Перестановки в Кабміні: Золотарьов розповів про причини заміни міністрів

Масштабне переформатування Кабміну та силового блоку змушує експертну спільноту шукати ознаки підготовки влади до майбутньої виборчої кампанії. Керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов зазначає, що нинішні перестановки відображають нову архітектуру відносин усередині правлячої команди. Експерт розкриває технологічні нюанси створення нових регіональних проєктів, аналізує посилення поліцейської функції держави та прогнозує, хто з високопоставлених чиновників остаточно втратить довіру президента.

Нинішня кадрова перестановка в парламенті та Кабінеті міністрів відображає зміну конфігурації всередині української влади. Йдеться не стільки про зміну політичного курсу, скільки про перерозподіл впливу між окремими групами та людьми, наближеними до керівництва країни.

Фактично ми прощаємося з урядом, який багато в чому пов’язували з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком (у ньому було 17 його протеже). Тепер може з’явитися Кабмін Корецького. Про його успіхи в бізнесі складно судити, але, принаймні, ця перестановка відображає зміни в конфігурації системи влади.

Можливо, це така українська народна прикмета: зміна Кабміну - до виборів. Хоча Кабмін змінювали й минулого року, але тоді виборів не відбулося. Будемо вважати, що зараз просто відбувається перетасування у зв’язку зі зміною конфігурації в системі влади.

Адже перестановки прогнозують не лише в Кабміні - Олександр Поклад, з великою ймовірністю, може очолити СБУ. Все це відображає досить складні відносини всередині системи влади. Йде у відставку віце-прем’єр Кулеба, найімовірніше, йде у відставку міністр освіти Лісовий, діяльність якого з самого початку супроводжувалася скандалами.

Однак, незважаючи на ці процеси, кардинально нічого не зміниться. Це не свідчить про зміну курсу, та й сама процедура викликає питання. Адже де-юре в Україні парламентсько-президентська республіка.

Я не думаю, що прем’єром стане Терехов, це малоймовірно. Все-таки він має виключно харківський, місцевий досвід, хоча як мер він непогано справлявся зі своїми обов’язками. Судячи з усього, у його випадку вже триває робота політтехнологів з просування проєкту "партії мерів", розрахованого на голоси Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Миколаєва, Херсона та Одеси. Тому цю людину треба вивести на загальнонаціональний рівень.

Можливо, він отримає посаду віцепрем’єра або якусь посаду, пов’язану з реорганізацією Міністерства відновлення. Цілком припускаю, що йому знайдеться місце з прицілом на подальшу політичну кар’єру. Але, загалом, це радикально нічого не змінює.

Що стосується можливої заміни міністра Федорова на Клименка, то для збереження влади може знадобитися поліцейська функція. Тому на посаді міністра оборони потрібна своя людина. Федорова ж підозрюють у тому, що він демонструє політичні амбіції. Тим більше він один із небагатьох, з ким увесь цей час працювали політтехнологи, просуваючи його імідж.

У одного є амбіції, а в іншого - підозри щодо цих амбіцій. Якщо Федорову нічого не запропонують, це стане показником стану відносин. Якщо все дійсно настільки погано, як я підозрюю, то його залишать без посади, в іншому випадку це свідчитиме про те, що мости ще не спалені.

Інший момент стосується безпосередньо заміни прем’єр-міністра. Є інформація, що Юлію Свириденко хочуть призначити послом у Сполучених Штатах замість Ольги Стефанишиної. У будь-якому разі, Свириденко була вкрай лояльною та зручною в усіх відношеннях, зокрема під час роботи з Верховною Радою. Треба визнати, що вона має дипломатичні здібності. Принаймні, проблем у стосунках із депутатами в неї не було, це точно.

А оскільки Свириденко ні з ким не вела політичних ігор, можуть надати в якості своєрідної компенсації таку знакову посаду, як посол у Сполучених Штатах. Це, звичайно, переміщення вниз, але по горизонталі. Якщо Свириденко все-таки призначать послом у Сполучених Штатах, це, думаю, точно не погіршить відносини з Вашингтоном. Однак кардинально теж нічого не змінить. Вона не є в США персоною нон грата. Зрозуміло, що особливого захоплення нею там не відчувають, але й небажаною фігурою вона не вважається.

Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор", спеціально для Главреду