Понад рік вважався зниклим безвісти. Згадаймо Романа Бузінського

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Романа Бузінського.

Роман Бузінський із села Стріхівці Хмельницької області вважався зниклим безвісти на м. Рубіжне Луганщині із 18 квітня 2022 року. Рідні змогли поховати його лише через 17 місяців після загибелі. 

«Під час бойових дій загинув випускник історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка Роман Бузінський. Справжній патріот України, людина з активною громадянською позицією. Працював за фахом – учителем історії та правознавства, захисту Вітчизни. Був керівником гуртка «Джура», – повідомили про загибель Героя в університеті. 

«Рома був чудовим істориком. Знаєте, є когорта людей, для яких професія – це хобі. Уже на істфак Роман прийшов з чудовими знаннями, особливо майстром він був з наполеонівських воєн та військових кампаній Другої світової війни. А про битву під Ватерлоо Рома міг розповідати годинами. А ще Рома був першокласним шахістом, на мою думку, входив у топ-10 гросмейстерів міста Кам'янець-Подільського», – написав про хлопця однокурсник Володимир Ярич.

«Як же так, Рома? Мій колега-історик, ти ж так і не навчив мене грати в шахи... Про таких, як ти, говорять: майбутнє нації. Молодий, розумний, талановитий. Ти любив Україну не на словах. Пам'ятаю, з яким захватом ти описував свою волонтерську діяльність, роботу з дітьми. Ціле життя в тебе було попереду. Тепер тобі назавжди 27. Україна багато втратила разом з тобою. Немає слів. Вічна слава і  пам'ять тобі, Герою!» – відреагувала на загибель захисника колега Світлана Яременко. 

У січні 2024 року в Стріховецькій гімназії що на Хмельниччині де навчався Роман Бузінський, і відбулося відкриття меморіальної дошки на честь загиблого.

Його життєвий девіз «Вперед і вгору» вчив ніколи не здаватися на шляху до своєї мети. Таким він і залишився у наших серцях – незламним і нескореним, до останнього подиху вірним захисником і патріотом України.

Допоки ми живі – житиме пам’ять про наших полеглих захисників. Вони з цих пам’ятних таблиць щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядом, будуть нагадувати кожному, що вони поклали життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні та виховували істинних патріотів своєї держави, – йдеться у повідомленні Солобковецької територіальної громади.

Знайомий історика, головний редактор альманаху «Вічний мандрівник» Віталій Горбуленко поділився, що Роман хотів стати на захист України ще під час АТО. У 2017 році він взяв в університеті академвідпустку і подався в десантно-штурмові війська. Під час вишколу у нього виникли проблеми зі здоров’ям, і після операції та тривалого лікування хлопця комісували.

Але він хотів, щоб у його «життєвій книзі» були сторінки воїна-захисника, хотів довести, насамперед собі, що та перша невдача у війську його не зламала. В той час ми багато спілкувалися, Роман роздумував, вагався... Але жодних вагань у нього не було 24 лютого 2022 року. Він одразу подався у ЗСУ, знову у десантно-штурмові війська», – додав Горбуленко. 

У перший день повномасштабного вторгнення Роман опублікував у своїх соцмережах довідку військово-лікарської комісії, в якій зазначалося, що він придатний до військової служби.

Того дня він написав: «Я не знаю, що буде завтра чи навіть сьогодні, але одне я точно знаю: на нашій стороні правда, справедливість, Бог, ЗСУ і весь адекватний світ, а значить – перемога буде за ними!» 

Роман із дитинства захоплювався історією, тож його участь у війні була лише питанням часу – як і для мужніх воїнів, про яких він розповідав своїм учням. Після закінчення школи у Стріхівцях хлопець пішов навчатися до коледжу Подільського державного аграрно-технічного університету, а потім вступив на історичний факультет університету ім. І. Огієнка. Представляв свій навчальний заклад на різноманітних фахових змаганнях і шахових турнірах. 

Після закінчення університету в 2018-му Бузінський зайнявся волонтерською діяльністю(учасник громадської організації «БУР» (Будуємо Україну разом), – допомагав відбудовувати житло для людей після окупації, а також захопився бігом: став ультрамарафонцем, брав участь у благодійних забігах для допомоги українській армії.

З 2020-го Роман почав працювати вчителем історії та географії у Солобковецькому ліцеї та Глушковецькій гімназії, був керівником гуртка національно-патріотичного виховання «Джура» і рою «Січові стрільці».

З 18 квітня 2022 року Романа Бузінського вважали зниклим безвісти поблизу Рубіжного на Луганщині. Його останній шлях додому тривав довгих 17 місяців – стільки часу минуло з дня отримання батьками сповіщення, що син вважається зниклим безвісти, до можливості його похоронити.

2023-го в Кам’янці-Подільському був проведений благодійний шаховий турнір пам’яті Романа Бузінського. У 2024 у Маліївцях на Хмельниччині провели волонтерську толоку, присвячену загиблому захиснику. А у 2025 в Кам’янці-Подільському відбувся ІІ шаховий рапід-турнір памʼяті воїна Романа Бузінського.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.