Розпад Росії неминуче наближається: інтерв'ю з британським полковником Гленом Грантом

Провідний воєнний аналітик полковник британської армії у відставці Глен Грант під час свого чергового візиту до України знайшов час, щоб завітати до студії 24 Каналу та поговорити з журналісткою Наталією Луценко.

В ексклюзивному інтерв’ю аналітик розповів, чому вважає за свій обов'язок бути разом з українцями у години найтяжчих випробувань і що вважає справжньою солідарністю.

Полковник Грант проаналізував теперішню стратегію України у війни, відзначив слабкість російської армії та поділився своїми думками та баченням майбутнього.

На думку експерта, Росія зараз перебуває лише за один день від повного внутрішнього колапсу, який може статися раптово вже завтра або протягом найближчих двох років.

Також у випуску обговорюються проблеми української ППО, важливість деокупації Криму, загроза російського впливу на західних політиків та необхідність зміни військової доктрини ЗСУ щодо збереження життів солдатів на передовій.

Оригінальне інтерв'ю полковника Глена Гранта проходило у форматі відео та англійською мовою. 24 Канал переклав і розшифрував текст розмови.

Чому Глен Грант приїжджає до Києва під час найважчих обстрілів

Ви прибули до України саме тоді, коли російські атаки надзвичайно посилилися. У мене є багато питань для обговорення. Перш за все, чому ви тут, в Україні, саме в цей період часу? І як би ви описали ці масовані атаки на українські міста з використанням російської балістики майже щоночі?

Чому я тут саме зараз? Тому що важливо бути в Києві, в Україні, коли справи йдуть погано. Знаєте, кожен може приїхати сюди потягом, потиснути руки чиновникам і поїхати геть наступної ночі. Дуже багато людей так і роблять.

Але я не думаю, що це правильно. Це не є виявом справжньої солідарності…

Солідарність – це коли ти перебуваєш в укритті разом з усіма, проводиш там ніч, потім мусиш вставати, йти до ліжка, знову спускатися в бункер вдруге, втретє чи вчетверте за ніч, і всі інші теж там. Тоді ти дійсно бачиш, як воно є насправді. Ти бачиш, чи щасливі діти, чи ні, як з цим справляються мами, і як люди загалом почуваються щодо всього, що відбувається. Інакше ви не зможете об'єктивно судити про Україну.

Тому мені подобається бути тут, коли ситуація стає небезпечною. Саме тому я завжди зупиняюся там, де гаряче. На жаль, війна зруйнувала мою улюблену кав'ярню, мій улюблений супермаркет і мій улюблений ресторан. Але гаразд, це частина життя, чи не так? І я думаю, що ви повинні побачити це на власні очі, щоб зрозуміти, що потрібно діяти інакше.

Це змінює те, як ви поводитеся. Я відчуваю це на собі, і я бачу, що це так само впливає на інших людей. Ось чому я тут. Крім того, я приїжджаю сюди працювати. Зараз я співпрацюю з Ольгою Решетиловою та командою правозахисників.

Інтерв'ю з полковником Гленом Грантом – дивіться відео:

Як ви вважаєте, чому Росія активізувала ці атаки на Україну? Це через те, що вони не мають успіхів на фронті?

Я насправді не впевнений, що вони їх суттєво активізували. Я думаю, що це поступова лінія розвитку подій.

Коли я бував тут раніше, теж було важко. Мені здається, вони просто додають більше дронів та ракет, але роблять це дозовано. Тобто кожні десять днів вони накопичують озброєння, ми маємо кілька відносно спокійних ночей, а потім вони завдають великого удару. Вони роблять це вже досить давно.

Проте турбує те, що кількість ракет і снарядів зростає. Це свідчить про те, що західні санкції та навіть українські удари у відповідь все ще не мають того повного ефекту, який вони повинні мати на ту сторону.

На початку липня Росія здійснила кілька масованих атак на українські міста, знаючи, що у нас недостатньо засобів протиповітряної оборони, особливо систем Patriot у Києві. Вони запускали ракети, знаючи, що частина з них досягне цілей.

Але ви не можете очікувати, що вони будуть милими. Вони на війні, тому використовують кожну можливість і продовжуватимуть це робити.

Якщо ми не зможемо отримати більше ракет з Європи (оскільки з Америки ми їх, ймовірно, найближчим часом не отримаємо в потрібній кількості), то вони (росіяни – 24 Канал) продовжуватимуть ці обстріли. У цьому немає жодних сумнівів.

