Чому люди заговорили, а шимпанзе ні: коли і як з'явилася мова

Навіть найрозумніший шимпанзе, найближчий живий родич людини, не заговорить, навіть якщо виросте серед людей. Він може навчитися жестів, реагувати на команди, виконувати завдання за винагороду. Та людської мови в нього не буде. Саме мова, ймовірно, стала тим інструментом, який зробив Homo sapiens особливим, повідомляє History.

Вона дала людям змогу не просто видавати звуки, а передавати думки, домовлятися, планувати, навчати одне одного й діяти разом так, як не вміє жодна інша тварина.

Коли люди могли почати говорити?

Перші Homo sapiens з’явилися в Африці приблизно 300 тисяч років тому. Але це не означає, що вони одразу мали повноцінну мову в сучасному розумінні. Науковці припускають, що на ранніх етапах мова могла бути значно простішою. Можливо, це була протомова – набір звуків, жестів і коротких сигналів, які допомагали передавати базову інформацію. Точно сказати неможливо, бо мова не залишає скам’янілостей.

Люди могли заговорити раніше, ніж думали / Скрін з відео Sleepy Time History

Водночас уже близько 50 тисяч років тому люди створювали символічне мистецтво. Це важлива межа: такі речі свідчать про складне мислення, здатність вкладати значення в образи й, майже напевно, про наявність усної мови. Тож головне питання звучить так: коли саме між 300 тисячами і 50 тисячами років тому люди отримали здатність говорити? Відповіді досі немає, але є кілька сильних версій.

Чим людська мова відрізняється від звуків тварин?

Тварини теж спілкуються. Собаки гавкають, дельфіни клацають, папуги можуть імітувати людську мову. Мартишки-верветки навіть мають різні тривожні сигнали для леопарда, орла й змії. Але це ще не мова в людському сенсі. Еволюційний біолог Марк Пейджел пояснює, що людська мова є композиційною. Вона складається з окремих слів, які можна поєднувати в речення.

Доросла людина має словниковий запас приблизно у 20 тисяч слів, і з них можна створювати майже безмежну кількість комбінацій.

Раптом ми отримуємо величезний набір перестановок. Ми можемо створити нескінченну кількість речень, і всі вони матимуть різні значення залежно від окремого значення слів, стверджує Пейджел.

Люди біологічно налаштовані на мову, хоча точні механізми цього процесу ще не до кінця зрозумілі. Інші тварини такої вродженої здатності не мають. Шимпанзе можна навчити жестової мови, тюленів – повторювати людські слова, але зазвичай це відбувається за винагороду, найчастіше їжу.

Людей не треба навчати говорити за винагороду. Вони просто починають белькотіти немовлятами й уже не зупиняються,
– коментує науковиця.

Одним із найяскравіших доказів вродженого прагнення людини до мови вважають випадок у Нікарагуа в 1980-х роках. Тоді уряд відкрив школу для глухих дітей, які до цього переважно спілкувалися простими жестами, наприклад показували на предмети. Коли діти опинилися разом, вони швидко створили власну жестову мову – із синтаксисом і граматикою.

Це був рідкісний випадок, коли дослідники фактично побачили народження нової мови.

Чи могли неандертальці мати мову?

Неандертальці – найближчі вимерлі родичі сучасних людей. Вони мали 99 відсотків спільної з нами ДНК, великий мозок, користувалися вогнем і виготовляли знаряддя. Але чи мали вони складну мову – питання відкрите. Неандертальці жили приблизно від 400 тисяч до 40 тисяч років тому. Протягом певного часу вони співіснували з Homo sapiens, які вийшли з Африки й розселилися в Європі та Азії.

Проблема в тому, що археологічні сліди неандертальців не дають такого переконливого доказу символічного мислення, як знахідки Homo sapiens. У сучасних людей у давньому археологічному шарі знаходять мистецтво, скульптури, прикраси – речі, які свідчать не лише про побут, а й про здатність вкладати сенс у символи.

Один із відомих прикладів раннього символічного мистецтва Homo sapiens – "Людина-лев". Це фігурка з бивня мамонта з головою лева й тілом людини, якій приблизно 40 тисяч років. Вона належить до періоду культурного розквіту, коли з’являлися і перші музичні інструменти. Щодо неандертальців ситуація складніша.

Деякі дослідники припускали, що два печерні малюнки в Іспанії могли бути створені неандертальцями понад 65 тисяч років тому. Але ця версія залишається дискусійною, бо частина науковців ставить під сумнів методи датування.

Як мова змінила еволюцію людини?

Оскільки всі сучасні люди мають мову, можливо, наші далекі предки Homo sapiens говорили якоюсь протомовою вже 150 – 200 тисяч років тому. Довести це напевно неможливо. Але очевидно інше: мова відкрила людям можливості, яких не мала жодна інша тварина. Пейджел вважає, що за останні 200 тисяч років мова була навіть важливішою для людської еволюції, ніж гени.

У тваринному світі співпраця зазвичай обмежена близькими родичами. Тварини частіше допомагають тим, із ким мають спільні гени. Мова змінила це правило. Люди змогли розширити коло співпраці й об’єднуватися у більші групи, навіть якщо не були родичами. Вони могли ділитися інформацією, передавати ідеї, домовлятися й контролювати поведінку одне одного.

Мова стала не лише каналом обміну інформацією, а й регулятором співпраці. Саме ця здатність домовлятися, навчатися, об’єднуватися й вигадувати нові рішення допомогла Homo sapiens вийти з Африки приблизно 70 тисяч років тому й розселитися по світу. Людям не потрібно було чекати на такі самі генетичні адаптації, як іншим видам, щоб вижити в арктичному холоді чи пустельній спеці. Вони мали мову – а разом із нею культуру, передавання досвіду, одяг, житла й технології.

Саме наша культура й обмін ідеями дають нам змогу переходити в нові середовища та створювати одяг, укриття й інші технології, які дозволяють там жити,
– каже Пейджел.

Мова не залишила після себе кісток, як динозаври, і не збереглася в печерах так прямо, як малюнки. Але, можливо, саме вона була тією невидимою силою, яка перетворила один із видів давніх людей на істоту, здатну змінити всю планету.