Від «макронити» до міцних обіймів: Le Monde розкрило деталі особистих відносин Макрона і Зеленського

Вадим Омельченко мав мрію. Спостерігаючи за французькими військовими, які крокували Єлисейськими полями 14 липня 2023 року, посол України у Франції уявляв, як уже наступного року в параді братимуть участь і українські солдати, святкуючи перемогу своєї країни над Росією.

«Герої переможної армії переможців. Я в це вірю», — написав він тоді у соцмережі X.

Минуло три роки. Після чотирьох з половиною років опору російському вторгненню Україна поки що не перемогла, але й не капітулювала.

Після тривалого домінування на полі бою Росія тепер сама стикається з ударами української армії — зокрема дронів зі штучним інтелектом і далекобійних засобів ураження, які атакують російську територію.

Втім, мрія Омельченка частково здійснилася, пише Le Monde.

У вівторок 25 українських військовослужбовців пройшли урочистим маршем Парижем під час святкування Національного свята Франції.

Українська колонавідкривала військовий парад.

У повітряній частині параду взяли участь два французькі винищувачі Mirage 2000, у кабінах яких другими пілотами були українські льотчики, підготовлені у Франції.

Президент Франції Емманюель Макрон, який переконаний, що Європа перебуває у смертельній небезпеці, прагне закріпити в історії особливі відносини, які склалися між ним та Володимиром Зеленським.

На офіційній трибуні поруч із Макроном були присутні майже 30 глав держав і урядів — членів так званої Коаліції охочих, яка працює над майбутньою архітектурою безпеки України після можливого припинення вогню з Росією.

Особливе місце поруч із французьким президентом зайняв Володимир Зеленський.

Ілюзії Макрона

Часи, коли французький президентгодинами розмовляв телефоном із Владіміром Путіним, тепер здаються дуже далеким минулим.

У перші тижні після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року в Україні навіть з'явилося дієслово «макронити», яким описували вагання французького президента та його спроби умиротворити Росію.

«Макронівський підхід "і вашим, і нашим" ще довго викликав занепокоєння», — визнає український співрозмовник видання в дипломатичних колах.

Попри молодий вік — обом політикам зараз по 48 років — Макрон і Зеленський знайомі ще з 2019 року.

Ще до перемоги на виборах Зеленський, тоді популярний комедійний актор без серйозного політичного досвіду, із захопленням говорив про французького президента і навіть мріяв стати «українським Макроном» — несподівано обраним лідером, який повністю змінить політичну систему країни.

«Людина, якою я захоплююся, — це Емманюель Макрон», — говорив Зеленський усім, хто був готовий його слухати.

Зацікавлена такими заявами, тодішня посол Франції в Україні Ізабель Дюмон організувала зустріч між політичним новачком і президентом Франції ще до завершення виборів.

Політики швидко знайшли спільну мову.

Після перемоги на виборах Зеленський обрав саме Францію для свого першого закордонного візиту.

Дипломати Єлисейського палацу згадують, що їх тоді розважала манера нового українського президента починати свої речення словами: «Я і мої хлопці збираємося...».

«На міжнародній арені Емманюель Макрон певною мірою взяв його під своє крило», — згадує Етьєн де Понсен, який обіймав посаду посла Франції в Україні з 2019 по 2023 рік.

Однак досить швидко між ними почали виникати непорозуміння.

Намагаючись врегулювати кризу на Донбасі — регіоні, який перебував під контролем підтримуваних Москвою сепаратистів, — французький президент спирався на голлістську концепцію Європи, що простягається «від Атлантики до Уралу».

«Найсерйознішою помилкою Емманюеля Макрона у відносинах із Росією стало те, що він пов'язав свій проєкт "перезаснування" Європи та "європейського суверенітету" зі створенням нової архітектури безпеки між Європою та Росією. А отже — з успіхом зближення з Росією», — писав у квітні 2024 року дослідник Французького інституту міжнародних відносин Дмітрій Мінік.

Макрон переконав себе, що зможе досягти того, чого не вдалося жодному з його попередників, — змусити російського президента дослухатися до аргументів.

Він уважно дослухався до колишнього дипломатичного радника президента Франсуа Міттерана Юбера Ведріна — прихильника французької школи лівого суверенізму, а також до історикині та академікині Елен Каррер д'Анкосс — однієї з найвідоміших французьких дослідниць Росії, яка мала особистий доступ до Путіна.