Проте я скажу одну річ щодо спроможності Росії продовжувати війну. Так, вони будуть намагатися, але Росія завжди перебуває лише за один день від колапсу. І цей день може настати завтра, або нам доведеться чекати ще два роки. Але коли це станеться, все посиплеться дуже швидко.

Щось обов'язково трапиться. Якщо повернутися в історію, у них вже були подібні злами раніше, і вони зламаються знову, я впевнений. Питання лише в тому, коли саме.

І тут ми повертаємося до великого питання: чи мають ефект українські удари по російських паливно-мастильних складах та НПЗ? Так, ми бачимо це на відео з довгими чергами на заправках у Криму. Але чи змусить цей ефект людей зненавидіти Путіна, чи вони зненавидять Україну? Я дійсно не знаю, і ніхто не знає.

Коли вони починають сперечатися між собою, ситуація може хитнутися в будь-який бік залежно від пропаганди на телебаченні та радіо. Але щось у Росії зараз змінюється, і незабаром відбудуться інші події.

Або Путін зрозуміє, що він на межі, і спробує діяти ще більш жорстоко, але це не означає, що йому це вдасться.

Він може хотіти мобілізувати мільйони, але якщо немає палива і його солдатів на передовій не годують, то вся його мобілізація не матиме ефекту. Вони просто не зможуть доставити людей з пункту А в пункт Б та навчити їх без їжі та пального. Тому бажання Путіна не завжди збігатимуться з його реальними можливостями.

Моральна перевага України як головна зброя та підсумки Саміту НАТО

Росія прагне вбити якомога більше українців, здійснюючи фактично геноцид. Натомість Україна діє асиметрично: ми б'ємо лише по нафтопереробних заводах, військовій інфраструктурі та логістиці.

І це на 100% правильно, тому що в цьому полягає сила України. Це сила країни на міжнародній арені – той факт, що у вас є моральний хребет у всьому, що відбувається.

Ця моральна основа того, як діє Україна, є найважливішим інструментом у цій війні. Саме це утримує міжнародну спільноту на вашому боці. Це дорогоцінно, і це не можна втратити за жодних обставин.

Звісно, багато людей незадоволені тим, що ми не бомбимо центр Москви і не вбиваємо там мирних жителів. Але це не працює. Ми робили це під час Другої світової війни, коли знищили Дрезден і вбили тисячі людей. Коли читаєш про це, це не викликає радості, тому що це не мало жодного військового чи морального ефекту на ворога.

Тому те, що робить Україна зараз, є абсолютно правильним, і потрібно продовжувати діяти саме так.

Ми зустрічаємося за кілька днів після саміту НАТО. Яке ваше ставлення до його результатів? Чи маємо ми бути оптимістичними?

Можливо. Але я все ще не дуже задоволений тим, що європейські лідери не демонструють тієї сили, яку могли б продемонструвати. Мені здається, що багато з них досі більше переймаються лижами та морозивом, ніж реальною боротьбою.

Ми чуємо багато розмов про те, що вони роблять, але вони не діють так агресивно та активно на користь України, як могли б. Деякі з них зараз більше дбають про власні інтереси. Можливо, це правильно з їхньої точки зору, щоб говорити з позиції сили, коли їхні власні країни стануть міцнішими.

Мушу визнати, що моя власна країна, Велика Британія, зараз перебуває у глибокій кризі щодо оборони. Якщо ви стежите за британськими новинами та політичними дебатами, ви бачите повний безлад. У нас є чудові солдати, але це не допомагає, якщо немає всього іншого: інфраструктури, обладнання та організаційних структур.

Велика Британія сильно здала позиції. Розмови – це не те саме, що гроші. Рахуються лише гроші та воля перетворити ці гроші на щось серйозне. Натомість такі країни, як Польща та Німеччина, дійсно працюють над цим зараз, що є хорошим знаком для України.

Як нам сприймати новини проліцензії на виробництво Patriot, які обіцяли США?

Люди люблять такі заголовки. Це частина стратегії, і це добре. Але головна проблема зараз – це реалізація. В України немає структури для швидкого втілення цього в життя.

Нам потрібен проєктний офіс, відкритий вже сьогодні, а не завтра. І нам потрібен американський фахівець, який очолить цей офіс – людина, яка знає всі деталі та як їх зібрати до купи.

