватися як інтерв'юерка.

Марічка одразу додала, що це може звучати дуже «цікаво», бо побачила очі ведучої. Єфросиніна ж дуже м’яко погодилася, що такий вид співпраці з каналом також може мати сенс. Утім додала:

Єфросиніна: Але настане день, коли твої інтерв'ю будуть приносити мільйонні перегляди. І коли йде успіх, включаються гроші, і ваш дует з каналом може перейти в те, що ти скажеш: «Довго це буде продовжуватися?». Ти думала про це?

Падалко: Дивись, у мене є зарплата ведучої «1+1», в межах якої я ведуча ТСН, марафону і тепер ще роблю ютуб-канал.

Єфросиніна: Зарплату підвищили тобі?

Падалко: У нас був перегляд зарплат на каналі невеличкий в квітні місяці. І мені трішки підвищили зарплату. Чи врахували вони мою більшу зайнятість? Я сподіваюсь, що врахували і це якось відобразилося. Чи це велике підвищення? Невелике. Чи я цим задоволена? Я теж цим задоволена.

До речі, Марічка розповіла, що сама домовляється з гостями про розмову. За її словами, сьогодні герої інтерв’ю бояться вже не журналістів, а реакції аудиторії після його виходу:

«Мені розповідали люди, що в день виходу інтерв'ю вони не спали до третьої-четвертої години ночі, перевіряючи коментарі. Я кажу: "Та нормально все". "А ти нічого не видаляла?" Кажу: "Ні, я нічого не видаляла. Ви нормальні, ви говорите нормальні речі. Не очікуйте, що вас за це будуть хейтити чи щось таке". А люди вже чекають, що за будь-яке неправильно сказане слово або за те, що воно не вкладається в чиїсь погляди, вони отримають хейт».

Як на мене, проблема тут не лише в самих героях. Це вже давно головний біль українських піарників. Публічна людина може годину чудово тримати розмову, але одна необережна репліка накине такого на вентилятор, що потім місяць розгрібати. Але тут не боятися треба, а готуватися до кожного інтерв’ю разом з комунікаційниками. А в нас чомусь ця практика не надто поширена. 

Падалко каже, що після інтерв’ю для телемарафону з режисером Майклом Дугласом хтось на каналі запитав, чи не думала вона про більш ніж одну епізодичну розмову. Ну а вона «за цю маленьку, кинуту, можливо, необережно пропозицію вже вхопилася і не відпустила просто».

Також Марічка стверджує, що чоловік завжди підштовхував її до розвитку:

«Він говорив мені фразу, яка могла довести мене до такого стану, що я могла щось кинути. Але не кидала. "Падалко, ти не розвиваєшся". Він завжди мене заохочував робити щось нове».

Також за її словами, Соболєв передбачав, що телебачення втартить свій «ексклюзив» на новини, а сама професія телеведучих поступово нівелюватиметься. З цим неможливо не погодитися. Переважно українці беруть новини з телеграму. Та й колеги з телевізії теж черпають звідти тони інформації. Це тема окремої непростої розмови.

Від телебачення Єфросиніна перейшла до особистого — військової служби сина Михайла, який мобілізувався у 18 років на контракт 18–24, щойно відзначивши повноліття.

Падалко: Ми отримали від нього дозвіл повідомити про те, що він мобілізувався.

Єфросиніна: Публічно?

Падалко: Публічно, так. Але ми ніколи не думали, що ця новина матиме таке поширення і з'являтиметься в кожному пабліку... У нас була причина, чому ми написали про мобілізацію сина. Не тільки тому, що хотіли ним похвалитися, як будь-які батьки. Це підтримало багатьох інших батьків, у яких такі самі діти. Бо потрібно завжди мати того, з ким ти можеш звірятися і на кого можеш покладатися. Мене свого часу підтримав пост колишньої міністерки соціальної політики про те, що її син теж пішов служити у 18 років. Я відчувала, що в цьому не сама.

За словами Марічки, найбільше її сина засмутило навіть не те, що про нього написали медіа, а те, що відтепер його сприйматимуть насамперед як сина відомих батьків:

«Йому дуже хочеться бути Михайлом, а не чиїмось сином. Йому дуже не хочеться, щоб до нього було якесь особливе ставлення... Десь у пабліках побачили, що він син телеведучої. Його почали тролити: "Чи є у вас вдома кухарі? Скільки у вас водіїв?"»

Після цього, розповідає Марічка, у родині з'явилося негласне правило – більше жодної публічності:

«Після цього нам було заборонено згадувати про нього будь-де. Навіть пост, який я написала на його день народження вже після мобілізації, провисів десять хвилин. Потім мені написали в родинний чат, щоб я його прибрала, аби нові побратими не могли впізнати його».

Ведуча не приховує: найбільше її лякає не сама служба сина, а відповідальність, яку він узяв на себе у дев'ятнадцять років.

«На війні є такі випробування, до яких ти точно не готовий у дев'ятнадцять років. Вони пов'язані з чиїмось життям. І він бере на себе таку відповідальність, що я не знаю, як це може витримувати психіка».