Саме вони доносили до нього тодішню популярну серед європейських еліт думку: після завершення холодної війни Європа припустилася помилок, а Захід принизив російського президента.

Під час обговорень українського питання Макрон нерідко повторював: «Елен Каррер д'Анкосс сказала мені, що...».

Деякі його радники почали серйозно непокоїтися.

«Краще слухайте Дмітрія Муратова!», — одного разу порадив йому один із них, маючи на увазі співзасновника російської «Новой газеты», який у 2021 році отримав Нобелівську премію миру.

Але це нічого не змінило.

Влітку 2019 року Путіназапросили до президентської резиденції Форт де Брегансон на півдні Франції.

Зеленський уже тоді розумів, що Путіну не можна довіряти.

Проте нового українського президента в той час багато хто вважав значно більш поступливим політиком, ніж його попередника Петра Порошенка, який займав жорстку антиросійську позицію і користувався підтримкою українських патріотів.

«Тоді існувало хибне відчуття, що зміна президента України відкриє нове вікно можливостей для зближення між Росією та Україною», — згадує міністр закордонних справ України у 2019–2020 роках Вадим Пристайко.

Під час саміту «нормандської четвірки» в Парижі 9 грудня 2019 року, де разом із Путіним, Макроном та тодішньою канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель обговорювалася ситуація на Донбасі, Зеленський одразу окреслив свою позицію.

За словами очевидця, щойно увійшовши до кімнати переговорів, він узяв підготовлений текст спільної заяви, звернувся до Путіна і сказав:

«Я не хочу цієї заяви. Я хочу поговорити з вами наодинці.»

«Після цього все змінилося. Путін зрозумів, що Зеленський — не клоун», — пояснює директор програм із Європи, Росії та Євразії аналітичного центру Chatham House Грегуар Роос.

Попри розбіжності у поглядах, Зеленський ніколи не дозволяв собі публічно принижувати французького президента.

Коли в лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення Росії, він сказав Макрону під час телефонної розмови:

«Можливо, завтра мене вже не буде».

Після цього президент Франції майже щодня цікавився, як почувається Зеленський і його родина.

Однак Європа, яка тоді діяла під головуванням Франції в Раді ЄС, фактично обмежилася запровадженням санкцій проти Москви.

Стосунки, що виходять за межі дипломатії

«Ми звучимо дещо слабко», — сказав тодішній прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон під час телефонної розмови з Емманюелем Макроном наступного дня після початку російського вторгнення.

Цей епізод увійшов до документального фільму «Президент, Європа і війна» (Un Président, l'Europe et la Guerre), що вийшов у 2022 році.

Сповнений рішучості у стилі Вінстона Черчилля, Джонсон пообіцяв Україні перемогу, почав постачати оборонне озброєння та особисто вирушив до Києва, щоб продемонструвати підтримку країні, яка перебувала під облогою.

В Україні тоді навіть з'явився жарт.

Макрона називали «красивим хлопцем», який щодня телефонує, цікавиться твоїми справами, але нічого не робить.

Джонсона ж порівнювали зі «простим хлопцем», який готовий подолати три тисячі кілометрів лише для того, щоб бути поруч.

«Після початку вторгнення був період вагань», — пояснює П'єр Леві, який обіймав посаду посла Франції в Москві у 2020–2024 роках.

«Переважна більшість європейських та американських аналітиків тоді вважала, що Росія дуже швидко переможе».

Навіть після того, як світ побачив масові вбивства мирних жителів у Бучі, Макрон відмовився назвати Путіна «м'ясником»,як це зробив тодішній президент США Джо Байден.

У квітні 2022 року Зеленський запросив Макрона приїхати до України, щоб на власні очі побачити злочини російських військових, назвавши їх геноцидом.

Французький президент відмовився використовувати це слово.

Однак накопичення воєнних злочинів Росії та дедалі агресивніші імперські промови Путіна зрештою переконали Макрона, що російський лідер, за висловом французького філософа Бернара-Анрі Леві, «закостенів».

Саме Леві у вечірніх листуваннях із президентом Франції через Telegram наполягав на такій оцінці.

Поступово Макрон почав зближуватися із Зеленським, історія життя якого справляла на нього дедалі більше враження.