Нам потрібні кілька конкретних приватних компаній в Україні, які виконуватимуть окремі частини роботи. Не варто віддавати це умовному Укроборонпрому, бо процес затягнеться і загубиться в бюрократії. Це мають бути активні компанії з інженерами ППО.

Чи можна робити це безпосередньо на українській землі?

Так, чому б і ні? В Україні є достатньо підземних об'єктів, де це можна організувати досить глибоко під землею.

Якщо ж це потрібно робити в Європі, то такі країни, як Латвія, де я зараз живу, з радістю нададуть вам підтримку, землю та будівлі. Я можу вирішити це питання в Латвії за один день. Але має бути відчуття терміновості.

Ми повинні мислити годинами та днями, тому що кожне зволікання коштує людських життів. Нам потрібен сильний менеджер проєкту, який розуміє цей бізнес і рухатиме його вперед.

Президент Зеленський пообіцяв, що українсько-німецька система ППО FrankenSAM буде готова до кінця року. Чи змінить це ситуацію, адже це не Patriot?

Ні, це не Patriot. І я не знаю, чи має будь-яка система, що створюється в Україні чи Німеччині, достатню якість для боротьби з балістичними ракетами або наступним поколінням ще швидших ракет.

В протиповітряній обороні якість – це єдине, що має значення. Тут немає другого шансу. Якщо ти промахнувся – ти промахнувся. Тому ви повинні мати абсолютно найкраще обладнання, щоб збити те, що летить на вас на величезній швидкості.

З багатьма видами зброї можна піти на компроміс, але не з ППО.

Працюючи в штабі британської армії з питаннями протиповітряної оборони, я добре це засвоїв. Потрібно витрачати гроші на найкраще. Проблема більшості систем у тому, що вони мають малий радіус дії, тому їх потрібно дуже багато, а для цього не вистачає людей та техніки. Перевага Patriot саме в його великій дальності.

Чи поставлять удари по НПЗ Росію на коліна та роль Крима

Колишній Головнокомандувач ЗСУ, а нині посол у Великій Британії Валерій Залужний у своїй статті зазначив, що не варто бути надто оптимістичними щодо ударів на велику дальність. Вони ефективні в короткостроковій перспективі, але це не та стратегія, яка змусить Росію капітулювати. Ви згодні?

Так, згоден на всі 100%. Будь-яка стратегія передбачає, що інша сторона намагатиметься знайти протидію. І ця протидія може з'явитися завдяки російським, китайським, іранським чи північнокорейським інноваціям, адже ми фактично воюємо проти цієї четвірки.

Коли ви маєте ініціативу – це добре, але це не означає, що ви зможете утримувати її постійно.

Будь-яка військова стратегія базується на вогні та маневрі. Коли ви ведете вогонь, ви повинні зробити наступний крок для отримання переваги.

Не можна просто сподіватися, що ворог зупиниться. Якщо ми руйнуємо логістику ворога на передовій, ми маємо скористатися цим моментом і знищити його фізично, інакше вони знайдуть час, знайдуть рішення і повернуться. Недостатньо просто бомбити іншу сторону і сподіватися, що хтось уб'є Путіна.

Яким має бути наступний крок України?

Україна повинна повернути Крим. Я говорю про це постійно. Вся ця гра обертається навколо повернення Криму. Навіть якщо просуватися по 10 чи 20 метрів на день, ми маємо знайти спосіб почати повертати його, використовуючи дрони та артилерію для домінування на полі бою.

Ми не можемо просто сидіти і дозволяти Росії бити по нас на лінії фронту та в тилу.

Нам потрібне інноваційне мислення. Ми маємо думати про те, як дістатися туди, а не лише про знищення ворожих цілей.

Я відвідував Крим у 2010 році, ходив історичними місцями Кримської війни. Там дуже специфічний рельєф із неглибокими долинами, які дозволяли ховати артилерію.

Росія зламає там зуби, але для перемоги потрібна наша фізична присутність там. Саме український прапор у Криму зламає Росію. Зрештою, саме люди мають зробити цей фінальний крок, роботами тут не обійтися.

Проблема Трампа та російський вплив на Заході

Хто зараз найбільше гальмує рішення щодо допомоги Україні на Заході?

За останній рік я дійшов висновку, що ситуація набагато гірша, ніж я думав раніше. Російська "хвороба" проникла значно глибше в політичні кола західних країн.