Марічка розповіла, що на другий рік повномасштабного вторгнення увійшла у стан, який психологи називають «передчасне горювання». За її словами, тоді вона остаточно усвідомила, що війна надовго. Падалко каже, що цей стан добре знайомий сім'ям, у яких хтось має невиліковну хворобу. Людина ще поруч, але близькі вже починають морально готуватися до її втрати.

«Ти починаєш малювати собі найгірші картинки і найбільші прогнози. Намагатися сконструювати своє життя: "А що, якщо?". Відповідно, говориш собі, що ти дуже сильна, дуже незалежна, усе зможеш сама. Починаєш більше оточувати себе подругами, соціальними зв'язками, де тобі ніби не потрібна друга половина. Бо боїшся, що, якщо раптом залишишся сама, у тебе не буде опори».

Саме після мобілізації сина ведуча звернулась до психотерапевта, бо хотіла припинити ображатися на всіх навколо. 

Падалко: У мене була велика внутрішня образа на всіх придатних і здорових чоловіків, які не стали на захист країни, яких я бачила навколо, наприклад, в тренажерній залі, ну будь-те. Ось, і мені дуже хотілося цього позбутися.
Єфросиніна: Ти вважаєш це неправильним проявом?
Падалко: Я не хочу витрачати на це ресурс. Свій.
Єфросиніна: Але думку свою ти не змінюєш? Щодо цих чоловіків?
Падалко: Я зрештою прийшла до думки, що мій син пішов воювати, тому що це його відповідальність і він не міг чинити інакше.

Хоча Марічка зізнається, що не завжди їй вдається стримуватися: 

«Зараз, мені здається, як це спостерігаю, зокрема, по таксистах, це ніби ти можеш відкрито говорити, в мене бронь, або я не збираюся, або зараз ми об'їдемо цей блокпост. І коли оце починають вихвалятися своїми легальними чи нелегальними підставами для того, щоб не воювати – це буває боляче. Тому коли мені таксисти починають задвігати щось з приводу якихось блокпостів, я кажу: я не є вашою цільовою аудиторією для обговорення цієї теми, в мене чоловік і син на фронті, давайте не будемо це обговорювати».

Єфросиніна звернула увагу, що її гостя не підписана на багатьох колег-чоловіків. І, як уже зізнається сама Марічка, навіть деяких колежанок. 

«У якийсь момент я відписалася від хлопців, які є відомими багатодітними батьками, які аж надто висвітлюють свою можливість жити цивільним життям через те, що в них є троє дітей і вони не воюють. У якийсь момент мені стало просто боляче від сімейних рілсів, про свята, про родинні цінності. І просто, щоб не засмучуватися, я від цього відписалася».

При цьому Падалко спеціально наголошує: вона нікого не засуджує і не вважає, що такого контенту не повинно бути.

«Для мене багато сімейних історій у соцмережах є дуже чутливою темою. Можливо, для багатьох сімей військовослужбовців також. Тому що у вас є ці сімейні рілси, а в дружин військових їх немає, тільки тому, що на п'ятий рік повномасштабної війни ви не готові з ними помінятися місцями. Я нікого не звинувачую, але кажу, що через це мені буває боляче. Я від багатьох просто відписалася».

Не обійшлося у відео і без курйозів. В один момент на екрані зʼявляється напис від режисера монтажу. 

Ну що ж, знову хтось не зовсім уважно віддивлявся відео. Нагадаю, нещодавно, на тому ж каналі Єфросиніної у фінальну версію розмови потрапили слова шеф-кухарки Мартиновської про жорстоке поводження з тваринами. Після обурення у соцмережах цю частину прибрали. Хоча, тоді це сталося, вочевидь, не через неуважне віддивляння, а через нерозуміння, що розповіді про прив'язування котам петард до хвостів – це якось трохи не ок. 

В інтервʼю з Падалко – це не фатальна помилка, але на телебаченні за такі «блохи», як ми їх називаємо, хтось у редакції потім обов'язково вислухає кілька неприємних слів.

Ну і ще раз про щирість. У 2020 році на проєкті «Танці з зірками» між Ольгою Фреймут та Марією Єфросиніною виник міні-діалог на цю тему.

Фреймут: Дякую, Маріє, що дивитеся мої інтервʼю, читаєте.
Єфросиніна: Із задоволенням. Це ж справжній квест за вашою щирістю.

Так от, не плюй в колодязь, з якого будеш пити. Зараз саму Марію масово критикують за фальшиву поведінку із своїми гостями. Чого тільки вартує мемний момент, де Марія зустрілася з Оленою Кравець у 2022 році на інтервʼю.

Потім тенденція продовжилась уже в 2026, коли ведуча театрально впала на коліна перед Кравець, коли та розповідала про скандал через фінансування її авторського шоу державним коштом.

Інтервʼю із Марічкою Падалко виглядало значно природнішим, можливо, за рахунок самої гості. Однак і тут були моменти, за які в університеті культури сказали б «переграєш». Бо з театральними реакціями Маші Єфросиніної вже, напевне, треба змиритися.