«У 2023 році я відчув, що між Володимиром Зеленським та Емманюелем Макроном виникли особливі стосунки», — говорить Бернар-Анрі Леві, який став свідком однієї з їхніх розмов і описав її у своєму документальному фільмі про Україну «Наша війна» (Notre Guerre, 2025).

«Це вже були не просто політичні відносини. Це було щось більше. Зеленський довіряв Макрону».

Обидва лідери, які чудово володіють мистецтвом політичної комунікації, відкрито демонстрували свою дружбу на міжнародних самітах — міцними рукостисканнями та обіймами.

Коли Макрон приїжджав до Києва, українська сторона навіть попросила організувати вечерю лише на чотирьох — за участю президентів та їхніх дружин.

«Їхні стосунки давно вийшли за межі дипломатії», — говорить посол Франції в Україні з 2023 року Гаель Весьєр.

«Від початку війни між ними сформувався зв'язок, який уже неможливо розірвати».

Спілкування між двома президентами стало настільки частим і невимушеним, що дедалі менше нагадувало офіційну дипломатію.

Зеленський регулярно інформував Макрона про більшість своїх планів щодо протидії Росії.

«Для Зеленського Емманюель Макрон — це не вчитель і не старший брат. Це мудрий і впливовий друг», — пояснює український дипломат.

Одного разу, просто під час пресконференції, український президент побачив вхідний дзвінок від Макрона і, відповідаючи на нього, усміхнувся:

«Вибач, Емманюелю. Я можу передзвонити через 15−20 хвилин?».

«Франція постачає Україні менше зброї та фінансової допомоги, ніж Німеччина чи Велика Британія, однак саме Макрон часто задавав політичний імпульс для підтримки України в Європі», — говорить французький дипломат.

Він нагадує, що вже у 2023 році Париж передав українській армії броньовані машини AMX-10 RC, більше не побоюючись, що Москва назве Францію стороною війни.

Макрон неодноразово повторював своїм соратникам:

«У нас не може бути червоних ліній щодо того, хто сам не має жодних червоних ліній».

Після повернення Дональда Трампа до Білого дому наприкінці 2024 року Макрон спробував використати свої особисті стосунки з американським президентом на користь України.

Французький президент знав Трампа ще з 2017 року і розраховував, що цей контакт допоможе Києву.

У грудні 2024 року, під час урочистого відкриття після реставрації собору Паризької Богоматері, Макрон — на прохання посла України у Франції та філософа Бернара-Анрі Леві —організував особисту зустріч Дональда Трампа і Володимира Зеленського.

На той момент Трамп ще не вступив на посаду президента, однак, як зазначає видання, уже перебував під значним впливом російського лідера.

За словами людини з оточення Макрона, під час тієї розмови Трамп поводився із Зеленським надзвичайно різко.

Це стало своєрідною передвісницею публічного приниження українського президента в Овальному кабінеті вже за місяць. Тоді Трамп разом із віцепрезидентом Джей Ді Венсом жорстко розкритикували Зеленського.

Відтоді Макрон постійно намагався знизити напругу між Києвом і Вашингтоном.

Під час саміту G7, який Франція приймала в середині червня в Евіан-ле-Бені, французький президент прогулювався із Зеленським садами готелю Hôtel Royal.

Тоді він тихо сказав українському колезі: «Добре. Я цим займуся».

Макрон пообіцяв організувати нову зустріч між Зеленським і Трампом на полях саміту. Зрештою президенти США та України дійсно провели короткі приватні переговори.

За словами авторів матеріалу, французький президент працював одночасно по двох напрямках:

• намагався зменшити залежність України від американської допомоги;
• просував ідею стратегічної автономії Європи, яка дедалі більше усвідомлювала безпосередню загрозу з боку Росії.

Останнє святкування Дня взяття Бастилії під час другого президентського терміну Макрона має стати символом того, що Європа прокинулася.

«Це символ Європи, яка нарешті усвідомила, наскільки небезпечним став світ», — пояснює один із радників французького президента.

Один із європейських дипломатів зазначає, що за три роки позиція Парижа суттєво змінилася.

«На початку війни Франція дивилася на цей конфлікт зовсім інакше. Сьогодні ми чітко розуміємо свій стратегічний інтерес: Україна захищає нас».