Багато політиків у Німеччині та інших країнах були просто куплені Росією. Подивіться на Болгарію та президента Радева, колишнього командувача ВПС, який одразу після обрання поїхав до Путіна. У Великій Британії ми мали Brexit, який явно був натхненний Росією, і зараз стає зрозуміліше, звідки йшли гроші та які політики були куплені.

У США також є сили в Пентагоні, які свідомо затягують постачання ракет та фінансування. Ми занадто ввічливі з ними і не ставимо жорстких запитань.

Щодо Дональда Трампа – деякі кажуть, що Орбан вплинув на його позицію, але я вважаю, що саме успішні удари українських дронів змінили ставлення Трампа.

Трамп любить переможців. Якщо він відчуває, що Путін більше не є сильним гравцем, він змінює ставлення.

Крім того, якщо спостерігати за Трампом щодня, стає очевидно, що він фізично нездоровий, у нього прогресує деменція. Його промова на саміті НАТО була набором нісенітниць.

Людина, яка веде найсильнішу країну світу, не може згадати елементарних речей і постійно бреше. Це трагедія для Америки.

Чому у світі досі немає достатньої єдності проти Росії?

Тому що вони купили занадто багато людей. Наприклад, керівництво Міжнародного олімпійського комітету пропонує повернути Росію до Олімпіади.

Це результат багаторічної роботи РФ з підкупу та шантажу. Вони пропонують посади в радах директорів великих компаній типу Газпрому або використовують компромат і шантаж, як у справі Епштейна.

Російські спецслужби працюють над цим ще з 1917 року, намагаючись підірвати західне суспільство зсередини. Вони збирають величезні папки з компроматом на кожного впливового політика та його друзів.

Якби у вас було завдання нейтралізувати російського диктатора Путіна, як б ви це зробили?

Спочатку ми маємо знайти його і зрозуміти, який саме це Путін, адже їх очевидно щонайменше троє. Це видно по формі обличчя, вух та інших деталях.

Я не впевнений, що коли справжній Путін помре, ми взагалі про це дізнаємося. Кілька тижнів тому один з чиновників випадково назвав ім'я одного з двійників (мова про зустріч диктатора з Дмитром Патрушевим, який назвав Путіна "Пал Лаїч" – це спровокувало чимало конспірологічних теорій – 24 Канал), і це було чудово, але ця новина не отримала належної уваги.

Нам варто було б запитати Трампа, з яким саме Путіним він розмовляв останнім часом.

Проблема ротації та збереження життів солдатів

Дуже болюче питання для українських військових – це ротація. Деякі солдати перебувають на передовій без відпочинку сотні днів.

Так, у мене є друзі, які перебувають там по 400 днів. Проблема в тому, що ми досі не маємо чіткої доктрини та підготовки для вирішення цієї проблеми.

У західних військових коледжах питання виведення військ з-під вогню вивчається дуже детально. Багато українських офіцерів ніколи не проходили такого навчання, вони вчаться безпосередньо на полі бою. Це робить їх хорошими практиками, але їм не вистачає навичок планування на різних рівнях.

Ми маємо бригади, які діють дуже активно, і бригади, які є пасивними і просто намагаються вижити. Потрібно виводити людей з фронту на навчання, створювати військову доктрину використання дронів та РЕБ для маневру. Зараз у нас більше бюрократичних паперів, ніж реальних оперативних документів.

Був випадок, коли в одній з бригад на передовій лінії в окопах перебувало лише 24 солдати, тоді як у всій бригаді було 2000 людей. Тобто людей для заміни достатньо, але це питання організації та командування.

Головнокомандувач Сирський правильно встановив ліміт у 60 днів на передовій, але тепер потрібна тактика, як саме здійснювати цю заміну. Щоб вивести бійців, потрібно повністю домінувати в повітряному просторі, знищити всі ворожі дрони на цій ділянці щонайменше на 12 – 20 годин.

У західних арміях солдат на передовій — це король, а всі інші його забезпечують. Хлопці в окопах — це найцінніше майно, яке має Україна.

Ми повинні зробити все, щоб витягнути їх звідти живими, навіть якщо це коштуватиме великих зусиль, адже це основа моральної цілісності армії.

Чим вище звання у командира, тим менше у нього цінності порівняно з солдатом в окопі, бо він не бере безпосередньої участі в бою. Саме це розуміння змушує мене повертатися до України знову і знову.

Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.